Постанова № 31604252, 29.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14681/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2013 року у справі за їх позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ з іноземними інвестиціями «Юромаш» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 10 жовтня 2012 року № 217 про донарахування мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 9 888,78 грн., з яких 7 911,02 грн. основного платежу та 1 977,76 грн. штрафних санкцій, та № 218 про донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 148 542, 26 грн., з яких 118 833,81 грн. основного платежу та 29 708, 45 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ з іноземними інвестиціями «Юромаш» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність винесення митним органом спірних рішень про донарахування позивачу мита на товари та податку на додану вартість. Апеляційна інстанція з такою правовою позицією не погоджується, з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв та пропустив на митну територію України товар «комплектуючі до гідравлічних екскаваторів» (далі - товар), ввезений позивачем на територію України за вантажними митними деклараціями форми МД-2 від 03 жовтня 2011 року № 100200000/2011/031783 та від 06 липня 2011 року № 100200000/2011/030049 на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 20 січня 2011 року № Hitachi-20/01/11, укладеного між позивачем та фірмою «Verdex Investments LLC» (США) та згідно якого останній зобов'язався продати позивачу продукцію виробництва Hitachi Construction Machinery N.V.

В період з 17 по 21 вересня 2012 року Київською регіональною митницею було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № п/59/12/100000000/32849408, відповідно до висновків якого товариством порушено вимоги абз. 10 ст. 267 МК України від 11.07.2012 року та ст. 190.1 ПК України, які, нібито, призвели до заниження податкових зобов'язань ТОВ з II «Юромаш» на суму 126 744,83 грн., в тому числі по сплаті ввізного мита - 7 911,02 гри., по сплаті ПДВ - 118 833,81 грн.

Пп. 2 п. 2 ст. 351 МК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Судова колегія одразу зауважує, що про проведення перевірки позивачу стало відомо з листа Київської регіональної митниці від 13.09.2012 року за вих. № 14/2-17/22605, в якому немає жодного посилання на наказ митного органу про проведення такої перевірки. крім того, матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з даним наказом, що свідчить про порушення процедури порядку проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідно до ст. 352 МК України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Так, в акті перевірки зазначено, що підставою для її проведення стали документи, отримані від митних органів Королівства Нідерланди (лист від 08.06.2012 № DІС-2012-04314 та лист від 17.01.2012 № DІС-2012-02299).

Колегія суддів відзначає, що висновки акту стосовно того, що продавцем та відправником товарів, зазначених у вантажних митних деклараціях № 00200000/2011/031783 від 03.10.2011, № 100200000/2011/030049 від 06.07.2011, є компанія Hitachi Construction Machinery N.V. здебільшого ґрунтуються на співставленні даних листів з документами, поданими при митному оформленні товарів.

Апеляційна інстанція вважає такі висновки передчасними, оскільки з матеріалів справи слідує, що насправді продавцем та відправником зазначених товарів є компанія Verdex Investments LLC, з якою ТОВ з II «Юромаш» було укладено Контракт від 20.01.2011 № Hitachi-20/01/11, який досліджувався під час перевірки, та який визначає господарські взаємовідносини між сторонами, в тому числі порядок розрахунків, справляння мит та платежів.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності; імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами;

Крім того, між ТОВ з II «Юромаш», Verdex Investments LLC та Hitachi Construction Machinery Co. Ltd. (Японія) укладено дистриб'юторську угоду, відповідно до якої ТОВ з II «Юромаш» наділено повноваженнями офіційного сервісного центру техніки Hitachi на території України, що здійснює сервісне обслуговування та ремонт реалізованої техніки. Через необхідність забезпечення запасними частинами замовників при здійсненні сервісного обслуговування та ремонту техніки, ТОВ з II «Юромаш» повинно мати запас оригінальних запчастин та компонентів виробництва Hitachi Construction Machinery Co. Ltd.. (Японія). Необхідні запасні частини ТОВ з II «Юромаш» закуповує у Verdex Investments LLC та здійснює розрахунки з останнім. А компанія Hitachi Construction Machinery N.V. (Нідерланди) є митним складом, створеним спеціально з метою задоволення потреб в європейському регіоні. Отже, для ТОВ з II «Юромаш» безпосереднім постачальником запчастин є компанія Verdex Investments LLC, з якою здійснюються всі розрахунки на підставі виставлених Verdex Investments LLC інвойсів та на користь останнього.

Поставка запасних частин компанією Verdex Investments LLC підтверджується ВМД № 100200000/2011/031783 від 03.10.2011 року та ВМД № 100200000/2011/030049 від 06.07.2011 року. При цьому не можливо не відмітити, що вказані документи були прийняті митним органом, про що свідчать відповідні штампи на них «Під митним контролем». Також на вказаних документах наявні штампи банківської установи, які свідчать про здійснення платежів ТОВ з II «Юромаш» на користь саме компанії Verdex Investments LLC., а не компанії Hitachi Construction Machinery N.V. (Нідерланди), що в свою чергу підтверджує дійсність господарських взаємовідносин позивача з Verdex Investments LLC.

Заслуговує на увагу також та обставина, що матеріали справи не містять жодних доказів підтвердження взаєморозрахунків між ТОВ з II «Юромаш» та Hitachi Construction Machinery N.V. (Нідерланди), а виписані рахунки зі сторони останнього жодним чином не можна розглядати, як первинні документи, що посвідчують факт здійснення господарської операції між ТОВ з II «Юромаш» та Hitachi Construction Machinery N.V. (Нідерланди). В свою чергу, дана обставина взагалі не була досліджена судом першої інстанції.

Колегія суддів також погоджується з доводами апелянта, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

З матеріалів справи слідує, що при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Частиною 2 ст. 54 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволили визначити митну вартість товару за ціною угоди щодо товарів (метод 1). При цьому контракт від 20.01.2011 № Нitachi-20/01/11 відповідачем не був визнаний повністю або частково недійсним, в порядку передбаченому ГК України. Крім того, жоден з поданих позивачем документів, які були підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій, не визнано такими, що містять неправдиві відомості, або отримані незаконним шляхом, тому висновок щодо можливого недобору митних платежів базується на припущеннях.

За правилами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України передбачено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що процедура митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон, є обов'язком та виключною компетенцією митних органів, здійснення перевірки своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, також є правом митного органу, що встановлено МК України, проте питання будь-якої відповідальності господарюючого суб'єкта, що переміщував товар через митний кордон та відповідно здійснював митне оформлення зазначеного товару, може ставитись лише у випадку коли за результатами проведеної перевірки у вигляді службового розслідування діяльності відповідальних інспекторів митного органу або кримінальної справи буде встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 року по справі № 21-130а12.

Апеляційна інстанція відзначає, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених позивачем ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки у відповідній графі.

ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача, яка здійснила перевірку факту повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначено у кожній ВМД з проставленням відповідного штампу «сплачено» та особистого підпису особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) Київська регіональна митниця не скористалася.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності прийняття спірних рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з постановленням нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 189, 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2013 року - скасувати, постановивши нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 10 жовтня 2012 року № 217 про донарахування мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 9 888,78 грн., з яких 7 911,02 грн. основного платежу та 1 977,76 грн. штрафних санкцій, та № 218 про донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 148 542, 26 грн., з яких 118 833,81 грн. основного платежу та 29 708, 45 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 31 коп..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.