Рішення № 31597062, 03.06.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.13р. Справа № 904/2162/13За позовом Публічного акціонерного товариства "Донецький інститут по проектуванню організації шахтного будівництва та підприємств будівельної індустрій", м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь

про стягнення 56 838,93 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: Бережний А.В., представник за довіреністю №09д/566 від 12.04.13 р.

від відповідача: Марченко М.А., представник за довіреністю № 124-4016 від 04.01.13 р.,

Тарасов М.О., представник за довіреністю № 226-4016 від 31.07.12 р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Донецький інститут по проектуванню організації шахтного будівництва та підприємств будівельної індустрій" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі-відповідач) про стягнення 56838,93 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 56 000,00 грн. - заборгованість по оплаті за виконані роботи, 515,20 грн. - пеня, 112,00 грн. - інфляційні витрати, 211,73 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором розробки науково-технічної продукції № 1203032/3466 від 26.06.12р., в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду від 20.03.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 18.04.13р.

Ухвалою господарського суду від 18.04.13р. відкладено розгляд справи на 14.05.13р.

Ухвалою господарського суду від 14.05.12р. продовжено строк вирішення спору по суті до 03.06.13р. та відкладено розгляд справи на 28.05.13р.

28.05.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.12р.

03.06.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи: довідку держказначейства; лист Укрпошти № 07/5 від 21.05.13р.; документи, що посвідчують правовий статус позивача.

В свою чергу, повноважні представники відповідача суму основного боргу визнають, але зазначають про те, що строк сплати боргу за Договором не настав.

В судовому засіданні 03.06.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.12р. між позивачем та відповідачем було укладено договір розробки науково-технічної продукції № 1203032/3466 (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, позивач зобов'язується власними силами, без залучення субпідрядних організацій виконати роботи по розробці проектної документації на об'єкті: «АГЦ. Ремонт і відновлення будівельних конструкцій будівлі корпусу вагоноперекидача», а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити роботи.

В п. 1.2. Договору зазначено про те, що термін здачі документації відповідачу складає 100 календарних днів з моменту підписання Договору. Роботи виконуються за допомогою інструменту, приладів, машин і механізмів позивача.

Як зазначено в п. 1.3. Договору, приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється згідно умов Договору, а також згідно з чинними нормам і стандартам.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість науково-технічної продукції за цим Договором визначається кошторисом (Додаток № 1) і становить 56 000,00 грн., у тому числі ПДВ -9333,33 грн. Договірна ціна є остаточною і перегляду стосовно підвищення не підлягає протягом усього терміну дії Договору.

Згідно п. 2.2. Договору, оплата відповідачем виконаних позивачем робіт, проводиться на рахунок в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК» за фактом, протягом 20-ти календарних днів на підставі підписаного акта здачі-приймання виконаних робіт і одночасного надання рахунку та податкової накладної на адресу відповідача.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що за порушення термінів оплати робіт відповідач сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості робіт, за яким допущено прострочення оплати.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін з посвідченням печатками і діє до 31.12.12р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором (п.. 8.1. Договору).

Так, на виконання умов Договору, позивачем роботи передбачені Договором виконані в повному обсязі, які відповідачем були прийняті без зауважень, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № 136 від 21.12.12р. (а.с.17), тобто, як зазначає позивач, оплата виконаних робіт повинна бути здійснена не пізніше 11.01.13р.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання по Договору щодо оплати виконаних робіт належним чином не здійснив, але листом № 1090-6816/4023 від 01.02.13р. відповідач запропонував позивачу сплатити борг за допомогою гарантованого платіжного доручення (а.с.18). Позивач в свою чергу направив відповідачу лист № 09/172 від 06.02.13р. про відстрочку оплати виконаних робіт до 20.02.13р. (а.с.19).

Позивач зазначає про те, що відповідачем вимоги позивача були залишені без відповіді та задоволення.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем на підставі п. 6.4. Договору була нарахована для сплати відповідачу пеня у розмірі 515,20 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані для сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 112,00 грн., а також 3 % річних у розмірі 211,73 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за виконані роботи у розмірі 56 000,00 грн., пеню у розмірі 515,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 112,00 грн., 3 % річних у розмірі 211,73 грн., всього 56 838,93 грн.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає про те, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу надання відповідачу рахунку, більш того, не надано навіть копії такого документа, тобто позивач не виконав належним чином зобов'язання щодо надання рахунку, як того вимагає закон та Договір. Таким чином, подія, яка неминуче мала настати, не настала, факт прострочення боржника не є доведеним, має місце прострочення кредитора, що саме по собі виключає прострочення боржника, тож, строк виконання зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт є таким, що не настав, а відтак, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з відповідною вимогою.

Враховуюче вищезазначене, відповідач вважає, що в даному випадку неможливо застосувати і норми ст. 625 ЦК України та положення п. 6.4. Договору, оскільки обов'язок боржника сплатити суму боргу, інфляційні витрати, 3 % річних та пеню, виникає лише у випадку прострочення боржника. Тим більше, що моментом, з якого нараховуються інфляційні витрати, 3 % річних та пеня, є 21-й календарний день з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт та отримання боржником рахунку. Тому, як зазначає відповідач, не зрозуміло із чого виходить позивач, починаючи розрахунок інфляційних витрат, 3 % річних та пені саме з 11.01.13р., та якими доказами це підтверджується.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем зроблено невірний розрахунок інфляційних витрат, не враховано дефляцію у лютому 2013 року (99,9%). Сума інфляційних витрат має складати 56,00 грн., а не 112,00 грн., як зазначає позивач.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи знаходяться документи, які підтверджують виконання позивачем робіт, а саме акт здачі-приймання виконаних робіт № 136 від 21.12.12р. (а.с.17) та листування між сторонами (а.с. 18, 19). Вищезазначені документи підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, а отже дана обставина свідчить про те, що позивач виконав свої зобов'язання по Договору в повному обсязі і відповідач прийняв виконані роботи без будь яких зауважень.

Господарський суд вважає, що вищезазначені документи свідчать про те, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по оплаті за виконані роботи в розмірі 56 000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано відповідачу рахунку для оплати суд до уваги не бере, оскільки листом № 1090-6616/4023 від 01.02.13р. (а.с.18), відповідач визнав несвоєчасну оплату за виконані роботи, у зв'язку з фінансовими труднощами останнього.

Крім того, позивачем доведено факт направлення на адресу відповідача рахунку для оплати (а.с. 56-65, 71).

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що за порушення термінів оплати робіт відповідач сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості робіт, за яким допущено прострочення оплати.

Відповідно до п. 6.4. Договору, позивачем була нарахована для сплати відповідачу пеня за період з 11.01.13р. по 25.02.13р. в розмірі 515,20 грн., розрахунок якої господарським судом перевірено та визнано таким, що зроблено невірно, оскільки позивач надав відповідачу відстрочку на оплату до 20.02.13р., що підтверджує лист № 09/172 від 06.02.13р. (а.с.19), тому пеня повинна бути нарахована за період з 20.02.13р. по 25.02.13р.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України та правовідносин які виникли між сторонами, пеня за період з 20.02.13р. по 25.02.13р. складає 138,08 грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 138,08 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані для сплати відповідачу інфляційні витрати за період з 11.01.13р. по 25.02.13р. у розмірі 112,00 грн., а також 3 % річних за період з 11.01.13р. по 25.02.13р. у розмірі 211,73 грн.

Розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано таким, що зроблено невірно, оскільки позивач надав відповідачу відстрочку на оплату до 20.02.13р., що підтверджує лист № 09/172 від 06.02.13р. (а.с.19), а тому 3% річних повинні бути нараховані за період з 20.02.13р. по 25.02.13р.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України та правовідносин які виникли між сторонами, 3% річних складає 27,62 грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 27,62 грн.

Розрахунок інфляційних витрат судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки позивач повинен був нараховувати інфляційні витрати починаючи з 20.02.13р., з урахування відстрочки оплати. Крім того, судом встановлено, що за період з 20.02.13р. по 25.02.13р. інфляційних збільшень не було, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за виконані роботи в розмірі 56 000,00 грн., пеня в розмірі 138,08 грн., 3% річних в розмірі 27,62 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 22, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код ЄДРПОУ 00186520) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецький інститут по проектуванню організації шахтного будівництва та підприємств будівельної індустрій" (83017, м. Донецьк, бул.Шевченка, буд. 27, код ЄДРПОУ 04676483) заборгованість за виконані роботи в розмірі 56000,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч 00 коп.), пеню в розмірі 138,08 грн. (сто тридцять вісім грн. 08 коп.), 3% річних в розмірі 27,62 грн. (двадцять сім грн. 62 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700,12 грн. (одна тисяча сімсот грн. 12 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 04.06.13р.