Постанова № 31595667, 29.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року 810/2378/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 ,

час прийняття постанови : 13 год. 15 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив Транслайн" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Позитив Транслайн» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000092203 та №00000082203 від 13 лютого 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.01.2013 р. по 28.01.2013 р. посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невинну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив Транслайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Піркєнхаммер» (код СДРПОУ 36558138) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки було складено Акт №56/222/36678601 від 28.01.2013 року. Не погоджуючись з висновками перевіряючих, вказаними в акті, ТОВ «Позитив Транслайн» було подано заперечення на Акт перевірки. Листом від 08.01.2013р. №1233/10/2251115 Броварська ОДПІ Київської області ДПС надала відповідь про відмову у задоволенні заперечення.

На підставі Акту перевірки №56/222/36678601 від 28.01.2013 року Броварською ОДПІ Київської області ДПС виписано та надано ТОВ «Позитив Транслайн» податкові повідомлення-рішення №0000092203 від 13 лютого 2013 року та №0000082203 від 13 лютого 2013 року. Дані рішення були оскаржені до ДПС Київської області, однак зазначений державний орган відмовив у задоволенні скарги.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000092203 та №00000082203 від 13 лютого 2013 року є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, а висновки контролюючого органу є безпідставними, тому звернувся з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представники позивача Бабін А.А. та Кучерук Ю.А. підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, уточнені позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Чеченєва Н.М. у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, пояснила, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Надала суду Акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 15.01.2013 року №6/22-40/36558138 та Акт про неможливість встановлення місцезнаходження ТОВ «Позитив Транслайн» від 24.01.2013 року №3/225/35326688.

Документів, які витребовувались у відповідача, ухвалою від 20 травня 2013 року, а саме: належним чином засвідчених копії та оригінали для огляду документів, що свідчать про правомірність проведення перевірки та докази вручення їх позивачеві; належним чином завірених копій документів, які свідчать, що діяльність ТОВ "Піркєнхаммер" містить ознаки фіктивності (судові рішення, акти анулювання свідоцтв платника ПДВ та інше) відповідач та представник відповідача суду не надали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Позитив Транслайн» зареєстровано як юридичну особу 29.09.2009 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААВ №875637.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області з 25.01.2013 року по 28.01.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Позитив Траснлайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Піркєнхаммер» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 28.01.2013 року №56/222/36678601 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Позитив Траснлайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Піркєнхаммер» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень:

п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 п.201.1., п.201.2, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями 4 Наказу МФУ «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від №1379 від 01.11.2011 року , в результаті чого встановлено завищення значення рядка 19 «від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» в жовтні 2012 року на суму 138 671 грн., завищення значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в жовтні 2012 року на суму 74020грн. та встановлено заниження сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету в жовтні 2012 року на суму 8742грн.;

ч.1, ч.5 ст.203,ч.1, ч. 2 ст.215, ч.1 ст. 216, ст. 228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Позитив Транслайн» з ТОВ «Піркєнхаммер» за жовтень 2012 року .

За результатами розгляду заперечень поданих до Акту від 28.01.13 №56/222/36678601 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Позитив Транслайн», Броварська ОДПІ висновки акту перевірки залишила без змін.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, які здійснювалися ним на підставі договорів від 01.10.2012 року №126, від 31.07.2012 року №114, від 31.07.2012 року №115, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Піркєнхаммер». На думку посадових осіб податкового органу фінансово-господарська діяльність ТОВ «Піркєнхаммер» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Піркєнхаммер» , фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «Піркєнхаммер» та ТОВ «Позитив Транслайн» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, договори відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного Кодексу є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, договори мають протиправний характер, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок , а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 ЦКУ є нікчемним.

Як пояснив представник позивача суду, у зв'язку зі зміною місцезнаходження ТОВ «Позитив Транслайн»» більшість документів по господарським взаємовідносинам з контрагентами були архівовані, опечатані та переміщені за новою юридичною адресою. Так як саме в цей період проводився збір документів для подання їх до перевірки, виникли певні складнощі щодо правильності формування запитуваних матеріалів, у зв'язку з чим до перевірки було надано неналежний договір та належний Договір поставки №123 від 30.09.2012 року. Але після того, як стало відомо, що даний договір не досліджувався та не був відображений у Акті, позивач, повторно, листом від 14 лютого 2013 року повідомив Броварську ОДПІ Київської області ДПС про даний факт та з додатками надано копію належного договору поставки № 123 від 30 вересня 2012 року.

Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби враховуючи лише положення Акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 15.01.2013 № 6/22-40/36558138 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Піркєнхаммер» за період діяльності з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.. яким було виставлено припущення про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності вищевказаним підприємством прийшла до висновку про відсутність доказів реальності господарських операцій між ТОВ «Позитив Траснлайн»» та його контрагентом, та в акті податкової перевірки вказали, що укладені між ними угоди є нікчемними, відповідно, податковий кредит за вказаний період сформований неправомірно.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092203 від 13 лютого 2013 року, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 13113 грн., з яких: 8742 грн. - за основним платежем; 4371 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000082203 від 13 лютого 2013 року, яким встановлено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2012 року - 138671 грн. ( у тому числі сума зарахованого від'ємного значення, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні податкові періоди - 74020грн.)

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПС у Київській області у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням вищестоящого податкового органу за результатом адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки товару та виконання робіт та оплати їх вартості.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

30 вересня 2012 року між позивачем та ТОВ «Піркєнхаммер» укладено Договір поставки №123.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник (ТОВ «Піркєнхаммер» ) зобов'язується продати та доставити покупцю (ТОВ «Позитив Транслайн») замовлений товар, а саме: пісок річковий, пісок яружний, відповідно до прайс-листа постачальника, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

1 жовтня 2012 року між позивачем та ТОВ «Піркєнхаммер» укладено Договір поставки №126.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник (ТОВ «Піркєнхаммер» ) зобов'язується продати та доставити покупцю (ТОВ «Позитив Транслайн») замовлений товар, а саме: пісок річковий, пісок яружний, відповідно до прайс-листа постачальника, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Взаєморозрахунки за послуги навантажувача між ТОВ «Позитив Транслайн» та ТОВ «Піркєнхаммер» проводились на підставі договору про надання послуг №114 від 31.07.2012 року .

Згідно п. 1.2 Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити плату за проведені роботи: послуги навантажувача.

Відповідно до п.3.1.3 виконавець зобов'язаний скласти та передати замовнику Акт про надання послуг.

Взаєморозрахунки за послуги навантажувача між ТОВ «Позитив Траснлайн» та ТОВ «Піркєнхаммер» проводились на підставі Договору про надання послуг №115 від 31.07.2012 року .

Згідно п. 1.1 вказаного Договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплатити плату за проведені роботи: послуги екскаватора.

ТОВ «Позитив Транслайн» отримало від ТОВ «Піркєнхаммер» податкові та видаткові накладні, а саме : податкові накладні від 10.10.2012 року №5103 на суму 52500 грн., в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 11.01.2012 року №5113 на суму 52500 грн., в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 12.10.2012 року №5121на суму 52500 грн., в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 15.102012 року № 5154 на суму 52500 грн., в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 16.10.2012 року №5162 на суму 52500 грн., в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 18.10.2012 року №5182 на суму 52500 грн., в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 19.10.2012 року №5193 на суму 52500 грн, в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 22.10.2012 року №5223 на суму 52500 грн., в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 23.10.2012 року №5233 на суму 52500 грн., в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 24.10.2012 року №5245 на суму 52500 грн., в тому числі ПДВ 8750 грн.; від 25.10.2012 року №5254 на суму 350000 грн., в тому числі ПДВ 58333, 33 грн.; від 31.10.2012 року №5314 на суму 226800, в тому числі ПДВ 37800 грн.; від 31.10.2012 року №5315 на суму 226800 грн. . в тому числі ПДВ 37800 грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за жовтень 2012 року в сумі 221433, 33 грн.

За жовтень 2012 року ТОВ «Позитив Транслайн» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 0 грн. , в рядку 19 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року позивачем зазначено сума - 138671 грн. , в рядку 24 Декларації зазначено сума - 74020 грн.

Факт виконання робіт підтверджується копіями актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №10-5314 від 31 жовтня 2012 року , №10-5315 від 31 жовтня 2012 року, товарно-транспортними накладними, податковими та видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, належним чином завірені копії яких надані позивачем суду та наявні в матеріалах справи.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС реальності господарських операцій не перевіряла, адже була проведена не перевірка, а зустрічна звірка, за результатами якої складено Акт Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Піркєнхаммер» за період діяльності з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, доказів прийняття податкових повідомлень - рішень, згідно з якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Піркєнхаммер» визначались суми грошових зобов'язань або застосовувались штрафні (фінансові) санкції, відповідачем суду не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Так, податкові зобов'язання визначено позивачу у зв'язку з формуванням за рахунок сум податку, сплачених контрагенту позивача у складі ціни товару та виконаних робіт, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, як стверджує податковий орган, ніякі роботи фактично не виконувались, договори поставки та про надання послуг є нікчемними, а формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про відсутність факту виконання робіт, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти поставки товару та виконання робіт та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби щодо господарських операцій платників податків або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть породжувати у податкового органу певний сумнів щодо правомірності та правильності визначення платником податків своїх податкових зобов'язань та утворювати привід для перевірки податкової інформації, але не є беззаперечним доказом порушення платником податків податкового законодавства.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватися на припущеннях щодо тих чи інших обставин, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту невиїзної перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт виконання робіт не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили. Висновки, що відображені в акті перевірки, ґрунтуються на даних інформаційних систем Державної податкової служби та на Акті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 15.01.2013 року №6/22-40/36558138 .

Суд також наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Піркєнхаммер» недійсними у судовому порядку.

Водночас, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Піркєнхаммер» , судом досліджено дане питання та встановлено таке.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних облікових документів, договорів, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) а також належним чином засвідчена копії оборотно-сальдових відомостей, що підтверджують факт перерахування коштів за послуги.

Суд звертає увагу, що такі документи були використані податковим органом під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, враховуючи правочини, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента і наявні у матеріалах справи первинно-бухгалтерські документи у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Піркенхаммер» підтверджуються необхідними документами.

У той же час, відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентом, є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та надання послуг позивачу з боку його контрагента документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту виконання робіт у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Крім того, судом не береться до уваги Акт про неможливість встановлення місцезнаходження ТОВ "Позитив Транслайн" від 24.01.2013 року №3/225/35326688, на який відповідач посилається в акті перевірки та копію якого було надано представником відповідача у судове засідання , у зв'язку з наступним.

Вказаним актом встановлено, що за податковою адресою: 8200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Інтернаціоналу, 193, посадові особи ТОВ 2Позитив Транслайн" не знаходяться.

Згідно п. 45.2 ст. 45 Податкового Кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, адреса ТОВ "Позитив Траснлайн" , а саме: 200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Інтернаціоналу, 193, відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому також не міститься запис про відсутність ТОВ "Позитив Транслайн" за місцем реєстрації.

Крім того, Акт про неможливість встановлення місцезнаходження ТОВ "Позитив Транслайн" від 24.01.2013 року №3/225/35326688, наданий представником відповідача суду не містить підписів осіб, які його склали та не завірений печаткою Броварської ОДПІ Київської області ДПС.

У зв'язку з чим, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 п.201.1., п.201.2, п. 201.10 ст.201Податкового кодексу України є безпідставними.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках Акту від 15.01.2013 року №6/22-40/36558138 перевірки, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач від відшкодування судових витрат відмовився, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив Транслайн" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №0000092203 та №00000082203 від 13 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 червня 2013 р.