Рішення № 31598317, 27.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1213/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом ІП "Малахіт", м. Харків до ФО ОСОБА_9, м. Харків , ФОП ОСОБА_2, м. Харків , ФОП ОСОБА_3, м. Харків про витребування майна з чужого незаконного володіння за участю представників сторін:

представника позивача - Жорник В.І. дов. б/н від 20.12.12р.

представника 1-го відповідача - ОСОБА_5, дов.б./н. від 09.04.13р.

представника 2-го відповідача - ОСОБА_5, дов.б./н. від 09.04.13р.

представника 3-го відповідача - ОСОБА_5, дов.б./н. від 09.04.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Іноземне товариство "Малахіт" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачі без належних правових підстав утримують майно, яке належить позивачу на підставі договору оренди № 117/08/10 від 30.12.2009р., чим порушують право власності та інші встановлені законодавством речові права.

Представник 1-го відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх.№15748 від 23.04.13р.) в якому проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві.

Обставини, викладені у відзиві були досліджені судом. Відзив долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 27.05.2013р.

Представник відповідачів надав суду відзив на позовну заяву (вх.№18580 від 23.05.13р.) в якому проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві.

Позивач надав суду додаткові докази по справі.

Документи, надані позивачем були досліджені судом та долечені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що в ході здійснення господарської діяльності ІП «МАЛАХІТ» взяло в оренду у ІП «КАЛІСТО» кондиціонери у кількості 36 шт., вартість яких складає 87 428, 17 грн., що підтверджується договором оренди № 117/08/10 від 30.12.2009 р. Таким чином, ІП «МАЛАХІТ» набуло право користування вказаними кондиціонерами на підставі договору оренди, у зв'язку з чим, згідно акту приймання - передачі таке майно було прийнято Іноземним Підприємством «МАЛАХІТ» на зберігання.

01.09.09р. між ТОВ "Промдизайн" та ІП "Малахіт" було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 337/08-09, згідно умов якого відповідач передає, а позивач за первісним позовом приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го, 2-го та 3-го поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 843,6 кв.м., в тому числі 1-го поверху - 295,6 кв.м., 2-го та 3-го поверху 548 кв.м, з метою використання для розміщення офісних та торгових приміщень.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2004р. по справі № 62/211-10 господарський суд задовольнив первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдизайн" до Іноземного підприємства "Малахіт"; стягнув з ІП "Малахіт" 25 716,19 грн. боргу зі сплати орендної плати, 16 794,09 грн. боргу зі сплати експлуатаційних та комунальних витрат, 75 924,00 грн. компенсації за дострокове розірвання договору оренди; зустрічний позов ІП "Малахіт" до ТОВ "Промдизайн" задовольнив частково; витребував з незаконного володіння ТОВ "Промдизайн" майно, яке належить ІП "Малахіт" відповідно до акту приймання-передачі до договору оренди обладнання №117/08/10 від 30.12.2009, а саме, кондіціонери які є предметом спору по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, рушення господарського суду Харківської області від 15.11.2004р. по справі № 62/211-10 виконано не було, про, що вказує постанова про закінчення виконавчого провадження №26487092, у зв"язку з неможливістю виконання, копія якої надана позивачем до матеріалів справи.

Позивач, в обгрунтування своїх вимог, вказує на те, що приміщення в котрих зберігається спірне майно перебуває у власності відповідачів.

Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_9 утримують майно ІП «МАЛАХІТ» без належних правових підстав, чим порушують право власності та інші встановленні законодавством речові права.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В ч. 1 ст. 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України визначено непорушність права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Вищого господарського суду України по справі №2-5/1326-2010 від 17.08.2011р. «...Право володіння, користування та розпорядження майном, відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, належить власникові майна, а право володіння згідно з ст. 398 ЦК України, виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом.

Згідно вимог частини другої ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так відповідно до ст. 387 ЦК України встановлено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння «власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним».

Вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини...».

Позивач зазначає, що законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"). Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом. Отже ІП «Малахіт» вважає себе є титульним володільцем кондиціонерів у кількості 36 шт., на підставі договору оренди № 117/08/10 від 30.12.2009 р.

Дослідивши договір оренди № 117/08/10 від 30.12.2009 р., суд встановив, що строк дії цього договору визначений п. 10.1 становить до 31.07.2010 р., тобто, договір на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, припинив свою дію.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та, що не було спростовано сторонами, приміщення, в яких нібито знаходяться спірні кондиціонери, перебувають в фактичному користуванні ТОВ "Промдизайн" на підставі договору оренди №37 від 01.09.2011р., тому, доводи позивача про те, що спірне майно знаходиться у володінні відповідачів є безпідставними.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги ІП «Малахіт» до ФОП ОСОБА_2 та до ФОП ОСОБА_3 необгрунтованими, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами та не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, та що підтверджено представником відповідачів, діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 припинена 12.07.2010р.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, правом на звернення до господарського суду користуються підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Стаття 21 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачем і відповідачем -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу.

Як вже було зазначено вище, особа, яка визначена позивачем у даній справі у якості відповідача на даний час не має статусу фізичної особи-підприємця, отже не може бути стороною у справі, відповідно до приписів ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, в тому числі, якщо спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна із сторін не може бути учасником господарського процесу.

З огляду на вказане, суд вважає, що провадження у даній справі в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_9 підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що особа, яка визначена відповідачем у даній справі не має статусу фізичної особи-підприємця, отже не може бути учасником господарського процесу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові ІП "Малахіт" до ФОП ОСОБА_2 відмовити повністю.

В позові ІП "Малахіт" до ФОП ОСОБА_3 відмовити повністю.

Провадження по справі в частині позовних вимог ІП "Малахіт" до ФОП ОСОБА_9 припинити.

Повне рішення складено 01.06.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.