Постанова № 31595593, 29.05.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 803/986/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

за участю представників позивача Сідімянцевої О.М., Ліщука О.В.,

представників відповідача Сафарової О.Т., Киричика Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віва» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва» звернулось з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №000001311 від 25.02.2013 року, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в сумі 7546,73 грн.

Після відкриття провадження позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до уточнених позовних вимог позивач, окрім вказаного податкового-повідомлення рішення, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0000012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 239233,00 грн. за штрафними санкціями 119616,50 грн.; №000002220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем 26188,00 грн., за штрафними санкціями 13094,00 грн.; №0000042200, яким позивачу завищено від'ємне значення податку на прибуток на суму 2405949,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. З 31.01.2013 року по 07.02.2013 року відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Віва» з питань дотримання податкового законодавства. За результатами перевірки було складено акт №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року. 02.03.2012 року ТзОВ «Віва» отримало податкове повідомлення-рішення №000001311 від 25.02.2013 року, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в сумі 7546,73 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення винесено всупереч вимогам Податкового кодексу України, оскільки за період, що перевірявся у позивача відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати, а також в повному обсязі та вчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб. Підтвердженням чого є довідка про нараховану та виплачену заробітну плату, про нарахований та сплачений податок за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, а також платіжні доручення та квитанції про сплату податку з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету.

04.03.2013 року позивачем отримано податкові-повідомлення рішення від 28.02.2013 року №0000012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 239233,00 грн. та за штрафними санкціями 119616,50 грн.; №000002220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем 26188,00 грн., за штрафними санкціями 13094,00 грн.; №0000042200, яким позивачу завищено від'ємне значення податку на прибуток на суму 2405949,00 грн.

Щодо реальності наданих послуг фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки відповідачу були надані всі первинні документи на підтвердження надання послуг підприємцями, зокрема, відповідні договори та акти виконаних робіт. В актах виконаних робіт міститься вичерпна інформація щодо обсягу робіт та місця їх проведення. Роботи по технічному обслуговуванню холодильного обладнання були виконані вчасно, в повному обсязі, що було перевірено представниками позивача, роботи були прийняті позивачем, претензій до виконаних робіт в позивача не було. В подальшому все холодильне обладнання було продано з вигодою для товариства. Відтак, позивачем правомірно віднесено вказані витрати до складу валових витрат.

Щодо віднесення відсотків за товарним кредитом до складу валових витрат та податкового кредиту, позивач зазначає що ним правомірно віднесено вказані витрати до складу валових витрат та податкового кредиту з огляду на наступне. Між позивачем та ТзОВ «Наргус» укладено договір №18 від 16.01.2009 року про поставку позивачу етикетки (гнучкої рулонної упаковки), яка використовується для загортування цукерок, які виробляються позивачем. Додатковою угодою №2 від 22.07.2009 року передбачено поставку на умовах відсоткового товарного кредиту. Податковим кодексом України прямо передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Витрати позивача на купівлю упаковки для продукції безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

ТзОВ «Наргус» було надано позивачу належним чином оформленні податкові накладні на сплачені позивачем відсотки за товарним кредитом.

Таким чином, вказані витрати позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту.

З підрозділу 3.1.1 «Доходи» акту перевірки вбачається, що за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року встановлено заниження валового доходу в сумі 835000,00 грн. На думку відповідача таке заниження утворилося внаслідок порушення позивачем підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України і не включення суми договору безвідсоткової позики №3107-ПЗ-09 від 31.07.2009 року до суми доходу.

Відповідно до умов даного договору ПП «Флора» передало позивачу грошові кошти у розмірі 1100000,00 грн. для поповнення обігових коштів. 31.01.2010 року між позивачем та ПП «Флора» було укладено додаткову угоду, якою затверджено кінцевий термін повернення коштів 31.12.2012 року. В період проведення перевірки вимоги від ПП «Флора» щодо дострокового виконання умов повернення тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги не надходило. Тому позивач правомірно не включив до суми доходу суму зазначеної позики.

З підрозділу 3.1.2 «Валові витрати» акту вбачається, що за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року встановлено завищення валових витрат в сумі 5771 147,98 грн.

Зі свого боку, позивач бажає обґрунтувати вірність формування валових витрат наступним. В звітній декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування становило 1554859 грн.

Згідно акту від 12.10.2011 року за №12/2301/32649823 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Віва» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року» було підтверджено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року - 1217234 грн., за 2 квартал 2011 року - 1284666 грн., разом 2501900 грн. Разом з тим даною перевіркою було знято валових витрат в 1 кварталі 2011 року на суму 337625 грн., в 2 кварталі 2011 року - 299700 грн., разом 637325 грн. Про що надано податкове повідомлення-рішення №0000132301, яке позивачем оскаржено в Волинському окружному адміністративному суді, відповідно прийнято постанову від 28.12.2011 року про скасування вказаного повідомлення рішення у справі №2а/0370/3341/11.

Таким чином, від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року становить 1217234 + 337625 = 1 554 859 грн., за 2 квартал 2011 року становить 1284666 + 299700 = 1 584 366 грн. без врахування від'ємного значення за 1 квартал 2011 року.

На підставі акту перевірки №12/2301/32649823 та постанови Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 року у справі №2а/0370/3341/11, позивачем подано в органи ДПІ уточнену декларацію від 02.08.2012 року за 2-3 квартал 2011 року, якою збільшено рядок 06.5 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року) на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року - 1554859 грн. та збільшено значення рядка 05.1 (Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів) на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року 1584364 грн. Разом збільшено валових витрат на суму 3139225 грн.

Оскільки декларація складається з наростаючим підсумком, то після проведення перевірки правильні показники, були проведені в декларації за період наступний після перевірки, тобто 2-3 квартал 2011 року.

Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що встановлюючи в акті №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року порушення, представники відповідача не вказують конкретних даних, а також взагалі не вказують відомості про дослідження будь-яких первинних документів, вдаючись лише до загального формулювання про порушення певних норм Податкового кодексу. Це є грубим порушенням положень «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 року №984.

Відповідач надав суду письмове заперечення на адміністративний позов, в якому позов не визнає та обґрунтовує свою позицію наступним. Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб. Всього за період, що перевірявся, несвоєчасно перераховано до бюджету 30186,93 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суму податкового боргу нарахована пеня у розмірі - 9,06 грн., податковий борг виник 30.10.2011 року, було сплачено - 31.10.2011 року, оскільки було прострочено 1 день по сплаті відповідно була нарахована пеня;

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Згідно виписки по рахунку Маневицького управління державного казначейства датою прийняття документа є 31.10.2011 року відповідно надходження до бюджету були 31.10.2011 року з простроченням сплати на 1 день.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року встановлено його заниження всього в сумі 835000 грн., в тому числі за 3-й квартал 2012 року в сумі 835000 грн.

В ході перевірки встановлено, що згідно даних обліку ТзОВ «Віва» рахується кредиторська заборгованість в сумі 835000 грн. перед ПП «Флора», яка отримана згідно договору 31077-ПЗ-09 від 31.07.2009 року. В ході перевірки платником надано копію додаткової угоди, згідно якої термін повернення 31.12.2012 року, оригінал вказаної угоди для перевірки не надано. Враховуючи вказане, та в порушення підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу платником занижено дохід в сумі 835000 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, встановлено їх завищення всього в сумі 5771147,98 грн., у тому числі за 3-й квартал 2011 року на суму 3491491,36 грн., 4-й квартал 2011 року - 296028,33 грн., 1-й квартал 20011 року - 778821,09 грн. 2-й квартал 2012 року - 1495462,67 грн., 3-й квартал 20012 року - 209344,53 грн.

Позивачем подано уточнений розрахунок від 02.08.2012 року № 9016904010, яким збільшено рядок 05.1 на суму 1584364 грн., дані витрати були включені в 2 кварталі 2011 року згідно акту перевірки № 12/2301/32649823 від 12.10.2011 року. Дане порушення виявлено в результаті співставлення даних Головної книги підприємства, оборотно-сальдових відомостей по рахункам та декларацій по податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

Враховуючи вказане та в порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу платником завищено дані в рядку 05.1 Декларації по податку на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 1584364 грн.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини ТзОВ «Віва» із ОСОБА_5, ОСОБА_6, якими позивачу надавались послуги по технічному обслуговуванню холодильного обладнання. Для перевірки надано акти виконаних робіт від 04.04.2012 року на суму 773400 грн. та 445500 грн., відповідно. До документів, що підтверджують факт виконання послуг від вищевказаних суб'єктів підприємницької діяльності підприємством надано лише акти приймання наданих послуг. На вимогу надати первинні бухгалтерські документи, що підтверджують виконання даних послуг, підприємством документи не надано.

Враховуючи, що підприємством для перевірки не надано підтверджуючих документів, що містять інформацію про проведені заходи щодо надання вказаних послуг, то витрати в сумі 1218900 грн., згідно актів (прийому-передачі) виконаних робіт - не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг ) та відповідно не пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ «Віва».

В ході перевірки встановлено формування витрат за рахунок включення відсотків по товарному кредиту. Станом на 01.07.2011 року в позивача рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 1621480 грн., за період перевірки платником надано безвідсоткових поворотних фінансових допомог на суму 7420501 грн. Враховуючи вказане, платником не проведено заходи щодо стягнення власних коштів по виданим допомогам, а в той же час сплачувались відсотки за товарним кредитом. Враховуючи вказане та в порушення підпункту 141.1 статті 141 Податкового Кодексу, платником завищено витрати в сумі 453110.98 грн., що не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі з підстав у ньому викладених та просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених в письмовому запереченні та просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 31.01.2013 року по 07.02.2013 року відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Віва» з питань дотримання податкового законодавства, про що було складено акт №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року. За результатами перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №000001311 від 25.02.2013 року, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в сумі 7546,73 грн.; №0000012200 від 28.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 239233,00 грн., за штрафними санкціями 119616,50 грн.; №000002220 від 28.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем 26188,00 грн., за штрафними санкціями 13094,00 грн.; №0000042200 від 28.02.2013 року, яким позивачу завищено від'ємне значення податку на прибуток на суму 2405949,00 грн.

Положеннями статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент. Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року, відповідачем було встановлено порушення позивачем вказаних вище норм податкового законодавства. Однак, в судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи відповідача щодо порушення позивачем приписів підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Позивачем до позовної заяви додано копії платіжних доручень про виплату заробітної плати працівникам та одночасного перерахування до місцевого бюджету сум податку на доходи фізичних осіб.

Щодо порушення позивачем вимог підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, то як вбачається з цієї норми, нею регламентовано випадки коли оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується.

Перевіркою не встановлено випадків нарахування, але невиплати заробітної плати працівникам позивача, а тому вказана норма не підлягає до застосування у спірних правовідносинах.

Зважаючи на обставини встановлені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, а відтак, відсутні юридичні підстави для застосування до позивача штрафних фінансових санкцій.

Судом встановлено, що 04.04.2012 року між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договори на технічне обслуговування холодильного обладнання, що належить позивачу. На виконання вказаних договорів 27.04.2012 року сторонами було підписано акти виконаних робіт на суму 773400 грн. та 445500 грн., відповідно.

В акті перевірки №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року відповідачем зазначено, що вказані акти виконаних робіт не є первинними документами, що підтверджують надання відповідних послуг, а тому не можуть бути підставою для віднесення затрат на оплату зазначених робіт до складу валових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні актів виконаних робіт від 27.04.2012 року, вони містять всі необхідні реквізити та достатній обсяг інформації для того, що ідентифікувати господарський та юридичний зміст відповідних господарських операцій. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що саме акти приймання передачі виконаних робіт є належним первинним документом, що підтверджує факт виконання тих чи інших робіт. Відповідачем же не було встановлено інших порушень податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Відтак, твердження відповідача про те, що при перевірці позивачем на підтвердження виконання вказаних робіт не було надано первинних бухгалтерських документів не відповідає дійсності.

Окрім того, судом встановлено, що холодильне обладнання було придбано позивачем у ТзОВ «Група компаній «Рідна марка» відповідно до договору поставки №17 від 07.02.2012 року за 6000006,28 грн. і подальшому, відповідно до договору поставки №75/12 від 12.02.2012 року та акту прийому-передачі обладнання від 28.02.2012 року, продано позивачем ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» за 8452780,00 грн. Таким чином, з врахуванням витрат на технічне обслуговування (1218900,00 грн.) здійснене фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивачем отримано комерційну вигоду. Відтак, в діях позивача прослідковується мета на використання отриманих робіт в господарській діяльності, що виразилась в отриманні комерційної вигоди від продажу відповідного холодильного обладнання.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Окрім того, суд не бере до уваги доводи представників позивача, що наданими ними в судовому засіданні актами обстеження приміщення встановлено відсутність відповідного холодильного обладнання за адресами його місцезнаходження зазначеними в додатках до договорів на технічне обслуговування холодильного обладнання від 04.04.2012 року. Із досліджених в судовому засіданні актів вбачається, що вказані в актах адреси не відповідають адресам зазначеним у відповідних додатках до договорів, а відтак, такі акти не можуть слугувати належними доказами у спірних правовідносинах.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати понесені ним в зв'язку з виконанням фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 робіт по технічному обслуговуванню холодильного обладнання.

За результатами перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року №0000042200, яким позивачу завищено від'ємне значення податку на прибуток на суму 2405949,00 грн. Згідно акту перевірки №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року позивачем в порушення підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України не було віднесено до доходів заборгованість в сумі 835000,00 грн. фінансової допомоги отриманої позивачем від ПП «Флора» відповідно до договору №3107-ПЗ-09 від 31.07.2009 року, строк дій якого закінчився 31.01.2010 року.

В судовому засіданні було досліджено договір №3107-ПЗ-09 про надання тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі (позики) від 31.07.2009 року, відповідно до умов, якого ПП «Флора» (позикодавець) передав позивачу на зворотній, безвідсотковій основі 1100000,00 грн., граничний строк повернення визначено 31.01.2010 року.

Судом встановлено, що станом на момент проведення перевірки позивачем за вказаним договором не було повернуто позикодавцю 835000,00 грн. Водночас, позивачем для перевірки було пред'явлено копію додаткової угоди від 31.01.2010 року до договору №3107-ПЗ-09 від 31.07.2009 року, якою визначено граничний строк повернення позики - 31.12.2012 року.

На підтвердження легітимності вказаної додаткової угоди і, відповідно, пролонгації строку дії договору №3107-ПЗ-09, позивачем надано суду оригінал претензії ПП «Флора» від 18.04.2013 року №18-04/13. Із вказаної претензії вбачається, що позивач відповідно до договору №3107-ПЗ-09 про надання тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі (позики) від 31.07.2009 року та додаткової угоди від 31.01.2010 року взяв на себе зобов'язання повернути отриману позику до 31.12.2012 року, однак станом на 18.04.2013 року фактична заборгованість складає 835000,00 грн. Також, претензія містить вимогу протягом 10-ти днів повернути заборгованість та сплатити пеню в сумі 36717,12 грн.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, обов'язок позивача віднести до валового доходу неповернуту суму заборгованості виник лише 01.01.2013 року. Відтак, висновки податкового органу щодо неправомірного не включення позивачем вказаної суми заборгованості до складу валового доходу в 2012 році є такими, що не відповідають фактичним обставинам, а тому є необґрунтованими.

Перевіркою повноти визначення валових витрат позивача за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, встановлено їх завищення всього в сумі 5771147,98 грн., у тому числі за 3-й квартал 2011 року на суму 3491491,36 грн., 4-й квартал 2011 року - 296028,33 грн., 1-й квартал 20011 року - 778821,09 грн. 2-й квартал 2012 року - 1495462,67 грн., 3-й квартал 20012 року - 209344,53 грн.

Позивачем подано уточнений розрахунок від 02.08.2012 року № 9016904010, яким збільшено рядок 05.1 на суму 1584364 грн., дані витрати були включені в 2 кварталі 2011 року згідно акту перевірки № 12/2301/32649823 від 12.10.2011 року.

Враховуючи вказане та в порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України платником завищено дані в рядку 05.1 Декларації по податку на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 1584364,00 грн.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому в акті перевірки не зазначено, відсутність яких саме первинних документів та по яких господарських операціях стало підставою для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 було затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 (надалі - Прядок). Вказаний Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Ці положення кореспондуються з приписами пункту 5.2 Порядку, відповідно до яких, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Таким чином, посадовими особами відповідача при складанні акту №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року не дотримано вказаних імперативних приписів Порядку, щодо належного констатування та обґрунтування виявлених порушень, що дає підстави вважати висновки податкового органу необґрунтованими.

Водночас судом встановлено, що з 23.08.2011 року по 20.09.2011 року відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Віва», за наслідками якої було складено акт від 12.10.2011 року №12/2301/32649823. Перевіркою було знято валових витрат в 1 кварталі 2011 року 337625 грн., в 2 кварталі 2011 року 299700 грн., разом 637325 грн. та податкове повідомлення рішення №0000132301 від 31.10.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 188303,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 року податкове повідомлення-рішення №0000132301 від 31.10.2011 року було скасовано, що не заперечується відповідачем. Після набрання рішенням суду законної сили позивачем 02.08.2012 року було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, якою за наростаючим підсумком було збільшено рядок 06.5 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року) на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року - 1554859 грн. та збільшено значення рядка 05.1 (Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів) на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року 1584364 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні актом від 12.10.2011 року №12/2301/32649823 про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Віва» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, постановою Волинського окружного адміністративного суду 28.12.2011 року у справі №2а/0370/3341/11, уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартали 2011 року від 02.08.2012 року.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При застосуванні пункту 150.1 у 2011 році слід враховувати положення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX («Перехідні положення») Податкового кодексу України: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року; розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про неправомірність відображення позивачем в податковому обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування за період, що перевірявся.

Актом перевірки №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року було встановлено неправомірне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат позивача по сплаті відсотків за користування товарним кредитом по господарських операціях по купівлі позивачем етикетки (гнучкої рулонної упаковки), яка використовується для загортування цукерок, які виробляються. Такі висновки податковим органом зроблено зважаючи на те, що позивачем одночасно надавались поворотні фінансові допомоги засновникам товариства, що потягнуло надмірні витрати позивача по сплаті відсотків за товарним кредитом. Враховуючи вказане та в порушення підпункту 141.1 статті 141 Податкового Кодексу платником завищено витрати в сумі 453110,98 грн. що не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до вказаної норми, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як вбачається із змісту вказаної норми, єдиним обмеженням щодо включення пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями витрат платника податку до валових витрат, є відсутність взаємозв'язку таких витрат із господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, між позивачем та ТзОВ «Наргус» укладено договір №18 від 16.01.2009 року про поставку позивачу етикетки (гнучкої рулонної упаковки), яка використовується для загортування цукерок, які виробляються позивачем, що не заперечується відповідачем. Додатковою угодою №2 від 22.07.2009 року передбачено поставку на умовах відсоткового товарного кредиту. ТзОВ «Наргус» було надано позивачу належним чином оформленні податкові накладні на сплачені позивачем відсотки за товарним кредитом.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, витрати позивача на купівлю упаковки для власної продукції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю. А відтак, відсотки за користування товарним кредитом по вказаних господарських операціях включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність визначення об'єкту оподаткування, формування складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень від 25.02.2013 року №000001311, від 28.02.2013 року №0000012200, №000002220, №0000042200 відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень. Отже, оскаржувані повідомлення-рішення є необґрунтованими, а відтак - протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 25.02.2013 року №000001311, від 28.02.2013 року №0000012200, №000002220, №0000042200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віва» сплачений судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 03 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф. А. Волдінер