Рішення № 31599333, 23.05.2013, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2312/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2013 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Савічева В.О.

при секретарі - Стрижак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, зазначаючи, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.2012р. у справі № 2-1030/2012 за нею, ОСОБА_1, було визнано право власності на 1/4 частину в трикімнатній квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, отримавши у власність дане нерухоме майно, вона фактично не має можливості реалізувати свої права власника, з огляду на те, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 938/939 від 28.12.2012 р. відповідачами здійснено самочинне перепланування квартири, а саме: частково демонтовано перегороди, перенесені дверні отвори в інші місця, зменшено житлову площу. Тим самим відповідачі унеможливили процес встановлення правил користування належної їй 1/4 частини квартири.

Вважає, що вищезазначеними діями відповідачів, порушено її право на користування та розпоряджання об'єктом власності, передбачене ст.ст. 317, 319, 321, 361 ЦК України.

Просила суд усунути перешкоди у користуванні спільною частковою власністю, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, привести квартиру АДРЕСА_1 в первісний стан, у відповідності до технічного паспорту, зареєстрованого у Кременчуцькому МЕТІ у реєстровій книзі № М-1 за реєстровим № 193, а саме: демонтувати самочинно побудовану внутрішню перегородку у кімнаті № 5 довжиною 2,83 м; закласти самочинно утворений дверний отвір у кімнаті № 6; звести внутрішню перегородку довжиною 0,9 м між передпокоями та кімнатою №5; поновити первісне місце розташування дверних отворів у кімнатах № 5 та № 6 та стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

В свою чергу ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні, зазначаючи, що вони, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом із відповідачкою ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1

Згідно висновку № 938/939 судової будівельно-технічної експертизи від 28 вересня 2012 року провести розподіл квартири НОМЕР_1 виходячи з належності ОСОБА_1 права власності на 1/4 частку спірної квартири неможливо та неможливо надати варіанти розподілу та порядку користування квартирою без проведення перепланування та переобладнання квартири шляхом демонтажу дверних блоків та улаштування перегородок.

У відповідності до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 загальна площа квартири становить 56,9 кв.м. та складається з 3 кімнат, житловою площею 41,6 кв.м, підсобною 15,3 кв.м.

Згідно з вимогами ст. 47 ЖК України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу.

Відповідно до п. 2.24 Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 p. N 80 площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв.м., в інших квартирах - не менше 17 кв.м.

За таких обставин виділити в користування ОСОБА_1 житлову полощу відповідно до норм житлової площа неможливо та спільне користування житловою площею квартири також неможливе.

Згідно акту № 6 від 25 січня 2013 року складеного житлово-експлуатаційним підприємством ГОВ «Житлорембудсервіс» ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі з жовтня 1999 року по теперішній час.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.12.2012 року встановлено, що ОСОБА_1, залишаючись громадянкою України та будучи зареєстрованою в спірній квартирі, протягом тривалого часу (з 1999 року) постійно проживала у своєї доньки ОСОБА_5 у CШA і приїхала лише в серпні 2011 року, та заселилась у своєї доньки ОСОБА_6 за адресою 39760, АДРЕСА_2 де й проживає на даний час. Але відповідачка продовжує бути зареєстрованою в спірній квартирі АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1,2 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майно є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до висновку № 938/939 судової будівельно-технічної експертизи від 28 вересня 2012 року вартість 1/4 частки, що належить ОСОБА_1 становить 54460 гри.

Вказану суму вони внесли на депозитний рахунок Автозаводського районного суду м. Кременчука, що підтверджується копією відповідної квитанції.

Просили суд припинити право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку в квартири АДРЕСА_1 загальною площею 56,9 кв.м., яка складається з 3-х кімнат, житловою площею 41,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в рівних частках, кожному по 1/8 частини частки, що належала ОСОБА_1.

Зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.

Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивачів в рівних частках.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовні вимоги свого довірителя підтримали посилаючись на обставини викладені в позовній заяві і просили позов задовольнити, що стосується позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні просили суд відмовити оскільки ОСОБА_1 іншого житла не має.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_8 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини викладені в позовній заяві і просили суд його задовольнити. В позові ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.

Представники третіх осіб Автозаводського районного відділу Управління державної міграційної служби в Полтавській області та реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ в судове засідання не прибули просили справу слухати без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого у відповідності до розпорядження № 15878/1 від 16 лютого 1998 року, спірна квартира на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно із технічним паспортом квартира складається із трьох житлових кімнат: двох ізольованих - площею 10,9 кв.м. та 13,7 кв.м. та однієї суміжної кімнати площею 17 кв.м., а також підсобних приміщень - коридору, кухні, ванної кімнати та інших.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер один із співвласників квартири - ОСОБА_9 Спадкоємцями першої черги померлого є мати ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 і син ОСОБА_3 Всі спадкоємці на час смерті спадкодавця були зареєстровані у спірній квартирі.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.2012 р. у справі № 2-1030/2012 за ОСОБА_1, було визнано право власності на 1/4 частину в трикімнатній квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

На сьогодні в спірній квартирі мешкає ОСОБА_2.

Як було встановлено під час слухання справи ОСОБА_1 згідно акту ТОВ «Житлорембудсервіс» № 6 від 25 січня 2013 року з жовтня 1999 року, в зазначеній квартирі не проживає.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.12.2012 року встановлено, що ОСОБА_1, залишаючись громадянкою України та будучи зареєстрованою в спірній квартирі, протягом тривалого часу (з 1999 року) постійно проживала у своєї доньки ОСОБА_5 у CША і приїхала у Кременчук в серпні 2011 року, та проживає у своєї доньки ОСОБА_6 за адресою 39760, АДРЕСА_2 де й проживає на даний час без реєстрації.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 355 Цивільного Кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Статтею 391 Цивільного Кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 938/939 від 28.12.2012 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснено самочинне перепланування квартири, частково демонтовано перегороди, перенесені дверні отвори в інші місця, зменшено житлову площу. Тим самим відповідачі унеможливили процес встановлення правил користування належної ОСОБА_1 1/4 частини квартири.

Згідно ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові споруди. Загальні положення» п. 2.21 «Квартири в житлових спорудах слід проектувати виходячи з умов заселення однієї сім'ї» і в п. 2.22 зазначається «в квартирах слід передбачувати житлові кімнати і підсобні приміщення: кухню, сіни, ванну або душову, туалет і ін.», за п. 2.24 «Площа житлової кімнати повинна бути не менше 15 м.кв. площа кухні повинна бути не менше 7 м.кв.».

Відповідно, для розподілу повинні виконуватись умови, за яких можливо переобладнати кімнату площею не менше 15 м.кв, кухню площею не менше 7 м.кв, санвузол і окремий вихід.

У відповідності до технічного паспорту квартира АДРЕСА_1, розташована на п'ятому поверсі, п'яти поверхового будинку, дана квартира складається з наступних приміщень: передпокій літ. « 1» пл. 5,7 кв.м., вбиральні літ. « 2» пл. 0,8 кв.м., ванної кімнати літ. « 3» пл. 2,0 кв.м., кухні літ. « 4» пл. 5,0 кв.м., кімнати літ. « 5» пл. 17,0 кв.м., кімнати літ. « 6» пл. 10,9 кв.м., вмонтованої шафи літ. « 7» пл. 0,9 кв.м., кімнати літ. « 8» пл. 13,7 кв.м., балкону пл. 0,9 кв.м., загальна площа приміщень складає 56,9 кв.м.., житлова площа 41,6 м. кв..

Згідно з роз'ясненнями, даними Пленумом Верховного Суду України в п. 14 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 2 квартира, яка перебуває у спільній частковій власності, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Статтями 382, 383 ЦК України квартиру визначено як окремий об'єкт права власності і передбачено право власника квартири на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному жилому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Виходячи із цього, будь-які зміни будівельних габаритів об'єкта, власник має право проводити, якщо вони не призведуть до порушень або обмежень прав інших власників, саме для цього чинним законодавством передбачено, що для здійснення переобладнання або перепланування квартири власник має отримати відповідні дозволи.

Вищезазначеними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, порушено право ОСОБА_1 на користування та розпоряджання об'єктом власності, передбачене ст.ст. 317, 319, 321, 361 ЦК України.

Згідно ч. 1,2 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майно є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

У відповідності до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було надано суду доказів про наявність у власності ОСОБА_1 іншого нерухомого майна чи житлового приміщення для мешкання, а тому позбавлення ОСОБА_1 її частки у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника. За таких обставин, підстави для задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 183, 319, 358, 365, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні спільною частковою власністю, шляхом приведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 в первісний стан, у відповідності до технічного паспорту, зареєстрованого у Кременчуцькому МБТІ у реєстровій книзі № М-1 за реєстровим № 193, демонтувавши самочинно побудовану внутрішню перегородку у кімнаті № 5 довжиною 2,83 м., заклавши самочинно утворений дверний отвір у кімнаті № 6, звести внутрішню перегородку довжиною 0,9 м між передпокоями та кімнатою № 5, поновити первісне місце розташування дверних отворів у кімнатах № 5 та № 6.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати судовий збір у розмірі 114,70 грн.

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ :