Ухвала суду № 31597402, 03.06.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"03" червня 2013 р. Справа № 806/1159/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" квітня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 22.01.13 №0000441702, від 22.01.13 №0000272204, від 22.01.13 №000033222, від 22.01.13 №0000451702, від 22.01.13 №000034222, від 22.01.13 №000036222, від 22.01.13 №000035222.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ДПІ у м. Житомирі Житомирської області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову від 24.04.2013р. скасувати та в позові відмовити. В апеляційній скарзі, відповідач посилається, зокрема, на те, що по отриманих послугах по передпродажній підготовці товарів, по організації товарів, по наданню консультацій та маркетингових ПП "Українська дистрибуційна система" не надано обґрунтованого підтвердження доцільності, економічної ефективності та необхідності їх використання у господарській діяльності протягом періоду який був охоплений перевіркою та не доведено взагалі фактів отримання вищевказаних послуг перед продажем товарів й після його реалізації. На думку скаржника, не відповідають дійсності твердження платника про те, що останнім до перевірки надані всі необхідні документи, які підтверджують правомірність включення до складу валових витрат вартості отриманих послуг. Скаржник звертає увагу суду на те, що в акті перевірки обґрунтовано та детально описано встановлене порушення, в зв'язку з чим, ДПІ у м. Житомирі вважає правомірними висновки по акту перевірки стосовно завищенням підприємством витрат та податкового кредиту за рахунок отриманих послуг по передпродажній підготовці товарів, по організації просування товарів, з облаштування торгових площ, за введення в мережу збуту, по наданню консультацій та маркетингових послуг, по товарах, які вже продані. Також, як зазначає відповідач, перевіркою встановлено порушення ст.285, п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України - підприємством не подано у встановлені законодавством терміни до податкового органу податкові декларації по оплаті на землю за 2011 та 2012 роки.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Житомирі проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" (ЄДРПОУ 36330611) з питань дотримання вимог чинного законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 07.12.2012 №5885/22-2/36330611. З висновків акту перевірки вбачають наступні порушення ПП "Українська дистрибуційна система":

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) та п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п.138.10.3 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 905069,0 грн., за наслідками чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 р. №000036222 на загальну суму 1016668,0 грн., з яких 905069,0 грн. основний платіж,111599,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 722948,0 грн., за наслідками чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 №000035222 на загальну суму 885104,0 грн., з яких 722948,0 грн. - основний платіж,162156,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

-п.2.11, п.3.1, п.3.2 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 року, за наслідками чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 р. №0000272204 про застосування штрафних (фінансових) санкції на суму 4607,55 грн..

-п.164.1.2,п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1., п.168, п.167.1. ст.167 Податкового Кодексу, за наслідками чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 р. №0000441702 про визначення зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 883,91 грн., з яких основний платіж 691,13 грн. та 172,78 грн. - штрафних (фінансових) санкції.

-п.п.287.6 ст.287, пункту 286.2 ст.286 та ст.285 Податкового Кодексу України, за наслідками чого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.01.13 №000034222 з плати за землю на загальну суму 24601,32 грн., з яких 20873,00 грн. - основний платіж та 3728,32 грн. - штрафні санкції , та податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №000033222 на загальну суму 171,0 грн..

- п.п.51.1 ст.51,п.п.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 N1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за N 46/18784, за наслідками чого було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 р. №0000451702. на суму 4607,55 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість встановлених ДПІ у м.Житомирі порушень ПП "Українська дистрибуційна система", суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2 ст.3 вказаного закону бухгалтерський облік є обов"язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов"язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до вимог пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов"язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, бухгалтерський облік є обов"язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві і на даних якого ґрунтується податкова звітність, та ведеться на підприємстві лише на підставі первинних документів, що містять обов"язкові реквізити та фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов"язкові реквізити.

Надання маркетингових, рекламних та інших послуг не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Як встановлено судом, ПП "Українська дистрибуційна система" укладено з ТОВ "Будмен", ТОВ "Будмен інтер", ТОВ "Зроби сам Україна", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Практікер Україна" договори поставки. В договорах поставки зазначено терміни розрахунків, а саме: певний період часу (в залежності від договору) з моменту реалізації кінцевим споживачам.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2009 р., 01.04.2010 р., 29.12.2011 р. між ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Епіцентр К" було укладено договори надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) №373/80/90, №1763/80/10, №408180, з п.1.1 яких вбачається, що з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються Замовником (ПП "Українська дистрибуційна система") за договорами поставки від 26.02.09 №372/80/09 між Замовником та Виконавцем (ТОВ "Епіцентр К"), Виконавець надає Замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

Згідно п.1.2, 1.3 Предметом Договору є надання Виконавцем послуг щодо просування товару (торгової марки) в регіонах України, які передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення продукції Замовника в місцях продажу; вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; організації та управління руху продукції до споживача; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

16.02.2009 ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Будмен", ТОВ "Будмен Інтер" укладено Договір поставки №ДР-УДС-1Б(р) згідно п.1.2, 1.3 Предметом договору є надання Виконавцем послуг щодо просування товару, що поставляється, які передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення продукції Замовника в місцях продажу; вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником; інформування щодо залишку товарів на стелажах; організації та управління руху продукції до споживача; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

03.11.2011 р. ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Будмен" укладено Договір по наданню послуг №03-01/763(У), згідно п.1.1 якого Замовник (ПП "Українська дистрибуційна система") доручає Виконавцю (ТОВ "Будмен") організувати послуги по передпродажній підготовці товару, що реалізовується згідно Договору поставки від 03.01.2011 №03-01/763(р).

03.11.2011 р. "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Будмен Інтер" укладено Договір по наданню послуг №03-01/762(У), згідно п.1.1 якого Замовник (ПП "Українська дистрибуційна система" доручає Виконавцю (ТОВ "Будмен") організувати послуги по передпродажній підготовці товару, що реалізовується згідно Договору поставки від 03.01.2011 №03-01/762(р).

18.04.2011 р. між ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Практікер Україна" укладено Договір поставки №078611, відповідно до §8, 9, 11, 12 Загальних умов поставки та надання послуг №078631 (що відповідно до п.9.1 є невід'ємною частиною даного Договору) ТОВ "Практікер Україна" надає послуги по просуванню товару, що поставляється на реалізацію.

16.06.2010 р. між ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Зроби сам Україна" укладено Рамковий контракт поставки №1136, відповідно до додатку №2, 3 Торгівельних умов (є невід'ємною частиною даного Контракту) ТОВ "Зроби сам Україна" надає послуги по просуванню товару, що поставляється на реалізацію.

При цьому, суд враховує наступне.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлено, що під терміном "валові витрати" розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності. Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Витрати на маркетинг відносяться саме до таких витрат.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Пункт 5.3 ст.5 даного Закону передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат. Крім того, п.5.11 ст. 5 Закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Пунктом 5.4.4 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, відносяться до валових витрат платника податку.

З огляду на предмет вищевказаних договорів (контрактів) та визначення маркетингових послуг, яке міститься у Податковому кодексі України відповідні послуги мають безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, оскільки кінцевої метою їх надання є збільшення об'ємів продажу товару.

Відповідно до п.п. 53.1 ст.53 Податкового Кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до узагальнюючої податкової консультації.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги, які надавались позивачу, стосувалися послуг, надання яких є господарською діяльністю підприємства. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності підприємства з надання послуг та були направлені на отримання доходу. Так як вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин то суд вважає, що послуги мали регулярний постійний характер.

Проведення маркетингових послуг та послуг з передпродажної підготовку товару підтверджується податковими накладними та виписками з банківських рахунків, щодо перерахування коштів за них.

Правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових, рекламних, інформаційно-консультативних та інших послуг додатковими або спеціальними документам у вигляді звітів, висновків, аналізів, програм, графіків і ін. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових чи рекламних послуг.

Пунктом 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таке ж регулювання передбачено в п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України.

Акти, якими оформлялись факти отримання позивачем послуг від контрагентів, відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 №000036222 прийняте з порушенням закону та підлягає скасуванню.

З приводу порушень підприємством вимог ст.285,п.286.2 ст.286,п.287.6 ст.287 Податкового Кодексу щодо не подання податкової декларації зі сплати податку за землю та не здійснення сплати податку суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як визначено п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.269 Податкового Кодексу України платниками податку за землю є : власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Приписами ст. 270 Податкового Кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 286.1 ст.286 Податкового Кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Матеріалами справи стверджується, що відповідно до рішення тридцять сьомої сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради від 02.03.10№1198 Приватному підприємству "Українська дистрибуційна система" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комерційного призначення для подальшого оформлення оренди орієнтовною площею 0,9290 га за адресою м. Житомир, вул.Баранова,89.

Як свідчать докази, зібрані в матеріалах справи, 07.06.10 р. Управлянням Держкомзему у м. Житомирі видано висновок щодо умов відведення земельної ділянки, довідка та технічне завдання. Відповідно до пункту 7 технічного завдання Управління Держкомзему у м. Житомирі - категорія земельної ділянки, на яку дозволено проект на відведення відповідно до УКФЦВЗ-4.2 державна, що перебуває в користуванні Житомирської міської ради.

Рішенням третьої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 03.03.11 р. №81 Приватному підприємству "Українська дистрибуційна система" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки автомобільного транспорту для подальшого оформлення права користування земельною ділянкою.

02.04.12 р. Управлянням Держкомзему у м. Житомирі видано висновок щодо умов відведення земельної ділянки та технічне завдання. У висновку №51/2013 управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 22.03.13 р. №460/11 для розгляду та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою:м.Житомир,вул.Баранова,89 зазначено, що управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує стосовно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в подальшому в оренду. Рішення щодо надання в подальшому в оренду земельної ділянки в разі погодження проекту відведення, належить до компетенції Житомирської міської ради.

Судом встановлено, що в перевірений період позивач не був власником чи користувачем земельної ділянки за адресою: вул.Баранова,89 у м. Житомирі, а йому лише було надано право на виготовлення проекту відведення земельної ділянки державної форми власності, що знаходиться в користуванні Житомирської міської ради. Відповідно до ст.269 Податкового Кодексу України він не є платником податку на землю і не зобов'язаний відповідно до ст.286 Податкового кодексу України подавати відповідну декларацію.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22.01.13 №000034222 та податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №000033222 прийняті з порушенням закону та підлягають скасуванню.

З приводу завищення підприємством податкового кредиту в сумі 722 948,00 грн. суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку : з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Як свідчать докази, на підтвердження права на включення сум по вказаним операціям позивачем були представлені під час перевірки податкові накладні, що підтверджено актом перевірки та не заперечувалося представниками відповідача в судовому засіданні.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у вказаній сумі, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 №000035222 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушень п.2.11, п.3.1, п.3.2 Положення про ведення касових операцій в національні валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі-Положення № 637) за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 року слід зазначити наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772 (далі - Порядок ).

Відповідно до п.п.5,2 та 5.3 Розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В описовій частині п.3.5.3 акту перевірки та в його висновках всупереч вимогам п.3,4,6 Розділу І, п.5.2,5.3 Розділу ІІ Порядку відсутні будь-які посилання на первинні бухгалтерські документи, конкретні дати, номери бухгалтерських документів, подальше їх відображення у регістрах бухгалтерського обліку. Відсутня будь-яка таблиця, де б перераховувались недостовірні документи, не описано в чому полягає недостовірність, вимогам яких нормативних документів ці документи не відповідають.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Додаток до акту перевірки з вказаними порушеннями п.2.11, п.3.1, п.3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні на адресу позивача не направлявся.

Згідно з п. 2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктами 3.1, 3.2 вказаного Положення визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, з відповідними розрахунковими документами відповідають основним вимогам наказу ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованому в Мін'юсті України 05.02.2001 за №105/5296 "Положення про форму та зміст розрахункових документів". На вищезазначених розрахункових документах є всі реквізити, що дають змогу ідентифікувати розрахункову операцію та її зміст, місце проведення та вартість.

З огляду на вказане, податкове повідомлення-рішення від 22.01.13р. №0000451702. прийнято протиправно та підлягає скасуванню. Підприємство не порушувало п.164.1.2,п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1., п.168, п.167.1. ст.167 Податкового Кодексу, тому податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №0000441702 про визначення зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб підлягає скасуванню (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції).

З приводу порушень підприємством п.п.51.1 ст.51,п.п.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 N1020 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за N 46/18784.

Пунктом 119.2. ст.119 Податкового кодексу України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Згідно п. 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Граничні строки подання податкового розрахунку можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Податковим кодексом.

Якщо після подачі податкового розрахунку за звітний період податковий агент подає новий податковий розрахунок з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у п. 50.1 ст. 50 Кодексу, не застосовуються.

В зазначеній нормі відсутня відповідальність за помилково, невірно вказаний юридичною особою у податкових розрахунках ідентифікаційній номер фізичної особи, або ознаку доходу, бо зазначені неточності не впливають на суму нарахованого та сплаченого податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України показниками в податковій декларації є суми доходу, на які здійснюються нарахування або сплата податкового зобов'язання.

З огляду на те, що помилкою при заповненні форми №1-ДФ є лише її показники, податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №0000451702 на суму 510,0 грн. також підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" червня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" вул.Баранова,89,м.Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014