Постанова № 31596854, 27.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 р. Справа №805/5479/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11год.07хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.,

при секретарі Афанасьєві Д.Б.,

за участю:

представника позивача Євланової Є.В.

представника відповідача Дяченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, 83017, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євлан Транс" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2013 за № 0000012300 та № 0000022300, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013 ТОВ «Євлан Транс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2013 за № 0000012300 та № 0000022300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 12.12.2012 року № 3489/22-1/25114704, згідно з яким здійснено висновок про порушення позивачем норм законодавства та заниження податкових зобов'язань внаслідок укладення нікчемного правочину між позивачем та ФО-П ОСОБА_1 Позивач вважає зазначений висновок необґрунтованим, оскільки ним при вчиненні правочину були дотримані вимоги закону, складені всі необхідні первинні документи та отримані податкові накладні, які дають право, відповідно, на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Просив позов задовольнити /1 а.с. 3-6/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що проведеною перевіркою позивача було встановлено порушення вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) внаслідок укладення нікчемного правочину з ФО-П ОСОБА_1, на підставі якого позивачем неправомірно були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ. Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення правомірними, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позову /а.с.81-84/.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євлан Транс» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької області 22.10.1997р, включено до ЄДРПОУ за кодом 25114704 /а.с.56/. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту в новій редакції, затвердженого рішенням зборів учасників (протокол № 15/2009 від 08.09.2009) /а.с.42-54/. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва №100015967, серія НБ№067773 від 24.12.1997 /а.с.58/.

ТОВ «Євлан Транс» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 20.01.2007 за №616, що підтверджується відповідною довідкою /а.с.57/.

З 04.12.2012р по 10.12.2012р ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Євлан Транс» з питань дотримання податкового законодавства в ході взаємовідносин із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.06.2010р по 30.09.2010р, за наслідками якої складено акт від 12.12.2012 № 3489/22-1/25114704 /а.с.7-15/.

Згідно з висновком акту перевірки позивачем допущено такі порушення законодавства:

1. ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Євлан Транс» при придбанні запчастин у ФО-П ОСОБА_1;

2. п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати суму 1710грн., в т.ч. у ІІІ кварталі 2010 року у сумі 1710грн.;

3. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 342грн., у т.ч. у серпні 2010р. на суму 342грн.

Листом від 29.12.2012р вих.№6/10/22-0/25114704 ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області ДПС залишено заперечення ТОВ «Євлан Транс» від 21.12.2012р на акт перевірки від 12.12.2012 № 3489/22-1/25114704 без задоволення, а висновки акту перевірки залишено без змін /а.с.18-20/.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 04.01.2013 № 0000012300 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 428грн., у тому числі за основним платежем - 342грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 89грн. /а.с.17/,

від 04.01.2013 № 0000022300 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 534грн., у тому числі за основним платежем - 534грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 107грн. /а.с.16/.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013 за № 0000012300 та № 0000022300 залишені без змін /а.с.22-24/.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач 19.04.2013 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ФО-П ОСОБА_1 При цьому, вказаний висновок обґрунтовано даними акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова №3282/23-2/20799703 від 30.12.2010р. яким встановлено нікчемність правочину та безтоварність правочинів ТОВ .,Віктор Ко" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість, яким встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) між ТОВ „Віктор Ко" та його контрагентами, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та на підставі висновків акту Городоцької МДПІ Львівської області ДПС від 12.07.2012р. №279/17-2/2234605989 щодо перевірки ФО-П ОСОБА_1, яким встановлено, що у ФО-П ОСОБА_1 відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тобто зазначена угода має безтоварний характер, а операції по ланцюгу ФО-П ОСОБА_1 - та подальші контрагенти не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) і придбання та продажу товарів.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, з таких підстав.

Так, у серпні 2010 року ТОВ „Євлан Транс" придбано у ФО-П ОСОБА_1 за усною угодою паливний насос без прокладки FH12D12A.

На підтвердження виконання правочину позивачем надано наступні документи:

- рахунок №43615 від 13.08.10р на суму 2051,48грн. разом з ПДВ, рахунок №43615 від 16.08.10р на суму 2051,48грн. разом з ПДВ /а.с.27,30/;

- приходний ордер №206 від 16.08.2010р /а.с.31/;

Оплата паливного насосу без прокладки FH12D12A підтверджена платіжними дорученнями №2470, 2495 /а.с.28,29/.

За наслідками господарської операції видало позивачу податкові накладні №42950 від 05.08.2010 на суму 1540,43грн. у т.ч. ПДВ 256,67грн. /а.с.32/, №43615 від 16.08.2010 на суму 511,45грн. у т.ч. ПДВ 85,24грн./а.с.33/. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 8/2010 за серпень 2010 року /а.с.79/.

Суму витрат на оплату паливного насосу без прокладки FH12D12A позивач відніс до складу валових витрат по декларації за ІІІ квартал 2010 рік. Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту серпня 2010 року, що відобразив у відповідній податковій декларації.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договором із ФО-П ОСОБА_1 відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору підряду, укладеного позивачем із ПНВП «ВІКАН». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем акт акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова №3282/23-2/20799703 від 30.12.2010р. яким встановлено нікчемність правочину та безтоварність правочинів ТОВ .,Віктор Ко" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість, яким встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) між ТОВ „Віктор Ко" та його контрагентами, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та акт Городоцької МДПІ Львівської області ДПС від 12.07.2012р. №279/17-2/2234605989 щодо перевірки ФО-П ОСОБА_1, яким встановлено, що у ФО-П ОСОБА_1 відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тобто зазначена угода має безтоварний характер, а операції по ланцюгу ФО-П ОСОБА_1 - та подальші контрагенти не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) і придбання та продажу товарів, оскільки вони не можуть вважатися доказами нікчемності укладеного договору з огляду на приведені вище положення законодавства. Крім того, акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова №3282/23-2/20799703 від 30.12.2010р. стосуються перевірки взаємовідносин між ТОВ «Віктор Ко» та ФО-П ОСОБА_1; позивач не мав безпосередніх договірних відносин з ТОВ «Віктор Ко».

Щодо укладення правочину в усній формі між ТОВ «Євлан Транс» та ФО-П ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Статтею 205 ЦКУ визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент іх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частиною 2 ст. 206 ЦК України передбачено, юридичній особі, що сплатила за товари ті послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Тобто для підтвердження вчинення правочину у даному випадку не обов'язково наявність письмової форми, оскільки даний правочин не підлягає нотаріальному посвідченню і для нього не встановлена обов'язковість укладення в письмовій формі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочину укладеного між ТОВ «Євлан Транс» та ФО-П ОСОБА_1 Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню паливного насосу без прокладки FH12D12A за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання придбаних запчастин у його власній господарській діяльності. Зокрема, використання придбаного паливного насосу без прокладки FH12D12A у власній господарській діяльності підприємства підтверджено наступними документами:

- акт виконаних робіт по ремонту транспортних засобів №189 від 30.08.2010р /а.с.80/;

- інвентарну картку обліку основних засобів №88 /а.с.125/;

- копію технічного паспортну на транспортний засіб марки Volvo FH12 /а.с.126/;

- акт огляду транспортного засобу від 15.08.2010р /а.с.127/;

- витяг з бухгалтерських рахунків №№103,104,105,106 /а.с.128/;

- свідоцтво учасника асоціації міжнародних перевізників України /а.с.136/;

- витяг з журналу автостоянки /а.с.137-138/;

- витяг з журналу руху шляхових листів за формою №1/а.с.139-140/;

- витяг з журналу реєстрації посвідчень про відрядження /а.с.141/;

- відомості з нарахування заробітної плати працівникам ТОВ «Євлан Транс» за серпень 2010 року /а.с.142/;

- табель обліку робочого часу працівників підприємства за серпень 2010р /а.с.143/;

- штатний розклад ТОВ «Євлан Транс» на 2010 рік /а.с.144/;

- податковий розрахунок по формі 1ДФ за ІІІ квартал 2010р /а.с.145/;

- відомість матеріалів на складі за серпень 2010 року по рахунку №207 бухгалтерського обліку /а.с.146-147/;

- витяг з бухгалтерського обліку №209 «Інші матеріали/зношені запчастини» за серпень 2010р /а.с.148/.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплаті вартості придбаних запчастин, у ФО-П ОСОБА_1 із господарською діяльністю ТОВ «Євлан Транс», та, як наслідок, їх правомірне віднесення до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010р.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у ТОВ «Євлан Транс» права на формування податкового кредиту у серпні 2010р., за наслідками господарських операцій з ФО-П ОСОБА_1 підтверджено податковими накладними 42950 від 05.08.2010 на суму 1540,43грн. у т.ч. ПДВ 256,67грн. /а.с.32/, №43615 від 16.08.2010 на суму 511,45грн. у т.ч. ПДВ 85,24грн./а.с.33/. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних №8/2010 за серпень 2010 року /а.с.79/. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та ЦК України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євлан Транс" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2013 за № 0000012300 та № 0000022300 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 04.01.2013 № 0000012300, яким ТОВ «Євлан Транс» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 428грн., у тому числі за основним платежем - 342грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 89грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 04.01.2013 № 0000022300, яким ТОВ «Євлан Транс» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 534грн., у тому числі за основним платежем - 534грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 107грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євлан Транс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114, 70 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27 травня 2013р в присутності представників сторін.

Постанови складено у повному обсязі та підписано 03 червня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зеленов А. С.