Ухвала суду № 31596494, 29.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-3827/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представника позивача: Войцещука В.І.

представника відповідача (апелянта): Калужської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гаврилівка 2007", треті особи на стороні позивача - фермерське господарство "Садове", товариство з обмеженою відповідальністю "Лан", до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гаврилівка» (ТОВ «Гаврилівка» 2007) звернулось в суд з адміністративним позовом до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Красилівська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 листопада 2009 року №0000232301/0/7399, №0000242301/0, від 07 грудня 2009 року №0000232301/1, №0000242301/1, від 16 лютого 2010 року №0000242301/2, №0000042301/2, №0000052301/2, №0000062301/2.

08 квітня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Красилівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гаврилівка 2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28 лютого 2007 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 28 лютого 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт від 26 жовтня 2009 року №527/2301-34612795.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем ч. ст.203, 215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Гарилівка 2007" з зазначеними у п.2.9 акті перевірки постачальниками та покупцями; перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зроблено висновок про недійсність даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за період з 28.02.2007 року по 31.12.2007 року; перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зроблено висновок про недійсність даних, відображених у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкових зобов'язань та кредиту за період з 28.02.2007 року по 31.12.2007 року.

Також, податковим органом виявлено порушення позивачем п.п.3.1.1 ст. 3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, ст.8-1, п.21, п.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на суму 293344 грн. в тому числі:

за вересень 2008 року на 265894 грн.;

за грудень 2008 року на 21069 грн.;

за березень 2009 року 1180 грн.;

за квітень 2009 року на 3215 грн.;

за травень 2009 року на 1060 грн.;

за червень 2009 року на 926 грн.

Виявлено порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 та п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 286769 грн., в тому числі за рахунок завищення податку на прибуток за ІV квартал 2007 року на 577 грн. та заниження податку на прибуток за 2008 рік в сумі 287346 грн.; порушення Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", Рішення Теофіпольської селищної ради №108 від 23.03.2007 року та Наказу Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року №625 "Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку" не подано розрахунку комунального податку за І - ІV квартал 2007 року та І - ІV квартал 2008 року та не задекларовано комунальний податок в сумі 358,70 грн., в тому числі за І квартал 2007 року - 1,70 грн., ІІ квартал 2007 року - 5,10 грн., ІІІ квартал 2007 року - 5,10 грн., ІV квартал 2007 року - 5,10 грн., І квартал 2008 року - 6,80 грн., ІІ квартал 2008 року - 13,60 грн., ІІІ квартал 2008 року - 185,30 грн. та ІV квартал 2008 року - 136,00 грн.; порушення п.п.4.2.1 п.4.2. ст. 4, п.п.8.1.1 п.8.1. ст.8 та п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: не визначено оподатковуваний дохід та не проведено утримання, перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із виплачених доходів СГД-фізичним особам, якими не пред'явлено документи які б засвідчували, що такі особи обрали спрощену систему оподаткування або є платниками авансових платежів по податку з доходів у відповідному періоді; порушення п.7.11 ст. 7, ст. 17, п.202 та п.20.3.2 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 720 грн.; порушення п.п.8.1.2. та п.п.8.1.4. п.8.1. ст.8, п.п.16.3.5 п.16.3 ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб утриманого із заробітної плати працівників за листопад - грудень 2007 року, березень - грудень 2008 року, січень - травень 2009 року в розмірі 53393,51 грн. Станом на 01.07.2009 року ТОВ "Гаврилівка 2007" допущено заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 13887,01 грн. Станом на дату складання акта перевірки дана сума заборгованості по податку з доходів фізичних осіб товариством частково перерахована до бюджету і складає 5887,01 грн.:

- перерахувати до бюджету податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5887,01 грн.;

- перерахувати пеню по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1361,14 грн. на рахунок Гаврилівської сільської ради №33212800700474.

На підставі акта перевірки, 10 листопада 2009 року Красилівською МДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000242301/0/7396, яким позивачу донараховано фінансові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 293344 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 146672 грн.;

- №0000252301/0/7397, яким позивачу донараховано фінансові зобов'язання зі сплати комунального податку в розмірі 358,7 грн. - за основним платежем та 175,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000262301/0/7398, яким позивачу донараховано фінансові зобов'язання зі сплати комунального податку за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1360 грн.;

- №0000232301/0/7399, яким позивачу донараховано фінансові зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 286769 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 188877 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача податковим органом 07 грудня 2009 року винесені на ступні податкові повідомлення-рішення: №0000232301/1, №0000242301/1, №0000252301/1, №0000262301/1.

В ході розгляду повторної скарги позивача податковим органом прийнято рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000242301/0/7396 від 10 листопада 2009 року (податкове повідомлення-рішення №0000242301/1 від 07.12.2009 року), та скасовані податкове повідомлення-рішення форми від 10 листопада 2009 року №000023201/0/7399 (податкове повідомлення рішення №0000232301/1 від 07.12.2009 року) в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 188877 грн., податкове повідомлення-рішення №0000262301/0/7398 від 10 листопада 2009 року (податкове повідомлення рішення №0000262301/1 від 07.12.2009 року) та податкове повідомлення-рішення №0000252301/0/7398 від 10 листопада 2009 року (податкове повідомлення рішення №0000252301/1 від 07.12.2009 року).

За таких обставин, Красилівською МДПІ 16 лютого 2010 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення №0000052301/2, №0000242301/2, №0000042301/2, №0000062301/2.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, засновниками ТОВ «Гаврилівка 2007» є ТОВ «Лан» та ФГ «Садове» та згідно довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «Гаврилівка 2007», зокрема є вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Також, починаючи з 2008 року ТОВ «Гаврилівка 2007» перейшло на спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

Крім того, у квітні 2007 року відділом Держкомзему у Теофіпольському районі було зареєстровано 17 договорів оренди землі на території Гаврилівської сільської ради, укладених між ТОВ «Гаврилівка 2007» та громадянами.

Протягом 2007 року між ТОВ «Гаврилівка 2007» та ФГ «Садове», ТОВ «Лан» було укладено ряд договорів, а саме: договір купівлі-продажу цукрових буряків урожаю 2007 року; договір про надання послуг з копки цукрових буряків урожаю 2007 року; договір комісії на продаж продукції; договір про надання послуг по культивації та посіву цукрових буряків високопродуктивною технікою; договір оренди складського приміщення.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів в матеріалах справи містяться наступні документи: податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, наданих послуг, акти прийому передачі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, Красилівською МДПІ не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку дію таких законодавчих актів України та їх окремих норм з питань оподаткування: Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України"; Закону України "Про плату за землю"; статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори"; Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8; Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності; Закону України "Про систему оподаткування" у частині сплати сум податків і зборів (обов'язкових платежів), включених до складу фіксованого сільськогосподарського податку, передбаченого цим Законом; Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування".

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно нараховувалися валові витрати на протязі 2008 року в зв'язку із застосуванням режиму оподаткування сільськогосподарського виробника фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 червня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Залімський І. Г.

Курко О. П.