Рішення № 31598802, 03.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 24 Головуючий в 1 інстанції Сидоров Є.І

Доповідач Дундар І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів Дундар І.О., Резникової Л.В.

при секретарі Пасічній О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання

за апеляційною скаргою Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»

на рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 25 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2012 року ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» звернулося з позовною заявою, в якій вказали, що з 01 липня 2005 року надають теплопостачання населенню, а також здійснюють нарахування за надані послуги. Відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1. На протязі всього часу користуються послугами, але плату здійснюють не своєчасно та не в повному обсязі, в зв»язку з чим утворилась заборгованість за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року в сумі 6247,68 грн., яка складається з суми основного боргу 6064,34 грн., 3% річних в сумі 116,67 грн. та індексу інфляції в сумі 66,67 грн. , яку просили стягнути.

Рішенням Кіровського районного суду від 25 березня 2013 року позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» заборгованість за теплопостачання за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року в сумі 3414,63 грн. та судовий збір, у задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» просили рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити вимоги в повному обсязі, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права - суд помилково зарахував квитанці за період, зазначений у позові на загальну суму 2649,71 грн., хоча підприємством було зараховано ці кошти на погашення заборгованості, що виникла в хронологічному порядку у найдавніший період до 01 липня 2009 року, суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з відповідачів 3% річних, індексу інфляції посилаючись на те, що між ними не було укладено договору про надання послуг з теплопостачання, розгляд справи було закінчено без участі представника позивача, що порушило його право на оскарження.

В судовому засіданні представник ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» Чаус О.О. підтримала доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 заперечували проти скарги, просили залишити без змін рішення суду.

ОСОБА_2 до суду не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1, у квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2, які не в повному обсязі сплачують послуги за теплопостачання, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01 липня 2009 року по 30 жовтня 2012 року в сумі 3414,63 грн. Договір про надання послуг теплопостачання між ККП Донецька міська Рада «Донецькміськтепломережа» та ОСОБА_1 укладено не було.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором, або законом, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Нарахування за користування послугами з теплопостачання здійснюється згідно з затвердженими у встановленому законом порядку тарифами. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та індексу інфляції суд виходив з того, що не було укладено договору про надання послуг з теплопостачання, тому відсутні підстави для стягнення вказаних сум, ніяких забов»язань у відповідачів перед позивачем не мається.

Але з такими висновками суду в повному обсязі погодитися неможливо.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі (арк..спр.19), на ім»я ОСОБА_1 відкрито особистий рахунок НОМЕР_1, на якому за період з 1 липня 2009 року по 1 червня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 6064,34 грн. (арк..спр.5-6). Але саме за даний період заборгованість складає 3414,63 грн., оскільки заборгованість в сумі 2649,71 грн. виникла до 1 липня 2009 року (6064,34 - 2649,71 = 3414,63).

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

На підставі п.20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до частини 1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, частини 2 і 3 статті 264 - позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2012 року (арк..спр.4).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з відповідачів на користь позивача належить стягнути заборгованість за даний період в сумі 3414,63грн.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом безпідставно відраховано з суми заборгованості оплата, проведена відповідачами за даний період, не відповідають обставинам справи.

З квитанцій, наданих ОСОБА_1, вбачається, що за спірний період вона проводила оплату за квитанціями, в яких кожного місяця міститься посилання на період, за який проводиться оплата, тобто віднесення позивачем даних сум на оплату заборгованості необґрунтоване.

В той же час висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції не відповідають нормам матеріального права.

Згідно ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.

На підставі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки

Таким чином, у разі відсутності договору між позивачем та відповідачем, зобов`язання оплатити послуги з отримання теплової енергії, у відповідача виникають після їх фактичного надання.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правомірність стягнення індексу інфляції та 3% річних висловлена в Постанові Верховного Суду від 14 листопада 2011 року № 6-40цс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відтак договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належать правовідносини, які виникли між сторонами.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розділі I книги 5 ЦК України "Загальні положення про зобов'язання", а відтак поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошові зобов'язанні, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Виходячи з викладеного, підлягає стягненню три відсотки річних в сумі 116,67 грн. та індекс інфляції в сумі 55,67 грн.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 25 березня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» індекс інфляції в сумі 55 (п»ятдесят п»ять) грн. 67 коп., 3% річних в сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 67 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: