Постанова № 31595910, 12.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ №2а-17899/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., за участю секретаря судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнесфінанс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 №0000302201,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ФК "Бізнесфінанс" просить визнати протиправним і скасувати податкове пові-домлення-рішення ДПІ від 21.06.2012 №0000302201.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали позов з наведених у по-зовній заяві підстав. Позов обґрунтовано помилковістю і необґрунтованістю висновків пере-вірки про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та відсутністю зазначе-них в акті перевірки порушень щодо не включення до валового доходу суми страхового від-шкодування, щодо неправомірного збільшення валових витрат на суму страхових резервів без врахування при цьому доходів позичальників та на суму податку на доходи фізичних осіб, нарахованого в результаті отриманих нотаріальних послуг.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, заперечень чи інших матеріалів не надав, явку свого представника не забезпечив, причин неприбуття не повідомив. Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС суд здійснив розгляд справи без відповідача, продовживши у порядку письмового провадження.

В ході письмового провадження до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких він просить відмовити в задоволенні позову, пославшись на результати перевірки, якою встановлено порушення вимог Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПК, а саме: невідображення суми отриманого стра-хового відшкодування застрахованих збитків у складі валових доходів; завищення валових витрат у зв'язку із неправомірним включенням сум страхових резервів, сформованих з пору-шенням вимог ст. 159 ПК, і суми перерахованого нотаріусу податку на доходи фізичних осіб.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, оформлену актом від 21.06.2011 №4665/22-417/35084758.

В акті зазначено про порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п.139.1.6 п.139.1 ст. 139, п.п. 140.1.6 п.140.1 ст.140, п.п.159.2.2 п. 159.2 ст. 159 ПК в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 287508 грн. (у т.ч.: 1 квартал 2010р. - 2492 грн., півріччя 2010р. - 38114 грн., 3 квартали 2010р. - 38114 грн., 2010р. - 68556 грн., 1 квартал 2011р. - 15879 грн., 2-4 квартали 2011р. - 203073 грн.).

Судом встановлено, що на підставі даного акта відповідачем винесено позивачу подат-кове повідомлення-рішення від 21.06.2012 №000030220, яким збільшено грошове зобов'я-зання з податку на прибуток на 304648 грн. (у т.ч.: основний платіж - 287508 грн., штраф - 17140 грн.).

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення за-лишено без змін рішеннями Державної податкової служби у м.Києві №5799/10/12-114 від 17.09.2012 та Державної податкової служби України №6377/0/6172/10-2115 від 03.12.2012.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення податкового повідомлення-рішення.

1) В акті перевірки (с. 5, 6) відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК та заниження показника "Інші доходи" декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011р. на 875998 грн. внаслідок не відображення у складі валового доходу страхового відшкодування у сумі 879714,65 грн., одержаного позивачем 10.11.2011 на рахунок від ПАТ "Банк Восток".

В обґрунтування висновку покладено наступні зазначені в акті обставини.

Так, перевіркою встановлено, що 22.11.06 між фізичною особою ОСОБА_1 (Позичальник) та ЗАТ "Агробанк", правонаступником якого є ПАТ "Банк Восток", укладено договір про надання кредитної лінії №106.840.06.19 з лімітом кредитування 200000 дол. США строком до 21.11.2007 зі сплатою 15% річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ "Агробанк" (Заставодержатель), правонаступником якого є ПАТ "Банк Восток", та фізичною особою ОСОБА_2 (Заставодавець) укладено договір застави 13.07.2007 №106.840.07.02.1, від-повідно до якого Заставодавець передав банку в заставу автомобіль марки Ламборгіні (Lamborghini) реєстраційний НОМЕР_1, 1998р.в., об'єм двигуна 5704 см. куб., заставною вартістю 565600 грн.

Згідно з вимогами п. 3.3.1 договору застави між ОСОБА_2 (Страхувальник) та ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (Страховик), правонаступником якого є ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", укладено договір (поліс) від 13.07.2007 серія АА-96157 №530531199 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів, за умовами якого вигодонабувачем є ЗАТ "Агробанк".

Відповідно до розділу І полісу об'єктом страхування є майнові інтереси, що не супе-речать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпоря-дженням транспортним засобом Ламборгіні (Lamborghini), реєстраційний НОМЕР_1, страхова сума становить 707000 грн.

В свою чергу за договором відступлення прав вимоги від 29.09.2011 №20110929-Г ТОВ "УкрКредит" (Первісний кредитор) відступило право вимоги (яке в свою чергу було отримано ним від ПАТ "Банк Восток" - п. 2.1 Договору), за рядом договорів згідно додатків, у т.ч. за договором про надання кредитної лінії №106.840.06.19 (Позичальник ОСОБА_1.) на користь ТОВ "ФК "Фемілі Кредіт", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Бізнес-фінанс" (Новий кредитор).

Перевіркою встановлено, що ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" платіжним дорученням від 25.10.2011 №8352 перераховано 888760,52 грн. на користь ПАТ "Банк Восток", яке в свою чергу платіжним дорученням від 10.11.2011 №2233 перерахувало 879714,65 грн. на користь позивача з призначенням "Перерахування коштів по кред.дог. №106.840.06.19 від 22.11.2006 (ОСОБА_1.) за листом від ТОВ "ФК "Фемілі Кредіт" вх.№3991 від 08.11.2011".

Зазначені в акті обставини не заперечуються позивачем.

Проте, погоджуючись з наведеним позивачем у позовній заяві обґрунтуванням, суд вважає вказаний висновок відповідача про порушення позивачем пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, підпунктом 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб (абз. 1).

Абзацом 2 вказаного підпункту передбачено, що у разі, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхуваль-ника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням госпо-дарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Однак, перевіркою не встановлено і в ході судового розгляду відповідачем не дове-дено наявність визначених пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК обставин. При цьому фактичні обставини, зазначені в акті перевірки, на підпадають під регулювання пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК, оскільки не стосуються ані понесення позивачем витрат подвійного призначення, ані отримання ним (як страхувальником) страхового відшкодування понесених збитків у зв'язку з веденням господарської діяльності, а отже застосування відповідачем пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК є помилковим.

Між тим, оподаткування операцій з відступлення права вимоги, як операцій особли-вого виду, врегульовано п. 153.5 ст. 153 ПК.

Як визначено в пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПК відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги передбачає ведення платником обліку фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При цьому враховується як доходи так і витрати відповідного звітного податкового періоду.

Відповідач вказаних обставин не встановив та не оцінив, відповідність податкового обліку вимогам п. 153.5 ст. 153 ПК належним чином не перевірив, у зв'язку з чим результати перевірки в цій частині є необ'єктивними та не можуть свідчити про заниження позивачем показника "Інші доходи" декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011р. на 875998 грн. При цьому суд позбавлений можливості встановити вказані обставини, що мають значення для вирішення справи, оскільки вони не були предметом перевірки.

Таким чином, з огляду на помилковість та невідповідність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 140.1.6 п. 140 ст. 140 ПК змісту вказаної норми та дійсним обставинам справи, а також зважаючи на неповноту проведення відповідачем перевірки в цій частині, суд вважає висновок про заниження валового доходу за 2-4 квартали 2011р. на 875998 грн. безпідставним та необґрунтованим, а спірне грошове нарахування податку на прибуток в сумі 201479,54 грн. - неправомірним.

2) В акті перевірки (с. 13-18) відповідачем зроблено висновок про порушення позива-чем пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.159.2.2 п. 159.2 ст. 159 ПК та завищення валових витрат на 337745 грн. за період з 1 кварталу 2010р. по 1 квартал 2011р. внаслідок відображення у складі валових витрат сум страхового резерву в розмірі 337745 грн., створеного під видані кредити по позичальниках ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Однак висновок відповідача про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.159.2.2 п. 159.2 ст. 159 ПК вочевидь є помилковим і нормативно-необґрунтованим, оскільки не відповідає п. 1 розділу III цього Кодексу, згідно з яким розділ ІІІ ПК застосо-вується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і прове-дені з 01.04.2011. Водночас, як вбачається, відповідач помилково застосував норми розділу ІІІ ПК до звітних періодів, які передували 01.04.2011.

Також суд не погоджується з обґрунтованістю висновку про завищення валових витрат на 337745 грн., виходячи з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94 валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Згідно з пп. 12.2.1 п. 12.1 ст. 12 Закону №334/94 банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, за виключенням позабалансових, крім гарантій, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у т.ч. іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законо-давством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти (далі - страховий резерв). Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.

Підпунктом 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону №334/94 (з 01.04.2011 - пп. 159.2.2 п. 159.2 ст. 159 ПК), встановлено, що для небанківських фінансових установ розмір страхового резерву, який створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 10 відсотків суми боргових вимог, а саме сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду. До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання дебіторів, які виникають під час здійснення операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ. Під терміном "основна діяльність" слід розуміти операції, визначені відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

Стверджуючи про неправомірне включення позивачем до валових витрат сум страхо-вого резерву у розмірі 337745 грн., сформованого у зв'язку з наданням кредитів фізичним особам на підставі договорів: №1.08032325 від 27.03.2008 (позичальник ОСОБА_3.), №3.07122013 від 14.12.2007 (позичальник ОСОБА_4.), №6.08052496 від 30.05.2008 (позичальник ОСОБА_5.), відповідач посилається на інформацію з Державного реєстру фізичних осіб та зазначає, що при визначенні класу позичальників за вказаними кредитними угодами позивачем не було враховано доходів, отриманих зазначеними фізичними особами, що, на думку відповідача, є підставою стверджувати про порушення ТОВ "БК "Бізнесфінанс" пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.159.2.2 п. 159.2 ст. 159 ПК.

Проте суд не погоджується з правильністю такого висновку, оскільки перевіркою не встановлено і в акті не зазначено факт перевищення позивачем 10 відсоткового розміру стра-хового резерву від сукупних зобов'язань дебіторів позивача на останній робочий день відпо-відного звітного податкового періоду, у зв'язку з чим немає підстав для висновку про пору-шення пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп.пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону №334/94 (чи як вказано в акті пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.159.2.2 п. 159.2 ст. 159 ПК). Водночас оцінка фінансового стану позичальників (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.) не є предметом регулю-вання пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп.пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону №334/94, а акт перевірки та заперечення відповідача не свідчать про те, що проведена оцінка фінансового стану названих позичальників призвела до перевищення граничного розміру страхового резерву.

Також суд не погоджується з обґрунтованістю тверджень відповідача про неправиль-ність класифікації позивачем названих позичальників у класі "Г".

Так, до 01.04.2011 порядок формування небанківськими фінансовими установами резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості з метою підви-щення надійності та стабільності фінансових установ, збереження реальної вартості фінансо-вих активів та захисту інтересів клієнтів небанківських фінансових установ встановлювався Методикою формування небанківськими фінансовими установами резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними, затверджена розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 04.06.2004 №912 (далі - Методика).

Відповідно до вимог п. 1.5 Методики з метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність клієнтів оцінка ризиків здійснюється фінансовою установою за всіма фінансовими операціями.

Оцінка фінансового стану клієнта має враховувати кількісні та якісні показники (фактори), що можуть тією чи іншою мірою вплинути на виконання ним зобов'язань за відпо-відним договором, з визначенням рівня їх імовірного впливу на дотримання умов договору щодо надання фінансових послуг шляхом установлення оптимальних значень для кожного з показників (факторів), та здійснюється з урахуванням виду й строку кредиту, що надається (ч. 2 п. 2.10 Методики). Методикою визначено, що при проведенні оцінки фінансового стану клієнта - фізичної особи під час обслуговування боргу за надані фінансові послуги мають ураховуватися як кількісні показники (економічна платоспроможність), так і якісні характеристики (особиста платоспроможність) клієнта, що підтверджуються відповідними документами й розрахунками.

Водночас п. 2.11 Методики встановлено, що у разі відсутності достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану клієнта - юридичної особи, або відповідних документів та інформації щодо оцінки фінансового стану фізичної особи, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася фінансова операція, такі клієнти повинні класифікуватися не вище класу "Г" (фінансовий стан клієнта нестабільний.

Однак перевіркою не встановлено наявність інформації про доходи позичальників у розпорядженні позивача, водночас позивач вказує на відсутність такої інформації у зв'язку з чим вона не могла бути ним врахованою. За таких обставин та згідно з п. 2.11 Методики при проведенні оцінки фінансового стану клієнтів за договорами №1.08032325, №3.07122013, №6.08052496 позивачем вірно класифіковано названих позичальників у класі "Г".

Суд не бере до уваги посилання відповідача на умови договору від 17.10.2010 №5, згідно з яким ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк" зобов'язується здійснювати оцінку фінан-сового стану позичальників, для чого отримувати від позичальників необхідні документи та письмову інформацію про його доходи, оскільки вказане повноваження не стосується позивача, а також не передбачено пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп.пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону №334/94 (п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п.159.2.2 п. 159.2 ст. 159 ПК) і не впливає на визначений порядок формування страхового резерву і валових витрат.

Окрім того, як вірно зазначає позивач, Методикою не передбачено вплив оцінки стану обслуговування заборгованості клієнта, що проводиться фінансовою установою, на оцінку його фінансового стану. Тому визначений позивачем стан обслуговування кредиту "добре" не брався до уваги при характеристиці фінансового стану позичальників як нестабільного.

Таким чином, з огляду на помилковість та невідповідність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп.пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону №334/94, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п.159.2.2 п. 159.2 ст. 159 ПК вимогам вказаних норм та дійсним обставинам справи, суд вважає висновок про завищення валових витрат на 337745 грн. безпідставним та необґрунтованим, а спірне грошове нарахування податку на прибуток в сумі 84435 грн. та штрафу в розмірі 17140 грн. - неправомірним.

3) В акті перевірки (с. 18) відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 138 ПК та завищення валових витрат на 6930 грн. за період 2-4 квар-тали 2011р. внаслідок відображення у складі валових витрат суми податку з доходів фізич-них осіб в розмірі 6930 грн. при перерахуванні коштів в сумі 40766 грн. приватному нота-ріусу ОСОБА_7 згідно банківської виписки від 05.10.2011.

Відповідно до пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених п. 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що прид-баваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Як встановлено перевіркою і підтверджується довідками приватного нотаріуса ОСОБА_7 від 05.10.2011 №195, №196, копії яких наявні у справі (а.с. 83), позивач сплатив на користь першої 40766 грн. за вчинення нотаріальних дій, у т.ч. 6930,22 грн. прибуткового податку (17%), який утримується. Також перевіркою встановлено, що позива-чем включено до складу валових витрат 40766 грн., що позивач в ході судового розгляду не заперечував, вважаючи вірним.

Однак суд не погоджується з доводами позивача в цій частині, оскільки в порушення пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК ним неправомірно збільшено валові витрати за рахунок податку на доходи фізичної особи.

Таким чином, висновок про порушення позивачем пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК і завищення валових витрат на 6930 грн. є обґрунтованим і знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи та не був спростований позивачем, а тому спірне нарахування податку на прибуток в сумі 1594 грн. є правомірним і суд не вбачає підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 №0000302201 в цій частині.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 21.06.2012 №0000302201 про нарахування податку на прибуток є протиправним і підлягає скасуванню в сумі 303054 грн. (у т.ч.: 285914 грн. - основний платіж, 17140 грн. - штраф). В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнесфінанс".

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.06.2012 №0000302201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 303054 грн. (у тому числі: 285914 грн. - основний платіж, 17140 грн. - штраф).

3. Відмовити в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.06.2012 №0000302201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1594 грн.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнесфінанс" судовий збір у розмірі 2134 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко