Постанова № 31597309, 29.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа№ 910/1589/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ЖБК «Автотранспортник-6» на рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2013 року № 910/1589/13 (суддя Грєхова О.А)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-6»

про стягнення 376 555,68 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.04.2013р. у справі № 910/1589/13 задоволений позов ПАТ «Київенерго» до ЖБК «Автотранспортник» про стягнення 376 555,68 грн.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, наявність поштового повідомлення про отримання ухвали про порушення апеляційного провадження та призначення справи до слухання заздалегідь, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.11.2000року сторонами укладено договір № 1630200 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього договору, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Крім того, між позивачем та відповідачем укладено додатки до договору № 1630200, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності, порядок розрахунків за теплову енергію та інше.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що за період з 01.10.2011 по 01.01.2013 за відповідачем рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 354101,12 грн., що підтверджується обліковими картками та відомостями обліку використання теплової енергії, тоді як відповідач сплатив Неналежне виконання зобов'язань надає право позивачу нарахувати на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що сума боргу є доведеною та підтверджується матеріалами справи, а враховуючи наявність прострочення оплати з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти рішення, відповідач зазначив лише одну причину за якою, на його думку рішення підлягає скасуванню, розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З заперечень відповідача на позовну заяву вбачається, щодолучені позивачем до позовної заяви документи, в тому числі облікові картки, не є доказами приймання відповідачем теплової енергії у зазначеній в них кількості, окрім того з них не вбачається розрахунок кількості теплової енергії, що передбачено п. 5.1 договору; у позовній заяві не визначено кількість теплової енергії на послуги опалення та окремо на послуги з гарячого водопостачання, яку позивач передав відповідачу; позивачем не надано доказів на підтвердження застосування розрахункового методу для обрахунку теплової енергії для послуги гарячого водопостачання у відповідності до п. 3.2 додатку № 4 до договору (обрахування кількості фактично спожитої теплової енергії, яка визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел); позивачем неправомірно у період з 01.01.2011 при визначенні вартості теплової енергії застосовані тарифи, що затверджені Постановою Національної комісій регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1729 "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго", що суперечить умовам п. 2.1 договору (при виконанні умов договору, а також вирішенні питань, що не були обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами затвердженими Київською міською держадміністрацією); облік спожитої послуги з гарячого водопостачання проводиться відповідачем на підставі показників квартирних лічильників та за нормативами.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Враховуючи відсутність у позивача договірних взаємовідносин з безпосередніми споживачами послуг - фізичними особами, зобов'язання здійснити оплату послуг покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Зі змісту вказаної статті випливає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правомірними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 11, 509 ЦК України та ч. 1 ст. 19, п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною першою статті 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Аналогічне положення містить частина перша статті 194 ГК України.

За приписом частини другої статті 528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на ЖКП нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку, але не стосується предмета цього позову, а тому наведені доводи не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплачувати послуги.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

Розпорядженням КМДА від 29 грудня 2010 року N 1222 було встановлено нові тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення та введено в дію з 1 лютого 2011 року саме на виконання постанови НКРЕ від 14 грудня 2010 року N 1729.

Виконавець комунальних послуг, повинен керуватись розпорядженням КМДА №1222 від 29.12.2010 року протягом січня 2011 року (до 01.02.2011 року) та застосовувати для населення тариф з теплопостачання, встановлений розпорядженням КМДА №392 від 31.05.2010 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення ".

Щодо зауважень відповідача про розгляд справи в його відсутність, слід звернути увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що про попередні судові засідання відповідач повідомлявся належним чином про що свідчать його заперечення та пояснення передані суду через канцелярію, повідомлення відділення поштового зв'язку про отримання процесуальних документів,протокол судового засідання про присутність представника відповідача у судовому засіданні 18.03.2013р. у якому оголошена перерва, наявність розписки, яка свідчить про обізнаність сторін про наступний розгляд справи 25.03.2013р.

Щодо останнього судового засідання 08.04.2013р. у якому оголошено рішення, то посилання на неналежне повідомлення про розгляд справи спростовується повідомленням відділення поштового зв'язку з якого вбачається, що ухвала місцевого господарського суду про призначення справи до слухання 08.04.2013р. отримана відповідачем.

Крім того, відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, враховуючи надзвичайну ситуацію, що склалась у м. Києві 25.03.2013р., дату на яку припадало судове засідання, відповідач не здійснив дій щодо з'ясування наступного судового засідання.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ЖБК «Автотранспортник-6» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/1589/13 від 08.04.2013 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.