Постанова № 31597998, 23.05.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

23 травня 2013 року Справа № 823/1462/13-а

16 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

при секретарі - Журавель Т.В.,

за участю представника позивача - Плесюка О.С. (за довіреністю), представника відповідача - Білоуса В. Ю. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Торговельна компанія «ТВС» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось приватне підприємство «Торговельна компанія «ТВС» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області, в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 29.11.2012 року № 0005592301 та від 29.11.2012 року № 0005602301.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволеного позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Приватне підприємство «Торговельна компанія «ТВС» зареєстроване як юридична особа 16.02.2005 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 33363314, згідно свідоцтва про державну реєстрацію №151784 від 16.02.2005 р.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підставі наказу від 14.11.2012 року № 1292, посадовою особою відповідача проведена невиїзна позапланова перевірка приватного підприємства «Торговельна компанія «ТВС» з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 19.11.2012 року № 320/22-11/33363314 та встановлено порушення:

- пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20000 грн. 00 коп.;

- пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-V1, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1618860 грн. 00 коп.;

- пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1242735 грн. 00 коп.

На підставі встановленого порушення, ДПІ м. Черкасах Черкаської області винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 року № 0005592301 та від 29.11.2012 року № 0005602301.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленням-рішеннями, ПП «Торговельна компанія «ТВС» подала заперечення на акт перевірки до ДПІ у м. Черкасах Черкаській області. Зазначене заперечення було розглянуто, акт перевірки залишено без змін.

ПП «Торговельна компанія «ТВС» звернулась до ДПС у Черкаській області із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 року № 0005592301 та від 29.11.2012 року № 0005602301. Рішенням ДПС у Черкаській області від 01.02.2013 року № 2185/10-210 зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

З акту перевірки вбачається, що дана перевірка проводилась з питань господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., де встановлено порушення ПП «Торговельна компанія «ТВС» вимог пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 та п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, пп. 138.2 ст. 138, пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ щодо формування валових витрат в деклараціях з податку на додану вартість на підставі неналежним чином оформлених первинних документів, які не підтверджують факт отримання та використання в господарській діяльності товарів і послуг від ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, що призвело до несплати ПП «Торговельна компанія «ТВС» податку на прибуток в сумі 1638860 грн. 00 коп., податку на додану вартість в сумі 1242735 грн. 00 коп. На підставі п. 123.1 ст. 123 ПКУ, з урахуванням п.п. 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, до позивача застосовано штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 1 грн., по податку на додану вартість в сумі 620712 грн. 00 коп.

З пояснень, наданих в судовому засіданні представником позивача, які підтверджуються викладеними в скаргах та адміністративному позові висновках, які маються в матеріалах справи, вбачається, що позивачем під час проведення перевірки було надано всі необхідні платіжні та розрахункові документи на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат і податкового кредиту вартості придбаних товарів та послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих для перевірки договорів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) ПП «Торговельна компанія «ТВС» придбано у ФОП ОСОБА_4 в липні - вересні 2011 року пічного палива та палива рідкого на суму 3997090 грн., послуг з транспортного експедирування на суму 359277 грн., маркетингових послуг на суму 465900 грн., інших товарів на суму 20908 грн.

Витрати з придбання товарів (послуг) включено підприємством до складу витрат в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 4035979 грн. Податок на додану вартість в сумі 807196 грн. віднесено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях відповідних звітних періодів. Крім того, ПП «Торговельна компанія «ТВС» в податкових деклараціях з податку на прибуток включено витрати по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 - за 1 квартал 2011 року в сумі 80000 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 422915 грн., та в податкових деклараціях з податку на додану вартість до податкового кредиту - за січень 2011 року ПДВ в сумі 16000 грн., за червень 2011 року ПДВ в сумі 84583 грн. Документів, які б підтверджували господарські операції підприємства з ФОП ОСОБА_4 у січні, червні 2011 року до перевірки не надано.

У листопаді, грудні 2011 року документально оформлено придбання ПП «Торговельна компанія «ТВС» у ФОП ОСОБА_3 пічного та рідкого палива на суму 2695200 грн., в т. ч. 449200 грн. ПДВ, послуг транспортного експедирування на суму 400350 грн., в т. ч. 66725 грн. ПДВ. Витрати з придбання товарів (послуг) включено підприємством до складу витрат в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 2579625 грн. Податок на додану вартість віднесено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за листопад, грудень 2011 року в сумі 515925 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач використовує у своїй фінансово-господарській діяльності чотири вантажних автомобілі. Основний вид діяльності - оптова торгівля паливом. З пояснень представника позивача вбачається, що фактично у всіх господарських операціях з транспортування пічного палива за період, що перевірявся, приймали участь ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, у вигляді надання транспортно-експедиторських послуг при транспортуванні палива від постачальників ПП «ТК ТВС» до місць зберігання та передачі покупцям товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до умов договорів (вони є ідентичними), Виконавець (експедитор) надає послуги особисто, або із залученням третіх осіб. Одночасно, згідно ст. 8 цього ж Закону та договорів на отримання експедиційних послуг від 01.10.2011 № 113, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) та ПП «ТК ТВС» (Замовник), та від 01.02.2010 №15, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) та ПП «ТК ТВС» (Замовник) виконавець зобов'язується за плату надати транспортно-експедиційні послуги - організувати та забезпечити доставку вантажу за місцем призначення, та надати інші послуги, а саме: навантаження та розвантаження вантажу; оформлення супровідної документації; зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення; перевірку кількості та стану вантажу при його здачі одержувачу; оформлення та отримання документів, що підтверджують здачу-приймання вантажу.

На думку суду, для виконання цих завдань, матеріально-технічної бази лише Замовника недостатньо. Позивач має орендовані вантажні автомобілі, парк резервуарів для зберігання палива та водіїв - ці наявні ресурси можуть забезпечити в повній мірі лише транспортування вантажу. Але не забезпечують експедиційні послуги, про надання яких і були складені відповідні договори між ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ПП «ТК ТВС».

В судовому засіданні встановлено, що замовник міг забезпечити Виконавця лише водіями, а обов'язками експедитора були: організація робіт з навантаження у постачальника та розвантаження у покупця, за необхідності - в місцях тимчасового зберігання в резервуарах; забезпечення незмінного якісного та кількісного стану товару.

Згідно п. 8.7. «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила), участь водія у вантаженні або розвантаженні може мати місце тільки за його згодою. В цьому випадку водій при вантаженні приймає вантаж з борта автомобіля (біля дверей фургона), а при розвантаженні подає його на борт автомобіля (до дверей фургона).

Згідно п. 9.9. Правил, водій, який виконує обов'язки експедитора, приймаючи вантаж в опломбованому автомобілі, напівпричепі, їх частинах або в контейнері, зобов'язаний переконатися в правильності навішування пломби, відсутності пошкоджень на ній та вільного пересування її вздовж пломбувального дроту, а також чіткості контрольних і літерних знаків на пломбі.

Відповідно до п. 10.8. Правил, у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

Як вбачається з п. 10.9. Правил, при супроводженні вантажу представником Замовника на нього покладаються такі обов'язки: приймання вантажу від відправника, охорона, нагляд за кріпленням та укриттям вантажу й запобігання його псуванню і пошкодженню, а також здача вантажу в пункті призначення одержувачу. Експедитори в дорозі повинні суворо виконувати протипожежні правила, правила по охороні праці і техніці безпеки.

Згідно п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Дослідивши вищезазначені докази, суд дійшов висновку, що водії позивача виконували обов'язки експедитора.

Більш того, у ПП «ТК ТВС» основним видом діяльності є торгівля пічним паливом, чим ПП «ТК ТВС» досить довгий час займається. За цей час, ПП «ТК ТВС» взяло в оренду вантажівки з причепами та цистерною для перевезення сухих та рідких різновидів пічного палива, орендувало резервуар для зберігання палива, напрацювало базу постійних покупців та постачальників, налагодило організацію з купівлі-продажу та перевезень вантажів і їх тимчасового зберігання у резервуарах.

Позивачу у такому разі наймати сторонніх осіб для дублювання функцій директора, менеджера з продажів, та функцій, наданих водієві, не доцільно, особливо, звернувши увагу на те, що за ці «дублюючі» послуги, підприємство має заплатити згідно актів приймання-передачі послуг та податкових накладних значні суми грошових коштів.

Відповідно до наданих договорів поставок та наданих до перевірки первинних документів позивач отримав від ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 пічне паливо та інші ПММ.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04 2000 р. перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу; перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу; забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу; здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.

Суд звертає увагу, що в порушення вказаної норми, позивачем не були надані для перевірки, відповідні погодження Державтоінспекцією маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів (пічного палива), не надано підтверджуючих документів, щодо місць зберігання отриманого пічного палива, зі всіма необхідними дозволами від контролюючих органів, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом начальника управління ДАІ від 21.05.2013 р. № 13/8-559.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пп. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведені законодавчі норми та вищевказані обставини справи, надані ПП «Торговельна компанія «ТВС» акти надання послуг (виконання робіт), податкові та видаткові накладні не можуть вважатися первинними документами, які б підтверджували факти реального надання послуг та поставки товарів ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, далі Положення № 88), а саме: первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до вимог п. 3.2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами і доповненнями, (далі Закон № 996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тобто, первинні документи по відображенню господарської операції є основою і для податкового обліку.

П.п. 1,2 статті 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю, впорядкування та оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тотожні вимоги до первинних документів визначені і пунктом 2.4 Положення № 88, а саме: первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що відповідач правомірно, відповідно до вимог п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПКУ прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 № 0005602301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1638861 грн. та № 0005592301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1863447 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 128, 159, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш

Повний текст постанови виготовлений 28.05.2013 року