Постанова № 31595702, 27.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2013 року Справа № 812/3799/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кисельової Є.О.,

суддів- Агевича К.В.,Островської О.П.,

при секретарі судового засідання - Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови головного державного виконавця Гречуха О.Я. від 19.03.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №37121307) та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року було здійснено заміну неналежного відповідача - відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України належним відповідачем - Державна виконавча служба України.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено наступне.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі №2а/1270/8843/2012 було визнано неправомірними та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2012 №1072 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. На виконання Постанови Луганським окружним адміністративним судом 05.03.2013 видано виконавчий лист. 06.03.2013, який було пред'явлено до виконання.

15.04.2013 рекомендованим листом отримано постанову головного державного виконавця Гречуха О.Я. від 19.03.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відмову у відкритті виконавчого провадження мотивовано тим, що «..У пред'явленому до виконання виконавчому документі зазначено про визнання неправомірним та скасування Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, при цьому не вказано будь-яких заходів примусового виконання рішення, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач оскаржувану постанова вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на ст. 1 та 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що у постанові головного державного виконавця Гречуха О.Я. від 19.03.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження не наведені які саме обставини, передбачені законом, що виключають здійснення виконавчого провадження.

На підставі викладеного позивач просить скасувати постанову головного державного виконавця Гречуха О.Я. від 19.03.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2а/1270/8843/2012, виданим 05.03.2013 Луганським окружним адміністративним судом по адміністративній справі про визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2012року №1072 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» (ідентифікаційний код №35773803) спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 05.03.2013 Луганським окружним адміністративним судом по адміністративній справі про визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2012року №1072 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» (ідентифікаційний код №35773803) спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

В судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов повністю, надали пояснення аналогічні, викладеному у позові, просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав суду письмові заперечення, на підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі -Закон 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до статті 2 Закону 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою визначає стаття 17 Закону України 606.

Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Стаття 26 Закону 606 містить перелік підстав, відповідно до яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Судом встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі №2а/1270/8843/2012 задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі №2а/1270/8843/2012 скасовано. Прийнято нове рішення та позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Державна податкова служба України про визнання неправомірним та скасування наказу від 29.09.2012 №1072 в частині задоволено. Визнано неправомірними та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2012 №1072 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» (ідентифікаційний код №35773803) спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (а.с.16-19, 50-58).

05 березня 2013 року по справі №2а/1270/8843/2012 було видано виконавчий лист, зі змісту якого вбачається, що предметом виконання є : визнати неправомірним та скасувати Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2012 №1072 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» (ідентифікаційний код №35773803) спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності постановою відповідача від 19 березня 2013 року№37121307.

Вказаний виконавчий лист позивач разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2013 за вих. №380 направив до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с.71-72).

Постановою від 19 березня 2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служи України Гречуха Олег Ярославович, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а/1270/8843/2012, виданого 05.03.2013 Луганським окружним адміністративним судом про визнання неправомірним та скасування Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2012 №1072 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» (ідентифікаційний код №35773803) спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (а.с.5).

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого документа, відповідач як підставу відмови зазначив, що у виконавчому документі не вказано будь-яких заходів примусового виконання рішення, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 32 Закону №606 заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

З аналізу наведеного вбачається, що ст. 32 Закону №606 встановлює вичерпний перелік заходів примусового виконання рішень.

09.04.2013 на адресу позивача супровідним листом за вих. № 13-0-35-939/5-9 було направлено вказану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

З копії вказаного супровідного листа про направлення копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, наданої позивачем, вбачається, що у супровідному листі зроблено виправлення у даті, якою направлено зазначену постанову, проте, під час розгляду справи судом було встановлено, що постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.03.2013, винесену на підставі виконавчого листа № 2а/1270/8843/2012 від 05.03.2013, дійсно направлено 09.04.2013. Вказане не заперечувалося представником відповідача, та на підтвердження надано копію журналу вихідної кореспонденції, з якого вбачається, що оскаржувану постанову направлено 10.04.2013 та копією конверту, на якому міститься поштовий штемпель з відповідною датою направлення, а саме - 09.04.2013.

З огляду на наведене, суд вважає датою направлення оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження саме - 09.04.2013.

Відповідно до статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до статті 14 КАС України, постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У примусовому порядку виконуються рішення суду, якими задоволено позовні вимоги про зобов'язання боржника або відповідача до виконання певних дій та які вимагають вжиття заходів примусового виконання.

Оскільки, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі №2а/1270/8843/2012 скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, по справі прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог та визнано неправомірним і скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2012 №1072 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» (ідентифікаційний код №35773803) спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, тому з дня набрання постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року законної сили постанови відсутня необхідність додаткового скасування вказаного наказу відповідачем - Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Крім того, ані постанова суду, ані виконавчий лист не містять заходів, які необхідно вчинити відповідачу - Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, а тому даний виконавчий документ не підлягає примусовому виконанню, так як суд вже сам скасував наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2012 №1072 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» (ідентифікаційний код №35773803) спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у порядок та спосіб, передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» та правомірно відмовив у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не містить заходів примусового виконання, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 05.03.2013 Луганським окружним адміністративним судом про визнання неправомірним та скасування Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2012 №1072 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» (ідентифікаційний код №35773803) спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, суд також не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Тобто, суд не може зобов'язувати державного виконавця прийняти певну постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки вчинення таких дій згідно із Законом України «Про виконавче провадження» може здійснюватися тільки державним виконавцем.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представниками позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростували правову позицію представника відповідача, а останнім не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки рішення винесено не на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. ст. 2, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України,якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 30 травня 2013 року.

Головуючий суддя Є.О. Кисельовасуддя суддя К.В. Агевич О.П. Островська