Постанова № 31598832, 04.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.06.2013 р. справа №913/448/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Клєшнін Р.Є. за довіреністю б/н від 11.02.2013р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», м. смт. Білоріченський Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від02.04.2013р.по справі№913/448/13-г (провадження №30/913/448/13-г) (суддя Голенко П.І.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Концепт», м. Донецька до публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», м. смт. Білоріченський Луганської областіпростягнення 5442,82грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" про стягнення заборгованості за договором зберігання № 02/12-10 від 01.12.2010 у сумі 5000грн., 3% річних в сумі 73,97 грн. та пені в сумі 368,85 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі №913/448/13-г позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт", м. Донецьк заборгованість в сумі 5000,00 грн., 3% річних в сумі 73,81 грн., пеню в сумі 368,85 грн., а також судовий збір у розмірі 1720,45 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що майново-господарські зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання - юридичними особами на підставі господарських договорів та у бухгалтерському обліку публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» не значиться товариство з обмеженою відповідальністю «Концепт» у якості контрагента, тобто відсутні з ним будь-які майново-господарські зобов'язання. Також, скаржник вважає, що в нього відсутні господарсько-майнові зобов'язання за договором і будь-яких зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» не приймало. На думку апелянта, господарський суд дійшов помилкового висновку, що публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська».

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку із хворобою працівника, який є представником у даній справі та необхідністю надання додаткових доказів у справі.

Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги та клопотання про відкладання розгляду справи заперечував, просив апеляційний суд залишити без змін оспорюване рішення.

Колегія суддів вважає заявлене відповідачем клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки за матеріалами справи відповідач є юридичною особою, та у разі неможливості прибуття у судове засідання представника, який залучений до участі у іншому судовому процесі, підприємство має можливість направити до судового засідання будь-якого іншого представника. Крім того, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції обмежений збором доказів та додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Проте, з наданого відповідачем клопотання не вбачається які саме докази та в підтвердження яких обставин він має намір їх надати.

За таких обставин судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією апеляційного суду досліджено та в сукупності доказів надана оцінка наступним документам: договору зберігання №02/12-10 від 01.12.2010р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №217 від 31.07.2012р., судовим рішенням господарського м. Києва, Київського апеляційного господарського суду, Луганського окружного адміністративного суду, довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Статуту публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська».

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Концепт» та Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Білоріченська» було укладено договір зберігання №02/12-10, відповідно розділу 1 якого зберігач зобов'язується зберігати майно, надане йому поклажодавцем, та повернути йому це майно у схоронності за першою вимогою поклажодавця (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору детальні кількісні та якісні характеристики, вартісні показники, вартість оплати послуг зберігача за зберігання кожної партії майна, наданої йому на зберігання, строк її зберігання та іншу інформацію про окремі партії переданого майна зазначаються в підписаних сторонами Заявках на зберігання, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору передача майна на зберігання здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом складання та підписання сторонами актів про здачі-прийняття майна.

Пунктом 3.1. договору визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю передане йому на зберігання майно не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання вимоги про повернення майна або закінчення строку зберігання. Повернення майна здійснюється уповноваженим представником сторін шляхом складання та підписання сторонами актів здачі-передання майна із зберігання, які є невід'ємною частиною договору (пункт 3.2. договору). Майно повинно бути повернуто поклажодавцю в такому же стані, в якому воно було передано на зберігання. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю передане на зберігання майно по першій вимозі.

Судова колегія дійшла висновку, що за своєю правовою природою спірний договір є договором зберігання, відносини за яким регулюються умовами спірного договору та главою 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань. В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що поклажодавець зобов'язаний щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним здійснювати оплату послуг по зберіганню майна. Вартість послуг по зберіганню складає 5000,00грн. щомісячно в тому числі ПДВ 833,00грн.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за актом здачі-прийняття робіт від 31.07.2012р. Акт з боку поклажодавця підписаний представником товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська». При цьому, зазначений акт підписано з посиланням на договір №02/12-10 від 01.12.2010р.

Колегія суддів не може погодитися з доводом апелянта щодо відсутності підстав у публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» виконувати зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська», виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи договір на зберігання позивачем укладено з Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Білоріченська» Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля".

19.11.2010р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля", на яких прийнято рішення про припинення Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" шляхом реорганізації в товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська".

22.07.2011р. відповідно до протоколу загальних зборів учасників №1/2011 прийнято рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська". Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. у справі №2а-7931/11/1270 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" до Державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області останнього зобов'язано здійснити державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська".

14.10.2011р. державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області здійснено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська" (номер запису № 1367145000000686).

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2011р. у справі №55/413 за позовом Міненерговугілля до товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська", ДКЦПФР, державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області за участю третіх осіб товариства з обмеженою відповідальністю „Валентин Інвест" та Компанії Magellan LTD рішення позачергових загальних зборів Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" від 19.11.2010р. визнано недійсним; державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська" визнано недійсною та скасовано; визнано недійсними зміни до Статуту Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" в частині збільшення статутного капіталу; скасовано державну реєстрацію змін до Статуту Державного відкритого „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. дане рішення Господарського суду м. Київа залишено без змін. Таким чином, зміни в організаційно-правовій формі Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" здійснено на виконання судових рішень.

При цьому, Луганський окружний адміністративний суд у постанові від 22.06.2011р. у справі №2а-7931/11/1270 визначив, що припинення Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» Державного підприємства ДХК «Луганськвугілля» в процесі реорганізації, шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» згідно Закону України «Про господарські товариства є зміною форми власності товариства, а не створення нової юридичної особи та зобов'язав державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації луганської області здійснити державну реєстрацію створеного у процесі реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська».

14.08.2012р. державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про скасування державної реєстрації припинення Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» Державного підприємства ДХК «Луганськвугілля». Ідентифікаційний код підприємства за весь час існування не змінювався.

При цьому звертає на себе увагу приписи пункту 1.1. Статуту публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» стосовно того, що публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» як відкрите акціонерне товариство створено відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 18.09.1996року №471 на підставі Указу Президента України від 07.02.1996р. №166 «Про структурну перебудову вугільної промисловості» на базі Державного підприємства «Шахта «Білоріченська» виробничого об'єднання «Луганськвугілля» з наступним перетворенням його у Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» Дочірнього підприємства ДХК «Луганськвугілля».

Згідно підпункту 1.4. пункту 1 Статуту публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська».

Враховуючи вище вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо належного відповідача за заявленими позовними вимогами публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська».

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На виконання умов пункту 2.1. договору сторонами підписані без заперечень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що є підтвердженням факту надання послуг.

Вищезазначені акти здачі-прийняття робіт відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані акти правомірно визначені доказами, оскільки є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за надані послуги.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору №02/12-10 від 01.12.2010р. позивачем було надано послуги відповідачу на загальну суму 5000,00грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 217 від 31.07.2012р., належним чином підписаний та скріплений печатками підприємств.

Проте відповідач свої договірні зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 5000,00 грн.

Пунктом 8.3 пункту 8 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати послуг зберігача за даним договором, поклажодавець зобов'язаний сплатити зберігачу неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань на суму 5000,00 грн. Проте, відповідачем не були виконані зобов'язання щодо оплати послуг за збереження майна за договором №02/12-10 від 01.12.2010р.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати послуг зберігача за даним договором, поклажодавець зобов'язаний сплатити зберігачу неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується, що сума пені за період з 11.08.2012р. по 06.02.2013р. складає 369,06 грн., проте оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача лише 368,85 грн., то суд дійшов висновку про задоволення даної позовної вимоги в повному обсязі.

Пункт 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 11.08.2012р. по 06.02.2013р. здійснений господарським судом, колегія суддів погоджується про часткове задоволення вимоги про стягнення 3% річних за період з 11.08.2012р. по 06.02.2013р. в сумі 73,81 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 5000,00 грн., 3% річних в сумі 73,81 грн. за період з 11.08.2012р. по 06.02.2013р. та пеню в сумі 368,85 грн. за період 11.08.2012р. по 06.02.2013р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі №913/448/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», м. смт. Білоріченський Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі №913/448/13-г (провадження №30/913/448/13-г) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі №913/448/13-г (провадження №30/913/448/13-г) - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО