Ухвала суду № 31603135, 30.05.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"30" травня 2013 р. Справа № 0670/3612/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Капустинського М.М.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Камінського А.Ф., представника за дорученням;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" квітня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Агромакс Трейд" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агромакс Трейд" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 22.05.2012 р. №000035222, №000036222. На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у м. Житомирі щодо порушення ст.3 ст.4 п.9 ст.9 п.4 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.3 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ст.629, ст.655, ст.656, ст.656, ст.662, ст.668 Цивільного кодексу України, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" під час вчинення господарських операцій у перевіряємий період з контрагентами - ТОВ "Агро-Март", ТОВ "Компанія "Прогрес-2010" та ТОВ СУЛП "Агромакс". Позивач стверджує, що дані господарські операції були дійсними та спрямованими на реальне настання правових наслідків, про що свідчать первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 22.05.2012 р. №000035222 та №000036222.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що Державною податковою інспекцією в м.Житомирі з 13.04.2012 року по 27.04.2012 року була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Аромакс Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року за результатом якої складено акт №526/22-2/32411974/0110 від 08.05.2012 року.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Приватним підприємством "Агромакс Трейд" вимог ст.3 ст.4 п.9 ст.9 п.4 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.3 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ст.629, ст.655, ст.656, ст.656, ст.662, ст.668 Цивільного кодексу України, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Агро-Март", ТОВ "Компанія "Прогрес-2010" та ТОВ СУЛП "Агромакс".

Таких висновків відповідач дійшов через невизнання витрат Приватного підприємства "Агромакс Трейд" в сумі 933653,00 грн. за господарськими операціями із придбання послуг комерційного посередництва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прогрес-2010", в сумі 38984,00 грн. за господарськими операціями із придбання товару (гороху) в Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Март", а також у зв'язку з неналежним оформленнням податкових накладних, отриманих від ТОВ СУЛП "Агромакс" на суму ПДВ 44833,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №000035222 від 22.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 304234,00 грн.,(в тому числі за основним платежем в сумі 243387 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 60847,00 грн.) та №000036222, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 61251,00 грн., (в тому числі за основним платежем в сумі 52812,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8439,00 грн.).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Так, з матеріалів справи слідує, що з метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем в період, що перевірявся, вчинено операції по придбанню товарів та послуг у наступних контрагентів: ТОВ "Компанія "Прогрес-2010", ТОВ "Агро-Март", ТОВ СУЛП "Агромакс".

По взаємовідносинам Приватного підприємства "Агромакс Трейд" з ТОВ "Компанія "Прогрес-2010", встановлено, що послуги комерційного посередництва здійснювались на підставі агентського договору №08/10 від 30.08.2010 року, виконання якого підтверджується звітами комерційного агента, актами про надання послуг комерційного посередництва, податковими накладними.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.05.2011 р. по справі №11/5007/40/11 за позовом ТОВ "Компанія "Прогрес - 2010" до ПП "Агромакс Трейд" встановлено, що на підставі укладеного агентського договору № 08/10 від 30.08.2010 р. позивачем (ТОВ "Компанія "Прогрес - 2010") були надані відповідачу послуги, які полягають в укладанні угод та в сприянні їх укладанню в сфері постачання та збуту товарів відповідача. Розмір посередницької винагороди за укладеними угодами за жовтень - грудень 2010 р. становить 818770,49 грн., а всього в сумі 1120382,14 грн.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, взаємовідносини Приватного підприємства "Агромакс Трейд" з ТОВ "Компанія "Прогрес-2010" щодо надання останнім послуг комерційного посередництва досліджувались Житомирським окружним адміністративним судом у справі №0670/9258/11, постановою якого від 17.05.2012 року залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07.11.2012 року скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача.

По взаємовідносинам Приватного підприємства "Агромакс Трейд" з ТОВ "Агро-Март", встановлено, що придбання позивачем товарно - матеріальних цінностей (гороху) здійснювалось на підставі договору купівлі-продажу №02/11/10 від 01.10.2010 року (а.с.89-90), виконання якого підтверджується видатковою накладною №НФ-0000399 від 03.10.2010 року, податковою накладною №343 від 03.10.2010 року, договором №02/11/10-01 від 01.10.2010 року, накладними на внутрішнє переміщення від 03.10.2010 року №АМ-0000082, №0000083, товарно-транспортною накладною від 03.11.2010 року, подорожнім листом та платіжним дорученням №565 від 03.11.2010 року. Зазначені первинні документи свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Крім того, матеріалами справи стверджується, що позивачем була здійснена переробка придбаних товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу №02/11/10 від 01.10.2010 року, які в подальшому були експортовані, що підтверджується актом переробки (а.с.100) та митною декларацією (а.с.101).

Застереження щодо неправильного формування позивачем валового доходу з продажу ТМЦ отриманих за договором купівлі-продажу №02/11/10 від 01.10.2010 року в акті перевірки №526/22-2/32411974/0110 від 08.05.2012 року відсутні.

Первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи та були використані відповідачем при проведенні перевірки не мають дефектів форми, змісту або походження, і в відповідають приписам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) .

Слід зазначити, що відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, якими підтверджена товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів та встановлена відсутність порушень позивачем пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним-засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин. якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах. Встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

З матеріалів справи слідує, що висновки податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "Компанія "Прогрес-2010", позивачем та ТОВ "Агро-Март" базуються на відсутності у ТОВ "Компанія "Прогрес-2010" власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які останній міг би використовувати при здійсненні господарської діяльності, чисельність працюючих один чоловік, останній не подавав звітності з податку на прибуток до податкового органу за 2010 рік; у ТОВ "Агро-Март" також відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності, зокрема, для зберігання приладів, інструментів, матеріалів, товарно-матеріальних цінностей, а отримані від ТОВ "СУЛП "Агромакс" податкові накладні на суму ПДВ 44833,00 грн. неналежним чином оформлені з підстав відсутності розшифрування підпису особи, яка їх підписала.

Проте, відповідач не надав до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів, послуг (робіт) у ТОВ "Агро-Март", ТОВ Компанія "Прогрес-2010", а також доказів про прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або постановлення обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ "Агро-Март", ТОВ Компанія "Прогрес-2010" або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

Суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Реальність господарських операцій здійснених позивачем з ТОВ СУЛП "Агромакс" в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Щодо посиланням відповідача в акті перевірки на неналежним чином оформлені податкові накладні отримані від ТОВ СУЛП "Агромакс" на суму ПДВ 44833,00 грн. (а.с.66), з підстав не розшифрування підпису особи, яка їх підписала, то суд першої інстанції правильно вказав, що податкові накладні від 22.03.2010 року №№59, 60, 61 (а.с.86-88) містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка склала податкову накладну, а також її прізвище (розшифровку).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам відповідач не довів. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально. Усі вище перелічені суми підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам податкового законодавства.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість в ході перевірки не встановлено.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення від'ємного значення податку на додану вартість з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень від 22.05.2012 р. №000035222 та №000036222.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Кузьменко

судді: (підпис) (підпис) Л.О. Зарудяна М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "30" травня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Агромакс Трейд" вул.Чапаєва,7, офіс 106,м.Житомир,10029

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014