Рішення № 31603475, 03.06.2013, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 2010/2-373/11

провадження 2/619/19/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіНечипоренко І.М.за участюсекретаря судового засіданняНосачової І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області про поновлення меж землекористування, знесення самочинного будівництва, стягнення шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Малоданилівська селищна рада про поновлення меж землекористування між земельними ділянками, знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила поновити межу землекористування між земельними ділянками будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 посилаючись на те, що їй належить житловий будинок АДРЕСА_2, який межує з житловим будинок, який належить відповідачу. Колишній власник будинку АДРЕСА_1 самочинно побудував гараж, кут якого заходиться на її земельній ділянці. Факт порушення межу підтверджується актами комісії Малоданилівської селищної ради. Не дивлячись на неодноразові звернення межа не поновлена.

17.03.2011 року ОСОБА_3 доповнила позовні вимоги та просила зобов'язати відповідача повернути їй самовільно захоплену частину земельної ділянки по всій довжині гаражу, пряма лінія, що поділяє три земельні ділянки: АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, яка являється продовженням фактично стоячого паркану; зобов'язати відповідача привести самовільно зайняту земельну ділянку в придатний для використання стан, а саме: відновити демонтований паркан на колишнє місце, прибрати самовільно установлений паркан з її ділянки.

26.09.2011 року позивач уточнила позовні вимоги та просить зобов'язати відповідача за її рахунок знести самочинно побудований гараж, привести самовільно зайняту земельну ділянку у відповідний для використання стан; зобов'язати відповідача самочинно побудований паркан від кута гаражу відповідача до кута її гаражу довжиною 4.6м; зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні її права користування захопленою земельною ділянкою та розпорядження її майном шляхом відновлення на колишнє місце самовільно демонтованого паркану по лінії межі між їхніми земельними ділянками за рахунок відповідача; стягнути моральну шкоду в сумі 6000,00 гривень та судові витрати посилаючись на те, що син відповідача самовільно демонтував паркан, який розділяв їх земельні ділянки та встановив свій паркан, при цьому захопив частину належної їй земельної ділянки.

19.04.2013 року уточнила позовні вимоги та просить зобов'язати ОСОБА_4 за її рахунок знести самочинно побудований гараж, привести самовільно зайняту частину земельної ділянки у відповідний для використання стан, згідно кадастрового плану, виготовленого ДП

Харківським НДПІЗ та актом державної інспекції сільського господарства в Харківській області; зобов'язати ОСОБА_4 перенести самовільно побудований паркан згідно доданої схеми; заборонити відповідачу встановлювати паркан ближче, ніж на 1,03м від заднього кута і 1,46м переднього кута її госпблоку, встановити паркан по попереднє місце згідно доданої схеми.

ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала у повному обсязі та звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просить поновити межі землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, знести самочинну будівлю за адресою: АДРЕСА_2, стягнути судові витрати посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу від 21.11.2007 року вона являється власником житлового будинку АДРЕСА_1. На час придбання будинку вся технічна документація знаходилася у повному порядку: в технічному паспорті зазначені межі земельної ділянки, всі будівлі були узаконені. У результаті дій ОСОБА_3 її земельна ділянка була зменшена, що привело до порушення її прав. На момент придбання будинку до її гаражу був доступ. 03.07.2009 року ОСОБА_3 прибрала паркан між їх земельними ділянками і не надає доступу до стінки її гаражу, який потребує ремонту.

13.02.2013 року ОСОБА_4 доповнила позовні вимоги та просить забезпечити їй доступ до аварійної стінки гаражу для проведення її ремонту та встановлення інженерної конструкції для відводу атмосферних вод; встановити земельний сервітут згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи, стягнути судові витрати 7862,45грн.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та представники зустрічні позовні вимоги не визнали у повному обсязі.

Представник третьої особи - Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області до судового засідання не з'явився, направивши заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_3 пілягає задоволенню частково, а у зустрічному позові ОСОБА_4 суд відмовляє, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 являється власником житлового будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с.4).

ОСОБА_4 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2007 року, укладеного з ОСОБА_5 (т.1 а.с.44, 46).

За правилами ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці першому п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30 березня 2012 року, позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем суміжної земельної ділянки з підстав передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Актом, складеним депутатами Малоданилівської селищної ради 18.07.2009 року встановлено, що розмір земельної ділянки з матеріалами БТІ по вул. Науковій складає 27м до домоволодіння АДРЕСА_1. Згідно виконаної зйомки по приватизації земельної ділянки АДРЕСА_2 ця відстань складає 25,65м. Кутова частина аварійного двоповерхового гаражу по АДРЕСА_1 заходе на територію земельної ділянки АДРЕСА_2, злив зроблено на ділянку АДРЕСА_2, у зв'язку з нахилом ділянки, вся дощова вода йде в гараж домоволодіння АДРЕСА_2. Гараж знаходиться в аварійному стані, побудований без узгодження з ОСОБА_3, з порушенням архітектурно-будівельних норм та правил (т.1 а.с.11-12).

З листа відділу містобудування та архітектури Дергачівської РДА від 21.01.2011 року вбачається, що гараж домоволодіння АДРЕСА_1 побудований самовільно з порушенням норм планування та забудови ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» . Право власності на будівлю отримано ОСОБА_5 у судовому порядку. Технічний паспорт на гараж виконано КП БТІ «Інвенрос» станом на 01.06.2007 року, в якому прив'язка самовільно побудованого 2-поверхового гаражу не відповідає фактичному розташуванню. Межа між домоволодіннями повинна являти собою рівну пряму лінію, а не ламану, як фактично на цей час побудований паркан. Згідно технічного паспорта домоволодіння АДРЕСА_2 встановлено, що від господарської будівлі до межі сусідньої ділянки АДРЕСА_1 є територія шириною орієнтовно 1м для обслуговування будівлі . Але при обстеженні виявлено, що ОСОБА_4 встановила паркан таким чином, що вільний доступ до господарської будівлі домоволодіння АДРЕСА_2 перекритий ( т.1 а.с.74).

Відповідно до листа Дергачівського районного управління ГУ МНС України в Харківській області самовільно побудований гараж по АДРЕСА_1 побудований з порушенням протипожежних норм та правил ДБН 360-92** ( т.1 а.с. 144).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 31 серпня 2011 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 вересня 2007 року про визнання за ОСОБА_5 права власності на гараж літ. «Б» по АДРЕСА_1, скасовано, у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.148-149).

2-поверховий спірний гараж фактично займає частину території домоволодіння ОСОБА_3, що не відповідає діючим санітарним нормам, про що мається лист Дергачівської районної санітарно-епідеміологічної станції від 12.09.2011 року № 1802 (т.1 а.с. 153).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6984/11357 від 04.12.2012 року між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є невідповідність розташування і розміру фактичних меж і розташування і розміру меж відповідно до наданої технічної документації. Для усунення невідповідності меж за периметром і площ землекористування необхідно розміри меж ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, що фактично склалися, установити відповідно до розмірів за периметром згідно з правовстановлюючими документами. Господарські будівлі та споруди, що

розташовані по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 не відповідають будівельним нормам. У чому це виражено та як усунути цю невідповідність зазначено у дослідженні.

Указаним вище висновком експертизи встановлено, що гараж літ. «Б» не відповідає п. 3.25*ДБН 360-92**, має фізичний знос 45%, тобто, незадовільний. В процесі експлуатації дефекти стін ще можуть накопичуватися, не тільки кількісно, але й якісно. Залишені без уваги незначні дефекти можуть привести до серйозних порушень цілісності конструкцій і навіть до аварій. При встановленні межі відповідно до поквартальної зйомки від 17.06.1956 року відстань до сусідньої межі становить менше 1м, а частина гаражу площею приблизно 1кв.м знаходиться на земельній ділянці домоволодіння по АДРЕСА_2. Також, відсутні інженерно-технічні заходи, що забезпечують відвід атмосферних опадів з покрівлі на сусідню територію.

Актом обстеження земельної ділянки від 08.10.2012 року, складеного державним інспектором сільського господарства в Харківській області, встановлено, що конфігурацію земельної ділянки АДРЕСА_2 змінено з боку домоволодіння АДРЕСА_1 а саме: огорожа проходить не по прямій лінії (так як зображено в плані земельної ділянки технічного паспорту за реєстровим номером 1-106), а прилягає до стінки нежилої будівлі, у зв'язку з чим, площу земельної ділянки по АДРЕСА_2 зменшено. Разом з тим, частина двоповерхової нежилої будівлі, яка знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_1 частково заходиться на території домоволодіння АДРЕСА_2 ( т.2 а.с.88).

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За змістом ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше зручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частиною 2 статті 319 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Судом встановленою, що ОСОБА_4 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1, а гараж літ. «Б» є приналежністю до будинку, тому, не дивлячись на те, що даний гараж не був побудований ОСОБА_4 особисто, однак, вона не може використовувати право власності на шкоду іншим особам.

Таким чином, судом встановлено порушення права ОСОБА_3, розташуванням самочинного гаражу літ. «Б», на безпечні умови життя та безпечну експлуатацію власного житла, що спричиняє дискомфорт і психологічне напруження, як власника сусіднього житлового будинку та користувача сусідньої земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6984/11357 від 04.12.2012 року не можливо встановити способи захисту (поновлення) меж землекористування сторін, суд не бере до уваги зазначений висновок у цій частині.

В іншій частині позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки нею не надано належних та допустимих доказів, які б дали суду підстави поновити межі землекористування.

Суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження позовних вимог, тому суд не вбачає підстав для задоволення її позову, оскільки будь-яких порушень цивільного права ОСОБА_4 діями ОСОБА_3 під час розгляду справи знайдено не було.

0 При цьому, суд не вбачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в сумі 1600грн., оскільки відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 56 ЦПК України позивачем не заявлялося клопотання про допуск адвоката ОСОБА_6, та ОСОБА_7, як особи, яка надає правову допомогу.

Судові витрати підлягають розподілу згідно статті 88 ЦПК України. У разі відмови в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 64, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 знести самочинно побудований гараж літ. «Б» на земельній ділянці АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати (інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) в розмірі 37,00грн. (тридцять сім гривень)

В іншій частині позову відмовити.

В позові ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Нечипоренко