Вирок № 31599911, 24.05.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Провадження № 1/130/31/2013 р.

Справа № 130/1248/13-к р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2013 р.м.Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Камінського В.П.

при секретарі - Гудзь К.В.,

за участю : - прокурорів Багрій Є.А., Мельниченко Я. І.,

потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_1 та представника потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_2

підсудного (цивільного відповідача) ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Бошняково Углегорського району Сахалінської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, із повною загальною середньою освітою, одруженого, працівника вагонного депо Жмеринка, військовозобов'язаного, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_3 після 07 години 50 хвилин 20.01.2012 року, керуючи автомобілем ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись у напрямку підприємства "Експрес" по вул. Шекінській в м.Жмеринці, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість в момент появи в полі його зору пішохода ОСОБА_1, яка рухалась у попутному напрямку по правому краю проїзної частини, та не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу і допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_1. Своїми діями підсудній порушив вимоги п.12.3, 13.3 Правил дорожнього руху, згідно яких - у разі виникнення небезпеки руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повінен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди; під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. В наслідок дій підсудного потерпілій були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 3-го та 4-го крижових хребців, які не являлись небезпечними для життя та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, а потягли за собою тривалий розлад здоров'я (понад 21 день), і вони належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності могли бути спричинені 20.01.2012 року; решта виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку, гематом у ділянках поперекового відділу хребта, правої половини таза та правого стегна належать до легких тілесних ушкоджень, згідно висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2012 року (а.с.130-132).

В судовому засіданні підсудній свою вину визнав частково і пояснив, що що вранці 20.01.2012 року він виїхав з дому на роботу, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, що свого часу належав його покійному батьку. Підсудній рухаючись за кермом автомобіля по вул. Шекінській в м.Жмеринка, вздовж забору підприємства «Експрес», зі швидкістю біля 40 км/год., побачив за 20-25 м. потерпілу, яка пішки переходила дорогу з правого краю, подав звуковий сигнал, почав притормозювати, а потерпіла почала повертатись назад. Потерпіла неадекватно поводилась на дорозі - змінювала напрями руху по дорозі, не реагуючи на сигнал автомобіля. Намагаючись об'їхати потерпілу з лівого боку вчинив наїзд на нею лівою передньою частиною автомобіля, від чого потерпіла впала на капот автомобіля, розбивши лобове скло, а потім впала на дорогу. Заявлений позивачкою цивільний позов визнав частково, пояснивши, що моральну шкоду визнає лише на 5000 грн., не заперечує проти витрат на правому допомогу адвоката. Також вказав, що матеріальна шкода підлягає відшкодування страховою компанією, із якою був укладений відповідний договір. Цивільний позивач-потерпіла ненадала належних доказів витрат на її лікування і понесені нею витрати на придбання путівки для санаторно-курортного лікування.

Крім визнання підсудним частково своєї вини, вина підсудного стверджується показами потерпілої, свідків, матеріалами справи.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вранці 20.01.2012 року біля 8 годин вона йшла на роботу на підприємство «Експрес» від автобусної зупинки "Заводська" вздовж заводу "Експрес", по вул.Шекінській в м.Жмеринка, рухаючись зправа по пішохідній доріжці. Була одягнута в одяг чорного кольору. Ніяких сигналів автомобіля не було чути. Несподівано відчула сильний удар ззаду, від якого впала на капот автомобіля «Жигулі», вдарившись головою, пролетіла на кілька метрів вперед, впавши на землю. При спробі підвестись відчула різкий біль у спині. Озирнувшись, побачила позаду себе автомобіль "Жигулі", з якої вийшов підсудний і оглянувши свій транспортний засіб накинувся на неї із нецензурною лайкою, викликав працівників міліції. В цей час потерпіла продовжувала лежати на снігу, поки стороння жінка не підійшла та не допомогла їй підвестися, а також звернулася до підсудного, аби той дозволив помістити потерпілу до салону її автомобіля, лише після чого ОСОБА_3 спромігся допомогти їм дійти до машини і сісти в автомобіль. Після прибуття працівників міліції також прибула швидка допомога, до якої перенесли потерпілу, підсудний поїхав в ній разом з нею, у лікарні постійно перебував поруч. При цьому обіцяючи всіляку допомогу і сприяння у лікуванні, наполегливо переконував потерпілу написати заяву, що вона впала сама по собі. Коли ж вона відмовилась написати заяву сказав, що вона нічого не доб'ється. Підсудній не відшкодував спричиненої їй шкоди. Проходила стаціонарне лікування у відділової лікарні, де за власні кошти купувала в аптечних закладах м.Жмеринка ліки; неодноразово їздила в лікарні м.Вінниці на консультації, де також оплачувала грошові внески. На досудового слідства потерпілою був заявлений цивільний позов, уточнений в судовому засіданні, із остаточними вимогами стягнення на її користь з підсудного ОСОБА_3 1268,94 грн. витрат на лікування, 20000 грн. моральної шкоди, 6000 грн. витрат на санаторно-курортне лікування, а також 3000 грн. витрат на правову допомогу (а.с.58-60). При цьому потерпіла не надала суду медичних документів про призначення їй лікарями належного медикоментозного лікування, згідно якого вона за готівку, на суму 1268,94 грн., придбала в аптечних закладах м.Жмеринка. Також потерпіла пояснила суду, що вона не користувалася санаторно-курортним лікуванням, що їй рекомендовано вказане лікування в Хмільнику (а.с.69), надавши суду лише вартість цін на путівки ДП «Клінічний санаторій «Хмільник» (а.с.240). Моральну шкоду спричинену їй підсуднім оцінює в 20000 грн., мотивуючи тим, що з вини підсудного змушена була терпіти сильний фізичний біль, тривалий час проходила медичне лікування та подальшу реабілітацію, під час якої неспроможна була самостійно пересуватись, потребуючи постійної сторонньої допомоги членів своєї родини. Міру покарання просить визначити підсудному в межах санкції ч.1 ст.286 КК України, з позбавленням підсудного права керування транспортними засобами.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є син потерпілої; 20.01.2012 року перебуваючи на навчальних заняттях у м.Вінниці був повідомлений по телефону про те, що його матір збив автомобіль, після чого через години приїхав до відділкової лікарні ст.Жмеринки, куди потерпілу було доставлено на лікування. Бачив у коридорі вказаного медичного закладу підсудного.

Підсудній просив написати розписку проте, що потерпіла сама впала, а він-підсудній напише розписку проте, що він на протязі певного часу виплатить певну суму коштів. Здоров'ям потерпілої підсудний взагалі не цікавився, ніяких коштів на лікування не надавав.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є чоловіком потерпілої; вранці після 8 год. 20.01.2012 року йому зателефонувала його дружина ОСОБА_1 та повідомила, що її збила машина по дорозі на підприємство «Експрес»; викликав таксі, водій якого повідомив, що дорогою бачив машину швидкої допомоги, яка рухалася у напрямку відділкової лікарні ст.Жмеринка, і він поїхав у лікарню. Усі ліки та медичні препарати, на лікування потерпілої купувались за власні кошти. Підсудний не пропонував ніякої реальної допомоги. Також свідок зазначив, що після виписки з лікарні потерпіла тривалий час могла пересуватися лише у інвалідному візку, а тому він здійснював за нею догляд, надаючи необхідну допомогу.

З протоколу огляду місця подій від 20.01.2012 року, схеми з фототаблицями до нього протоколу огляду транспортного засобу від 20.01.2012 року встановлено, що при проведенні даних слідчих дій працівниками міліції у присутності понятих було виявлено ознаки дорожньо-транспортної пригоди на вул. Шекінській в м.Жмеринка в районі підприємства "Експрес" за участі автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, який зазнав характерних для зіткнення із пішоходом пошкоджень лівої частини переднього вітрового скла. Розташування вказаного автомобіля у напрямку від перехрестя із круговим рухом, під кутом до правого краю проїзної частини. Дорожнє покриття в місці ДТП вкрите шаром снігу товщиною приблизно 2 см., що визначає умови достатньої керованості транспортним засобом в зимовий період. Слідів наявності гальмівного сліду автомобіля на схемі ДТП не відображено (а.с.6-11,12)

Згідно висновку медичного огляду проведеного о 8 годині 00 хвилин 20.01.2012 року видно, що ОСОБА_3 тверезий, ознак сп'яніння не виявлено (а.с.15).

З ксерокопій свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та посвідчення водія НОМЕР_4 (а.с.36) вбачається, що автомобіль ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, з 01.08.2008 року зареєстрований за ОСОБА_7, але підсудній має право керування вказаним автомобілем (а.с.36).

З висновку судово-автотехнічної експертизи від 27.06.2012 року №206а дії водія автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3, в даній дорожній обстановці з технічної точки зору регламентувались вимогами п.12.3.,13.3. Правил дорожнього руху; при умові, що з моменту появи пішохода у полі зору водія і до наїзду потерпіла не змінювала напрямок руху, технічна можливість у підсудного забезпечувалась виконанням ним вимог п.п.12.3,13.3 Правил дорожнього руху, невідповідність яким вбачається у діях водія ОСОБА_3 (а.с.126-127).

У висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2012 року №121-к у потерпілої ОСОБА_1 мали місце, зокрема, тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 3-го та 4-го крижових хребців, які не являлись небезпечними для життя та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, а потягли за собою тривалий розлад здоров'я (понад 21 день), і вони належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності могли бути спричинені 20.01.2012 року; решта виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку, гематом у ділянках поперекового відділу хребта, правої половини таза та правого стегна належать до легких тілесних ушкоджень (а.с.130-132).

З протоколів огляду від 13.06.2012 року та від 19.06.2012 року (а.с.51-53, 88-90) та оглядого в судовому засіданні речових доказів двух DVD-R дисків встановлено, що є три епізоди відеозаписів перебігу подій 20.01.2012 року із початком відліку часу з 07 години 58 хвилин, що фіксувались камерами зовнішнього спостереження підприємства "Експрес" м.Жмеринка, у тому числі проглядається певна ділянка проїзної частини вул. Шекінської від перехрестя із круговим рухом транспорту. При цьому потерпілою та підсудним підтверджено, що зафіксовані події становлять перебіг саме дорожньо-транспортної пригоди за їх участю. Вбачається, як особа жіночої статі потерпіла, рухається без будь-яких різких змін напрямку свого руху пішки по правому краю проїзної частини. Ззаду від вказаного перехрестя до неї наближається автомобіль ВАЗ-2107, під керуванням підсудного, рухаючись із постійною швидкістю руху, яка візуально не зменшується. Безпосереднього контакту автомобіля із пішоходом у полі камери не міститься, однак при безпосередньому наближенні до потерпілої вказаний автомобіль заносить і він зупиняється біля правого краю проїзної частини.

При цьому чітко видно, що водій автомобіля, який вийшов з нього після зупинки першочергово здійснює круговий поверховий огляд транспортного засобу, не відволікаючись на інше. Надалі на місці події з'являється інша особа жіночої статі, яка кілька разів звертається до водія, однак той реагує лише через деякий час, після чого відчиняє бокову дверку свого автомобіля, до якого вказана стороння жінка допомагає сісти потерпілій. Упродовж усього часу відеозапису інші транспортні засоби, вільно рухались по даній ділянці дороги, оминали автомобіль підсудного, що у місці наїзду на потерпілу створював їм аналогічним чином перешкоду для руху, навіть незважаючи на відсутність увімкненої аварійної сигналізації чи знаку аварійної зупинки, що визначає достатню можливість безпечного керування транспортним засобом у конкретних умовах дорожньо-транспортної пригоди і не становить фактору дії непереборної сили.

Ці докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог, не суперечать один одному, і проти них не заперечують учасники судого процесу.

Суд не приймає до уваги твердження підсудного проте, що потерпіла неадекватно поводилась на дорозі - змінювала напрями руху по дорозі, не реагуючи на сигнал автомобіля, так як це знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, а також спростовується доказами, зокрема: протоколом огляду місця подій від 20.01.2012 року, з схемою та фототаблицями (а.с.6-11), протоколом огляду транспортного засобу від 20.01.2012 року (а.с.12), протоколом огляду від 13.06. 2012 року та від 19.06.2012 року (а.с.51-53, 88-90) та оглядого в судовому засіданні речових доказів двух DVD-R дисків з відеозаписом ДТП 20.01.2012 року.

Суд кваліфікує дії підсудного за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості телесні ушкодження.

При визначенні виду та міри покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості; особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також враховує думку потерпілої особи.

Підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, має на утриманні неповнолітню дитину. Ці обставини суд відносить до обставин, що пом'якшують покарання.

Обставин, що обтяжують його покарання, судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає за можливе призначити підсудному покарання в межах санкції передбаченої ч.1 ст.286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.

Попередньо обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з урахуванням регулярних явок підсудного в судові засідання не потребує змін.

Визнаний речовим доказом по справі автомобіль ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, залишити в розпорядженні ОСОБА_3 (а.с.14).

Судові витрати з урахуванням встановлення винності ОСОБА_3 за обсягом всього пред'явленого обвинувачення, підлягають стягненню з підсудного.

Розглянувши цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_3 суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки цивільний відповідач ОСОБА_3 після 07 години 50 хвилин 20.01.2012 року, керуючи автомобілем ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись у напрямку підприємства "Експрес" по вул. Шекінській в м.Жмеринка, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість в момент появи в полі його зору пішохода ОСОБА_1, яка рухалась у попутному напрямку по правому краю проїзної частини, та не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу і допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_1, порушивши при цьому п.12.3, 13.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого цивільному позивачу ОСОБА_1 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 3-го та 4-го крижових хребців, які не являлись небезпечними для життя та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, а потягли за собою тривалий розлад здоров'я (понад 21 день), які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності могли бути спричинені 20.01.2012 року; а решта виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку, гематом у ділянках поперекового відділу хребта, правої половини таза та правого стегна належать до легких тілесних ушкоджень.

В наслідок цих ушкоджень позивачка тривалий час перебуваючи на лікуванні, була обмежена в самостійному пересуванні, потребувала стороннього догляду, що виразилась в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги позивачки. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань з урахуванням ступеня вини цивільного відповідача.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема з використанням транспортних засобів; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності зокрема) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами та доповненнями розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань яких зазнав позивач, зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, але при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Заявлений позивачкою розмір моральної шкоди у сумі 20000 грн. не відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає за можливе позовні вимоги позивачки про стягнення з цивільного відповідача 1268,94 грн. витрат на лікування та 6000 грн. витрат на санаторно-курортне лікування, залишити без розгляду, оскільки позивачка не надала суду медичних документів про призначення їй лікарями належного медикоментозного лікування, згідно якого вона за готівку, на суму 1268,94 грн., придбала ліки в аптечних закладах м.Жмеринка, а також не надала суду доказів витрат на санаторно-курортне лікування.

Суд вважає за можливе стягнути з цивільного відповідача на користь цивільного позивача витрати в сумі 3000 грн. за надання правової допомоги, згідно договору №43 від 08.08.2012 року про надання правової допомоги (а.с.79-80).

Керуючись ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України визнати винуватим та призначити покарання у виді виправних робіт строком на два роки з відрахуванням із суми його заробітку двадцяти відсотків в доход держави та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, залишити в розпорядженні ОСОБА_3 (а.с.14), два DVD-R диска, залишити при справі.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області (р/р №31250272210172 в Банку ГУДКС України у Вінницькой області, МФО 802015, код 24525055) 470 гривень 40 копійок судових витрат за судово-автотехнічну експертизу №206а від 27.06.2012 року (а.с.125).

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 3000 (три тисячі) грн. за надання правової допомоги.

Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди на лікування в сумі 1268,94 коп. та на придбання санаторно-курортної путівки на лікування в сумі 6000 грн., залишити без розгляду, роз'яснивши ОСОБА_1 право звернутись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, з наданням суду належних доказів.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя В. П. Камінський