Ухвала суду № 31604104, 29.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1760/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо складання висновку про завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 77 371 346 гривень та стягнення з місцевого бюджету судового збору.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо складання висновку про завищення від'ємного значення з ПДВ у розмірі 77 371 346 грн. та зобов'язано відповідний підрозділ ДКС України стягнути судові витрати в сумі 34,41 грн. на користь позивача за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків відповідача за рахунок бюджетних асигнувань. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012 року, що включені до податкового кредиту у жовтні та грудні 2010 року, про що складено акт від 17.12.2012 року № 114/1-15-30-35077354.

Відповідач за результатами перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в частині формування податкового кредиту, що, призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ у розмірі 77 371 346 грн., а саме: за жовтень 2010 року в розмірі 59 408 285 грн. та за грудень 2010 року в розмірі 17 963 061 грн.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснює управління активами інститутів спільного інвестування від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «Терра» недиверсифікованого виду закритого типу (ПВІФ «Терра» НЗ) та пайового венчурного інвестиційного фонду «Фобос» недиверсифікованого виду закритого типу (ПВІФ «Фобос» НЗ).

Позивачем було здійснено придбання об'єктів нерухомості до складу активів ПВІФ «Терра» НЗ на загальну суму 356 449 711,00 грн., в тому числі ПДВ - 59 408 285,17 грн. з метою їх використання в господарській діяльності за договорами купівлі-продажу від 30.09.2010 року №№ 39/88, 39/89, 39/90, 39/91, 39/92, 39/93, 39/94, відповідно до яких позивач придбав у ПАТ «АКПІБ» за рахунок ПВІФ «Терра» НЗ нежитлові приміщення, що знаходяться у місті Донецьку по вулиці Кірова, буд. 90.

Крім того, позивачем було здійснено придбання об'єктів нерухомості до складу активів ПВІФ «Фобос» НЗ на загальну суму 107 778 370,71 грн. в тому числі ПДВ - 17 963 061,79 грн. з метою їх використання в господарській діяльності за договором купівлі-продажу від 28.12.2010 року б/н, відповідно до якого позивач за рахунок ПВІФ «Фобос» НЗ придбав мегамаркет «Арсен», загальною площею 13 275,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І. Миколайчука (Муравйова Батареї), 2.

Оплата вартості майна, придбаного позивачем відповідно до зазначених договорів купівлі-продажу підтверджується платіжними дорученнями, та виписками з банку щодо руху коштів. Крім того, на підставі вказаних договорів ПАТ «АКПІБ» видали ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» відповідні податкові накладні, за якими позивач включив до податкового кредиту суму сплаченого в ціні придбаного нерухомого майна ПДВ у розмірі 77 371 346 грн., а саме: за жовтень 2010 року у розмірі 59 408 285 грн. та за грудень 2010 року у розмірі 17 963 061 грн.

Слід зауважити, що нерухоме майно, придбане за вище зазначеними договорами позивач обліковує як інвестиційну нерухомість (утримується з метою продажу та надання в оренду).

Дана обставина підтверджується договорами оренди нерухомого майна від 16.03.2011 року № 3, від 01.03.2012 року № 12-112а, від 02.04.2012 року № 5-а-040215а/2012, від 01.08.2012 року № 13/1-Н, за якими відповідно позивач передав у строкове оплатне користування:

- ТОВ «ТРК «Євротек» (орендар) мегамаркет «Арсен», заг. площею 13 275,4 кв.м.;

- ТОВ «ТриМоб» (орендар) нежитлове приміщення, розташоване в торговому центрі, літ. 7, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90;

- ТОВ «Сервіс-Інвест» (орендар) нежитлове приміщення, розташоване в будівлі трансформаторної підстанції, літ. Н-2, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90;

- ТОВ «Астеліт» (орендар) частину даху будівлі Торгівельного центру, літ. Л-7, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90.

Сплата орендарями орендної плати відповідно до зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи дублікатами платіжних доручень.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

У відповідності до абз. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)» встановлено, що пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним з дня його реєстрації у єдиному реєстрі інститутів спільного інвестування.

Облік результатів діяльності з управління активами пайового інвестиційного фонду здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку результатів її господарської діяльності та обліку результатів діяльності інших ІСІ, активи яких перебувають в її управлінні.

При укладанні договорів за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, про що вона обов'язкове повідомляє - третіх осіб, оскільки згідно із ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)», пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Нерухоме майно, що становить активи пайового інвестиційного фонду, реєструється в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з відповідною відміткою.

Компанія з управління активами є розпорядником цього нерухомого майна.

Згідно з п. 4 Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій інститутів спільного інвестування, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.07.2005 року № 362 облік активів пайового інвестиційного фонду здійснюється компанією з управління активами окремо від результатів її господарської діяльності відповідно до статті 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Компанія з управління активами складає окремі баланси відповідно до норм ПБО 2 за результатами власної діяльності та діяльності зі спільного інвестування кожного із заснованих нею пайових інвестиційних фондів.

Управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами, якою може бути юридична особа. При цьому поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється (ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством».

Пунктом 5 частини 1 статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначено, що діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ та (або) приросту вартості чистих активів ІСІ. Максимальний розмір винагороди компанії з управління активами (в тому числі премії) та порядок її нарахування встановлюються Комісією. Винагорода компанії з управління активами виплачується грошовими коштами.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Разом з тим, операції з купівлі-продажу нерухомого майна не віднесені законодавством до операцій, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону оподатковуються на загальних підставах за ставкою 20%.

За пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених ) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності з вимогами пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Виходячи з положень пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку на додану вартість, складання та надання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 даного Закону.

Відповідно до п, 1.6 та п. 1.7 статті 1 Закону податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулась раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника у як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 ст.7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 ст. 7 Закону).

Апеляційна інстанція вважає за необхідне відмітити, що відповідач не заперечує той факт, що ПАТ «АКПІБ» задекларували та сплатили нарахований за зазначеними договорами купівлі-продажу нерухомого майна податок на додану вартість. Зазначене також підтверджується складеними відповідачем довідками від 25.02.2011 № 29/2-23-30-35379813 та від 25.04.2011 № 238/2-07-20-35379813, якими не встановлено розбіжностей між задекларованими податковими зобов'язаннями з ПДВ ПАТ «АКПІБ» та податковим кредитом позивача за жовтень та грудень 2010 року.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ у розмірі 77 371 346 грн., в тому числі за жовтень 2010 року у розмірі 59 408 285 грн. та грудень 2010 року у розмірі 17 963 061 грн., є необґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеним приписам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав апеляційній інстанції жодних доказів правомірності своїх дій, які спростовували б твердження позивача та доводи суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.