Постанова № 31595579, 30.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р. Справа № 805/5154/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до реєстраційної служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області про визнання недійсним рішення від 09.04.2013 № 1489031 та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до реєстраційної служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області про визнання недійсним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.04.2013 № 1489031 та зобов'язання здійснити проведення реєстрації права власності на підставі раніше наданих на реєстрацію документів від 29.03.2013, а саме гуртожитку за адресою: м. Вугледар, вул. 13 Десантників, будинок 19.

В обґрунтування позову зазначено, що 29.03.2013 позивач, відповідно до пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 звернувся до відповідача з листом про здійснення реєстрації права власності на гуртожиток за адресою: м. Вугледар, вул. 13 Десантників, будинок 19, з наданням певного переліку документів. 02.04.2013 відповідачем прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує право власності на нерухоме майно.

Позивачем також зазначено, що Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» створене згідно наказу Мінвуглепрому України № 57 від 27.01.2006 року шляхом виділення зі складу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1». В свою чергу, відповідно до означеного наказу за передавальним балансом станом на 31.01.2006 до новоствореного підприємства було передано певне нерухоме майно, у тому числі й спірна адміністративна будівля, у зв'язку з чим вважає, що наказ Мінвуглепрому України є документом, який підтверджує право власності позивача на спірне нерухоме майно.

Однак, 09.04.2013 відповідачем прийнято рішення № 1489031 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на зазначене нерухоме майно. З вказаних підстав просить задовольнити позов.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав клопотання, в якому заперечує проти позову та просить розглянути справи за його відсутністю.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 27.01.2006 № 57 державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» реорганізовано шляхом виділення з його складу відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та створено на його базі державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (а.с.16-18).

На виконання підпункту 3.1 пункту 3 означеного наказу, державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» мало передати, а державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» прийняти на баланс підприємства майно за актом приймання-передачі, скласти розподільчий баланс станом на 31.03.2006, і подати його Мінвуглепрому України на затвердження до 01.04.2006.

Згідно довідки сектору статистики у місті Вугледарі серії АБ № 455372, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Вугледарської міської ради, включено до ЄДРПОУ за №34032208 (а.с.12).

Відповідно до статуту державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (далі за текстом - Статут), Підприємство засноване на державній власності згідно з наказом Мінвуглепрому від 27.01.2006 № 57 «Про створення державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Згідно п.п. 2.1 п. 2 Статуту Підприємство створене з метою виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг для отримання прибутку, що досягається шляхом: забезпечення виконання договірних зобов'язань із постачання вугільної продукції на внутрішній і зовнішній ринки; перспективного розвитку та підтримання діючих потужностей виробництва; збереження виробничої кооперації у видобутку і переробці вугілля, підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку; підвищення конкурентоспроможності продукції на ринках; реалізації широкомасштабних та інвестиційних проектів, формування ефективних та організаційних зв'язків підрозділів, що входять до складу Підприємства; реалізації економічних і соціальних потреб працівників Підприємства.

Відповідно до п. 3 Статуту Підприємство є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Підприємство є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та державного підприємства «Шахта № 4-21» відповідно до наказу Мінвуглепрому України від 27.01.2006 №57.

28.03.2013 позивач звернувся до реєстраційної служби Вугледарського міського управління юстиції з листом, в якому просив здійснити реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) гуртожитку № 19 за адресою: м. Вугледар, вул. 13 Десятників, буд. 19, та надав певний перелік документів до нього (а.с.5).

02.04.2013 відповідачем прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію та їх обтяжень № 1329994 у зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує право власності на нерухоме майно (а.с.6).

04.04.2013 Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» звернулось до відповідача з листом, в якому зазначило, що підприємство не погоджується з зазначеним рішенням відповідача, оскільки вважає його необґрунтованим. Також зазначив, що документами, які підтверджують право власності на нерухоме майно є наказ Мінвуглепрому України від 27.01.2006 № 57, а саме пункт 3.1 цього наказу, п.п. 4.1, 4.2 Статуту підприємства та передатний баланс станом на 31.01.2006 з розшифровкою до номера строки балансу 103. Позивач просив здійснити проведення реєстрації права власності гуртожитку на підставі раніше наданих на реєстрацію документів від 29.03.2013 (а.с.7).

09.04.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Логвиненко О.М., реєстраційною службою Вугледарського міського управління юстиції Донецької області, у зв'язку із завершенням п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та не усуненням обставин, що були підставою для прийняття такого рішення, та на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на готель (використовується як гуртожиток), що розташований за адресою: Донецька область, м. Вугледар, вулиця 13 Десантників, будинок 19, за Державним підприємством «Шахтоуправління «Підвеннодонбаське № 1» (а.с.8).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі за текстом - Закон № 1952-IV) передбачено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 7 ст. 16 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (далі за текстом - Порядок) заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

У відповідності до статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Зі змісту вищенаведеної норми випливає, що право господарського відання має низку суттєвих відмінностей від права власності та є більш вужчим за нього поняттям. Зокрема, якщо власник майна має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд в повному обсязі, то особа, яка володіє, користується та розпоряджається майном, яке закріплене за нею власником (уповноваженим органом) на праві господарського відання, здійснює ці повноваження з певними обмеженнями.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до частини першої статті 5 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Отже, саме Кабінет Міністрів України є уповноваженим органом, який від імені держави здійснює управління об'єктами державної власності безпосередньо або делегуючи відповідні повноваження уповноваженим органам управління, при цьому визнаючи порядок такого управління об'єктами державної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 № 2591-VI, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України було утворено указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010, шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України та Міністерства вугільної промисловості України. Відповідно до вказаного нормативного акту, Міненерговугілля є правонаступником реорганізованих міністерств.

Відповідно до Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 382/2011, Міненерговугілля України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Згідно цього Положення, Міненерговугілля України, окрім іншого, здійснює в межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як встановлено та досліджено судом, у відповідності до розділу четвертого Статуту, майно Підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Разом з тим, в абзаці другому розділу 4 Статуту встановлено, що майно Підприємства є власністю держави та закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном на умовах, встановлених цим Статутом, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що власником адміністративної будівлі, за реєстрацією права власності на яку звернувся позивач до відповідача, є держава в особі уповноваженого органу управління - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Також суд зазначає, що передання майна з балансу одного підприємства на баланс іншого, не є відчуженням майна, оскільки фактично уявляє собою лише певний спосіб постановлення підприємством майна на облік, з метою можливості здійснення ним в подальшому аналізу своєї господарської діяльності, а сам результат зміни балансоутримувача майна не веде до зміни його власника, яким в спірних правовідносинах залишається держава в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

При цьому, частина друга статті 4 Закону передбачає, що речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Пунктом 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку наведено перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та є підставою для проведення реєстрації права власності на нього.

З огляду на що, суд вважає, що розгляд спірних правовідносин у розрізі норм права, якими вони врегульовуються, вказує на відсутність правових підстав для проведення відповідачем реєстрації права власності за Підприємством на спірну нерухомість. Такий висновок обумовлюється тим, що закріплення майна за позивачем на праві господарського відання не є відчуженням майна, а тому не створює для останнього передумов набуття права власності на нього шляхом проведення його державної реєстрації, адже право власності та право господарського відання уявляють собою різні види речових прав, кожне з яких підлягає окремій, самостійній державній реєстрації.

У відповідності до ст. 22 Закону № 1952-IV державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обмежень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами. Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Статтею 24 Закону № 1952-IV визначено перелік підстав за яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за наявності підстав для відмови в державній реєстрації.

Аналогічні положення містяться й в абзацах першому та восьмому пункту 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту вищезазначених положень чинного законодавства України та досліджених доказів, суд вважає, що оскільки у строки встановлені державним реєстратором позивач не надав витребуваного документу, тому рішення відповідача від 09.04.2013 № 1489031 про відмову йому в державній реєстрації прав та їх обтяжень на готель (використовується як гуртожиток), що розташований за адресою: Донецька область, м. Вугледар, вулиця 13 Десантників, будинок 19, є правомірним.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що реєстраційна служба Вугледарського міського управління юстиції Донецької області діяла на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуюче вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до реєстраційної служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області про визнання недійсним рішення від 09.04.2013 № 1489031 та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до реєстраційної служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області про визнання недійсним рішення від 09.04.2013 № 1489031 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дмитрієв В.С.