Постанова № 31596267, 27.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2013 року № 826/4668/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемзапчастина" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемзапчастина", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 р. №0000682260, №0000702260, №0000712260, №0000692260, №0000722260 та №0000732260.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та ТОВ "Компанія Квік Дан", ТОВ "Медео-захід".

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 27.04.2013 р. не прибули належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача та відповідача, представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Український автомобільний холдинг" (код за ЄДРПОУ 31809799) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року №110/42-30/31809799 від 07.02.2013 р. (надалі - Акт перевірки №110/42-30/31809799).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №110/42-30/31809799, позивачем порушено, зокрема, вимоги:

1) пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140, п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого:

занижено податок на прибуток у загальній сумі 766765 грн., в т.ч. за 2011 рік 766765 грн.;

завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 3 квартали 2012 р. в сумі 1783562 грн.;

2) п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в результаті чого не подано Розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 р. Львівською філією ТОВ "Український Автомобільний холдинг" (порушення встановлено актом перевірки від 13.07.2012 №180/22-10/26296357 Львівської філії ТОВ "Український автомобільний холдинг" (код ЄДРПОУ - 29296357) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 05.07.2012р., проведеною ДПІ у Личаківському районі м. Львова).

3) п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 23.02.2012 року на загальну суму 42256 грн., в тому числі по періодам:

- за січень 2011 року в сумі 6016 грн.,

- за лютий 2011 року в сумі 16728 грн.,

- за березень 2011 року в сумі 5783 грн.,

- за квітень 2011 року в сумі 7103 грн.,

- за вересень 2011 року в сумі 6626 грн.

та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 51889 грн., а саме:

- за травень 2011 року в сумі 4221 грн.,

- за червень 2012 року в сумі 3855 грн.,

- за липень 2011 року в сумі 9989 грн.,

- за серпень 2011 року в сумі 16338 грн.,

- за жовтень 2011 року в сумі 9454 грн.,

- за лютий 2012 року в сумі 8032 грн.

4) п.249.6 ст.249 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено екологічний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14688,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 р. - 3168,00 грн., II квартал 2011 р. - 3744,00 грн., ІІІ квартал 2011 р. - 4032,00 грн., ІV квартал 2011 р. - 3744,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №110/42-30/31809799 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000702260 від 20.02.2013 р. (надалі - ППР №0000702260), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 766765,00 грн., з яких 766765,00 грн. - за основним платежем; №0000682260 від 20.02.2013 р. (надалі - ППР №0000682260), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012 року у розмірі 1783562,00 грн.; №0000712260 від 20.02.2013 р. (надалі - ППР №0000712260), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями у розмір 170,00 грн.; №0000692260 від 20.02.2013 р. (надалі - ППР №0000692260), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43914,00 грн., з яких 42256,00 грн. - за основним платежем, а 1658,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000722260 від 20.02.2013 р. (надалі - ППР №0000722260), яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 51889,00 грн.; №0000732260 від 20.02.2013 р. (надалі - ППР №0000732260), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на загальну суму 18360,00 грн., з яких 14688,00 грн. - за основним платежем, а 3672,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемзапчастина" (змінена назва з ТОВ "Український Автомобільний Холдинг") зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.12.2001 р., взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.12.2001 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 13.12.2001 р.

Між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан", як постачальником, був укладений Договір поставки товару №22 від 01.04.2011 року (надалі - Договір №22), згідно п.1.1., п.1.2 та п.4.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Предметом поставки - товаром - по даному договору є: запасні частини та матеріали до автомобілів. Ціна товару вказується в накладних.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Компанія Квік Дан" на виконання умов Договору №22 поставило позивачу товар на загальну суму 23916,60 грн., в т.ч. ПДВ 3986,10 грн., що підтверджується видатковими накладними: видаткова накладна № РН-79 від 27.04.2011 на загальну суму разом з ПДВ 1872,00 грн.; видаткова накладна № РН-34 від 12.04.2011 на загальну суму разом з ПДВ 1821,60 грн.; видаткова накладна № РН-0000060 від 06.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 2311,20 грн.; видаткова накладна №РН-0000088 від 17.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 456,00 грн.; видаткова накладна № РН-0000147 від 25.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 372,00 грн.; видаткова накладна № РН-0000138 від 24.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 1278,00 грн.; видаткова накладна № РН-0000038 від 09.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 1152,00 грн.; видаткова накладна № РН-0000034 від 08.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 2956,80 грн.; видаткова накладна № РН-0000079 від 22.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 2166,00 грн.; видаткова накладна № РН-0000065 від 07.07.2011 на загальну суму разом з ПДВ 5305,80 грн.; видаткова накладна № РН-0000124 від 25.07.2011 на загальну суму разом з ПДВ 4225,20 грн., що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія Квік Дан" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 23916,60 грн., в т.ч. ПДВ 3986,10 грн. (від 12.04.2011 на загальну суму разом з ПДВ 1821,60 грн.; від 27.04.2011 на загальну суму разом з ПДВ 1872,00 грн.; від 06.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 2311,20 грн.; від 17.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 456,00 грн.; від 25.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 372,00 грн.; від 24.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 1278,00 грн.; від 08.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 2956,80 грн.; від 09.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 1152,00 грн.; від 22.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 2166,,00 грн.; від 01.07.2011 на загальну суму разом з ПДВ 5305,80 грн.; від 25.07.2011 на загальну суму разом з ПДВ 4225,20 грн.).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Компанія Квік Дан" був належним чином зареєстрований як юридична особи та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб"єктності для здійснення господарських операцій.

Судом також встановлено, що між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медео-Захід", як постачальником, був укладений Договір поставки товару №8 від 12.01.2011 року (надалі - Договір №8), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався постачати запасні частини та матеріали для автомобілів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Медео-Захід" на виконання умов Договору №8 поставило позивачу товар на загальну суму 867726,24 грн., в т.ч. ПДВ 144621,04 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 12.01.2011 відповідно до наступних видаткових накладних: видаткова накладна № РН-0190100 від 19.01.2011 на загальну суму разом з ПДВ 3060,00 грн.; видаткова накладна № РН-0170100 від 17.01.2011 на загальну суму разом з ПДВ 8762,80 грн.; видаткова накладна № РН-0270100 від 27.01.2011 на загальну суму разом з ПДВ 24 273,60 грн.; видаткова накладна № РН-0140200 від 14.02.2011 на загальну суму разом з ПДВ 58 657,70 грн.; видаткова накладна № РН-0070200 від 07.02.2011 на загальну суму разом з ПДВ 3000,00 грн.; видаткова накладна № РН-0040300 від 04.03.2011 на загальну суму разом з ПДВ 9250,00 грн.; видаткова накладна № РН-0110401 від 11.04.2011 на загальну суму разом з ПДВ 4920,00 грн.; видаткова накладна № РН-0220400 від 22.04.2011 на загальну суму разом з ПДВ 97 336,40 грн.; видаткова накладна № РН-0260400 від 26.04.2011 на загальну суму разом з ПДВ 34 002,00 грн.; видаткова накладна № РН-0200500 від 20.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 6940,10 грн.; видаткова накладна № РН-0200501 від 20.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 9408,00 грн.; видаткова накладна № РН-0040502 від 04.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 11500,20 грн.; видаткова накладна № РН-0060600 від 06.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 8220,00 грн.; видаткова накладна № РН-0150601 від 15.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 9273,90 грн.; видаткова накладна № РН-0210600 від 21.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 4050,00 грн.; видаткова накладна № РН-0210601 від 21.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 16 859,10 грн.; видаткова накладна № РН-0210602 від 21.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 8 633,40 грн.; видаткова накладна № РН-0150602 від 15.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 17 610,00 грн.; видаткова накладна № РН-0250700 від 25.07.2011 на загальну суму разом з ПДВ 20 000,00 грн.; видаткова накладна № РН-0100800 від 10.08.2011 на загальну суму разом з ПДВ 30 408,00 грн.; видаткова накладна № РН-0190800 від 19.08.2011 на загальну суму разом з ПДВ 27 760,30 грн.; видаткова накладна № РН-0190801 від 19.08.2011 на загальну суму разом з ПДВ 5 391,00 грн.; видаткова накладна № РН-0250800 від 25.08.2011 на загальну суму разом з ПДВ 22 002,00 грн.; видаткова накладна № РН-050900 від 05.09.2011 на загальну суму разом з ПДВ 59 038,80 грн.; видаткова накладна № РН-060900 від 06.09.2011 на загальну суму разом з ПДВ 30 432,30 грн.; видаткова накладна № РН-0290901 від 29.09.2011 на загальну суму разом з ПДВ 118 986,80 грн.; видаткова накладна № РН-0290900 від 29.09.2011 на загальну суму разом з ПДВ 161 250,00 грн.; видаткова накладна № РН-031002 від 03.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 9 098,20 грн.; видаткова накладна № РН-031000 від 03.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 8 592,06 грн.; видаткова накладна № РН-031001 від 03.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 3 672,00 грн.; видаткова накладна № РН-121002 від 12.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 6 000,00 грн.; видаткова накладна № РН-121000 від 12.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 21 390,00 грн.; видаткова накладна № РН-121001 від 12.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 8 764,32 грн.; видаткова накладна № РН-181000 від 18.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 45 149, 64 грн.; видаткова накладна № РН-201000 від 20.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 7 200,00 грн.; видаткова накладна № РН-0221101 від 22.11.2011 на загальну суму разом з ПДВ 402,00 грн., що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Медео-Захід " були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 867726,24 грн., в т.ч. ПДВ 144621,04 грн. (від 13.01.2011 на загальну суму разом з ПДВ 3060,00 грн., від 17.01.2011 на загальну суму разом з ПДВ 8762,80 грн., від 27.01.2011 на загальну суму разом з ПДВ 24 273,60 грн.; від 07.02.2011 на загальну суму разом з ПДВ 3000,00 грн., від 24.02.2011 на загальну суму разом з ПДВ 97 336,40 грн., від 11.03.2011 на загальну суму разом з ПДВ 34 700,00, від 11.04.2011 на загальну суму разом з ПДВ 4 920,00 грн.; від 26.04.2011 на загальну суму разом з ПДВ 34 002,00 грн., від 04.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 11 500,20 грн.; від 20.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 9 408,00 грн., від 06.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 8 220,00 грн.; від 21.06.2011 на загальну суму разом з ПДВ 8 633,40 грн.; від 14.07.2011 на загальну суму разом з ПДВ 30 408,00 грн.; від 25.07.2011 на загальну суму разом з ПДВ 20 000,00 грн.; від 15.08.2011 на загальну суму разом з ПДВ 9098,20 грн.; від 17.08.2011 на загальну суму разом з ПДВ 66 925,20 грн.; від 25.08.2011 на загальну суму разом з ПДВ 22 002,00 грн.; від 12.09.2011 на загальну суму разом з ПДВ 39432,00 грн.; від 13.09.2011 на загальну суму разом з ПДВ 30 432,30 грн.; від 16.09.2011 на загальну суму разом з ПДВ 167 250,00 грн.; від 26.09.2011 на загальну суму разом з ПДВ 118 986,00 грн.; від 28.09.2011 на загальну суму разом з ПДВ 10 428,06 грн.; від 03.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 3 672,00 грн.; від 12.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 28 590,00 грн.; від 12.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 8 764,32 грн.; від 13.10.2011 на загальну суму разом з ПДВ 15 699,60 грн.; від 25.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 26 133,00 грн.; від 25.05.2011 на загальну суму разом з ПДВ 22 065,00 грн.).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Медео-Захід" був належним чином зареєстрований як юридична особи та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб"єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженою судом, наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "Компанія Квік Дан", ТОВ "Медео-Захід" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору №22 позивачем були сплачені кошти на загальну суму 23916,60 грн., в т.ч. ПДВ 3986,10., та на виконання умов Договору №8 - 867726,24 грн., в т.ч. ПДВ 144621,04 грн., що підтверджується дослідженими судом банківськими виписками.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Акт від 02.12.11 р. № 2005/236-37288477 Алчевської ОДПІ про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Квік Дан» (код за ЄДРПОУ 37288477) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11, Акт від 14.02.12 № 346/236-37288477 Алчевської ОДПІ про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Квік Дан» (код 37288477) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.11 по 30.11.11, Акт від 14.03.2012 р. №46/23-3/35594018 Луцької ОДПІ «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» (код за ЄДРПОУ 35594018) у зв'язку з неподанням ТзОВ «Медео-Захід» у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за січень, лютий, березень, липень, вересень 2010 року, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2011 року, як на докази недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "Медео-Захід", ТОВ "Компанія Квік Дан", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вище вказаних договорів недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача - ТОВ "Медео-Захід", ТОВ "Компанія Квік Дан"", не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність Договору №22 та Договору №8, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Медео-Захід", ТОВ "Компанія Квік Дан", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що товар, отриманий за Договором №22 та Договором №8, був придбаний з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема, для реалізації наступним контрагентам, що підтверджується матеріалами справи.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Медео-Захід", ТОВ "Компанія Квік Дан" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", як Банком, та позивачем, як позичальником, був укладений Кредитний договір №839 К-Н, відповідно до умов якого Банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії (12000000,00 дол. США), що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Згідно п. 4.1 Кредитного договору № 839 К-Н від 21.08.2008 (з урахуванням положень Додаткового договору №1 від 19.12.2008) відсоткова ставка складає 12,5% річних або 13,5 % річних в залежності від розміру кредитового обороту за попередній місяць.

Позивачу надавалась кредитна лінія для поповнення обігових коштів у доларах США. Факт наявності Кредитного договору та необхідність здійснення плати за користування кредитною лінією у вигляді відсотків відповідачем не заперечується.

Згідно довідки АТ «Сведбанк» від 22.02.2011 вих. №242, позивач станом на 31.01.2011 мав заборгованість за кредитним договором, у тому числі прострочені відсотки - 905606,66 доларів США.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що нараховані відсотки було відображено у бухгалтерському та податковому обліку підприємства згідно вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" за офіційним курсом Національного банку України 7,96 грн., що складає відповідно 7208629,00 грн.

Судом встановлено, що оскільки позивачем помилково не було своєчасно відповідно до вимог пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку» (що діяв на час виникнення спірних відносин) відображено у податковому обліку нараховані відсотки за кредитним договором за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р. у розмірі 905606,66 доларів США, що дорівнює 7208629,00 грн. та виявлено дану помилку лише у першому кварталі 2011 року, після отримання довідки АТ «Сведбанк» від 22.02.2011 р. вих. №242, відповідні зміни було внесено до податкової звітності та у декларації за 1 квартал 2011 року відображено у складі витрат 7208629,00 грн.

Відносно тверджень відповідача про невключення позивачем до податкової декларації екологічного податку відходів виробництва, видалених та знешкоджених ВАТ "Київспецтранс" судом встановлено наступне.

Згідно із пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 ПК України, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів (включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників), під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Відповідно до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що у ТОВ "Авторемзапчастина" відсутній дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами, а тому останній не є платником екологічного податку за розміщення побутових відходів.

Згідно Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої Наказом ДПС України від 16.12.2011 № 258 платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Судом встановлено, що позивачем було укладено Договір № Р-08818 від 01.02.2008 р. щодо надання послуг по збиранню, вивезенню та знешкодженню рідких побутових відходів із ВАТ "Київспецтранс", а тому саме останній і підпадає під визначення платника екологічного податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно не включено до податкової декларації екологічного податку відходи виробництва, видалених та знешкоджених ВАТ "Київспецтранс", сума екологічного податку 14 688,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що порушення позивачем вимог п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України ґрунтуються на Акті перевірки від 13.07.2012 №180/22-10/26296357 Львівської філії ТОВ "Український автомобільний холдинг" (код ЄДРПОУ - 29296357) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 05.07.2012р., проведеної ДПІ у Личаківському районі м. Львова, проте самого Акту відповідачем суду не було надано.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 р. №0000682260, №0000702260, №0000712260, №0000692260, №0000722260 та №0000732260.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило: заниження податку на прибуток у загальній сумі 766765,00 грн., в т.ч. за 2011 рік 766765,00 грн.; завищення від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за три квартали 2012 р. в сумі 1783562,00 грн.; заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 23.02.2012 року на загальну суму 42256,00 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 51889,00 грн., заниження екологічного податку в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14688,00 грн.; не було не подано Розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 р.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями частини першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемзапчастина" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 р. №0000682260.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 р. №0000702260.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 р. №0000712260.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 р. №0000692260.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 р. №0000722260.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 р. №0000732260.

8. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемзапчастина" (ідентифікаційний код 31809799) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко