Постанова № 31597176, 29.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа № 921/185/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Костів Т.С.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вих. № 14/2-1093 від 26.04.2013 року)

на рішення Господарського суду Тернопільської області

від 16.04.2013 року

у справі № 921/185/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз", 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54

про стягнення коштів в сумі 423 707 грн. 34 коп.

За участю представників сторін:

від позивача -Данилевський О.М. - представник;

від відповідача - Ловчук М.В. - представник;

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.04.2013 року у справі № 921/185/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54 про стягнення коштів в сумі 423 707 грн. 34 коп. позов задоволено частково, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 54 147 грн. 47 коп. - 3% річних за користування коштами, 91 400 грн. 77 коп. - інфляційних процесів, 22 136 грн. 64 коп. - пені за неналежне виконання грошових зобов'язань, 8 474 грн. 15 коп. - судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на час розгляду справи по суті відповідач у повній мірі розрахувався за одержаний в період з грудня 2011 року по лютий 2012 року природній газ, відтак, що не заперечується сторонами, заборгованість за поставлений газ відсутня. Судом також встановлено, що невчасна оплата за одержаний газ спричинена інфляційними процесами в економіці, та невчасними розрахунками за спожитий газ бюджетними установами - кінцевими споживачами. Враховуючи те, що відповідач звернувся до суду з позовними заявами про стягнення з споживачів заборгованості за спожитий газ, а усі кошти, які поступали на рахунок невідкладно перераховувалися на погашення заборгованості перед позивачем, відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для своєчасного повернення боргу, тому суд прийшов до висновку про можливість на підставі поданого клопотання зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 16.04.2013 року у справі № 921/185/13-г в частині відмови у стягненні пені в розмірі 256 022,46 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", пеню в розмірі 256 022,46 грн. у стягненні якої було відмовлено, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, порушує норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що зменшення судом розміру пені із заявлених 278 159,10 грн. до 22 136,44 грн. спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Крім того, апелянт посилається на невиконання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а саме обов'язку суду дослідити "не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу", тобто суд зобов'язаний був прийняти до уваги негативні наслідки спричинені Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від прострочення виконання зобов'язання відповідачем.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів, справу № 921/185/13-г розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у даній справі введено суддів - Костів Т.С. та Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року апеляційну скаргу у справі № 921/185/13-г прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.05.2013 року.

27.05.2013 року через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що позивачем по справі не доведено факту завдання йому збитків саме внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 14/2139/11 від 30.09.2011 року. Відповідач також зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню із сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, що і було здійснено судом першої інстанції, відтак просить суд залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 16.04.2012 року у справі № 921/185/13-г без змін.

У судовому засіданні 29.05.2013 року сторони явку уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті спору.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.04.2013 року у справі № 914/516/13-г слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Тернопільгаз" (покупець) було укладено Договір № 14/2139/11 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір). За умовами зазначеного Договору продавець передав у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, який використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації бюджетним установам та організаціям.

30.09.2011року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/2139/11 від 30.09.2011р., та погодили, що з 01 жовтня 2011 року до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 058,40 грн. (а.с.15, т.1).

Згідно додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/2139/11 від 30.09.2011р., з 01 січня 2012 року до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 509,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 210,80 грн. (а.с.16, т.1).

Договір купівлі-продажу природного газу № 14/2139/11 від 30.09.2011р. та додаткові угоди до нього підписані і скріплені печатками обох сторін, що свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов даного договору.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, 31.12.2011 року, 31.01.2012 року та 29.02.2012 року, які підтверджують факт поставлення позивачем та отримання відповідачем протягом жовтня-грудня 2011 року та січня-лютого 2012 року природного газу обсягом 18 995,849 тис.куб.м. на загальну суму 78 666 300,97 грн. згідно договору купівлі-продажу природного газу № 14/2139/11 від 30.09.2011р. (а.с. 18-22, т.1).

Пунктом 6.1. Договору купівлі-продажу природного газу сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Згідно з п. 6.2. зазначеного Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач грошове зобов'язання по Договору за спожитий у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ виконав не належним чином, з порушенням встановленого Договором строку його виконання, тобто після 10 числа місяця наступного за звітним по кожному періоду, чим порушив п. 6.1. Договору.

Так, у зв'язку з невчасним проведенням розрахунків за поставлений позивачем природній газ, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача: 278 159 грн. 10 коп. - пені, 54,147 грн. 47 коп. - 3% річних 91 400 грн. 77 коп. - інфляційних втрат та 8 474 грн. 15 коп. - судових витрат.

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача та стягнуто з відповідача 3% річних в сумі 54 147, 47 грн. та 91 400,77 грн. інфляційних втрат.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені та стягнення її з відповідача в сумі 22 136,64 грн., що становить 10 % від заявленої до стягнення, є законним та обґрунтованим, враховуючи наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст. 611 ЦК України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 7.2. Договору за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1. Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу звернувся до суду з проханням зменшити розмір пені на 95%, а також відстрочити виконання рішення суду на 9 місяців.

Заявлене клопотання аргументоване тим, що неналежне виконання зобов'язань по договору спричинене неналежним виконанням своїх зобов'язань, зокрема щодо здійснення розрахунків за договором, кінцевими споживачами, якими є бюджетні установи та організації.

Судом встановлено, що з метою належного виконання зобов'язань відповідачем подано позовні заяви про стягнення боргу за поставлений природний газ до Відділу освіти Созівської районної державної адміністрації Тернопільської області (сума боргу - 1 060 925,93 грн.), що підтверджується ухвалою господарського суду Тернопільської області у справі № 921/295/13-г/7 від 22.03.2013 року, Зборівської міської ради (сума боргу - 148 221,25 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 173/5022-692/2012 від 03.10.2012 року, Вибудівської сільської ради (сума боргу - 5 032,08 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 1/76/5022-726/2012 від 05.10.2012 року, Озерянської сільської ради (сума боргу - 63 315,61 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду тернопільської області у справі № 3/55/5022-689/2012 від 18.10.2012 року, Пробіжнянської сільської ради (сума боргу - 9 204,35 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 2/60/5022-73/2012 від 25.09.2012 року, Скалатської міської ради (сума боргу - 99 349 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду у справі № 7/47/5022-703/2012 від 02.10.2012 року, Старозбаразької сільської ради (сума боргу - 21 709,90 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області справі № 1/77/5022-749/2012 від 24.10.2012 року, Державного підприємства "Санаторій Збруч" (сума богу - 435 901,52 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 5/16/5022-341/2012 від 23.05.2012 року, Відділу освіти Густинської районної державної адміністрації Тернопільської області (сума боргу - 472 471,07 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 16/37/5022-585/2012 від 17.09.2012 року, Архівного відділ Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області (сума боргу - 7 851,25 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 7/48/5022-705/2012 від 18.09.2012 року, Хоростівської комунальної дільничої лікарні ( сума боргу - 52 454,96 грн. ), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 921/282/13-г/16 від 02.04.2013 року, Густинської центральної районної лікарні (сума боргу - 27 236,73 грн. ), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 7/69/5022-883/2012 від 30.11.2012 року.

На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за основним зобов'язанням по Договору відсутня, що не заперечується сторонами.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивачем компенсуються свої збитки внаслідок невчасного виконання зобов'язань відповідачем за рахунок нарахування та стягнення : 54 147 грн. 47 коп. - 3% річних за користування коштами, 91 400 грн. 77 коп. - інфляційних процесів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства України та дослідивши матеріали справ, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно, на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір пені із заявлених 278 159,10 грн. до 22 136,64 грн., що підлягає до стягнення, при цьому, обґрунтовано взявши до уваги повне погашення відповідачем боргу, важке фінансове становище ПАТ "Тернопільгаз", стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які компенсують збитки позивача, а також встановлений законом строк позовної давності на стягнення штрафних санкцій (пені).

Аналогічною є правова позиція Верховного суду України в постанові від 26.01.2010р. у справі № 42/283 та Вищого господарського суду України в постанові від 24.04.2013 року у справі № 5023/1097/12, в постанові від 15.04.2013 року у справі №5015/4906/12.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами.

Щодо надання відстрочки, то колегія суддів вважає, що господарським судом відстрочка надана правомірно з огляду на соціальну значущість підприємства, борги бюджетних установ та організацій перед відповідачем.

Так, відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішень або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, , змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання даного рішення господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини, що і було здійснено місцевим господарським судом.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам у справі, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вих. № 14/2-1093 від 26.04.2013 року) відмовити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 16.04.2013 у справі № 921/185/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Повний текст постанови складено 01.06.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Малех І.Б.