Рішення № 31595067, 01.06.2013, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"01" червня 2013 р.

Справа № 642/3232/13-ц

Провадження № 2/642/882/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2013 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Ольховського Є. Б.

при секретарі Ященко Є. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в Ленінському районному суді м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі, еквівалентній 16 060 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення у справі, а також неустойку в сумі 620 200 грн. 58 коп. та покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 жовтня 2010 року вона позичила відповідачеві 13 180 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути ці кошти частинами (з розстроченням) у порядку та строки, визначені сторонами в п. 1 укладеного ними договору позики. З 01 листопада 2010 року відповідач порушує обумовлені договором позики порядок і строки повернення позики, у зв'язку з чим позивач вимагає стягнути з нього всю неповернуту частину позики в розмірі 13 180 доларів США, збільшену на проценти за користування відповідачем позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 2 548 доларів США відповідно, три проценти річних в сумі 332 доларів США, а також неустойку за прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань у вигляді штрафу (пені) в розмірі 620 000 грн. 00 коп.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала і просила задовольнити посилаючись на підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. Заперечень на позов не надав. Причини неявки суду не відомі. За згодою представника позивача суд ухвалює заочне рішення в справі згідно до ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши наявні у справі докази та дослідивши її матеріали, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

01 жовтня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 з однієї сторони та відповідачем ОСОБА_2 з іншої сторони укладений договір позики, викладений в письмовій формі і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 3437.

Відповідно до умов договору позики від 01 жовтня 2010 року, позивач передав відповідачеві валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 13 180 доларів США, а відповідач зобов'язався повертати отримані в позику грошові кошти з розстроченням рівними частками по 200 доларів США. 01 числа кожного місяця і 01 жовтня 2012 року здійснити останнє повернення частини позики, вираженої договором та повернути 8 580 доларів США.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений зобов'язанням строк (термін).

Позивач в своїй заяві стверджує, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань щодо повернення їй боргу за договором позики не виконав, і неповернутими залишилися кошти в сумі 13 180 доларів США.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем його зобов'язань за договором позики.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, неповернута відповідачем позивачеві сума позики становить 13 180 доларів США.

Таким чином, відповідач порушив свої зобов'язання з повернення позивачеві позичених у неї коштів, і призначене сторонами в договорі на 01 листопада 2010 року чергове повернення частини позики не здійснив.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У зв'язку з цим, 29 серпня 2012 року позивачем засобами поштового зв'язку було направлено відповідачеві вимогу про дострокове повернення всієї суми боргу в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України у зв'язку з простроченням боржником поточних повернень, а також про сплату процентів і штрафу.

Відповідач не отримав надіслані на його адресу вимоги позивача.

Тому, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість вимог позивача про повернення відповідачем їй всієї суми позичених в неї коштів в сумі 13 180 доларів США як в порядку відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, так і у зв'язку зі спливом станом на момент винесення рішення у справі терміну остаточного розрахунку відповідачем перед позивачем за договором позики від 01 жовтня 2012 року.

Обґрунтованою у зв'язку з цим є і вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь належних їй процентів за користування відповідачем позиченими у неї коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання від відповідача процентів за користування його коштами за період з моменту укладення договору позики 01 жовтня 2010 року до моменту постановлення судом рішення у справі.

Але позивачем розраховані проценти за користування відповідачем її коштами за період з 01 жовтня 2010 року по 11 квітня 2013 року.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

За ст. 1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В період з 01 жовтня 2010 року по 23 березня 2012 року облікова ставка НБУ залишалася на рівні 7,75 %. З 23 березня 2012 року Національним банком України було зменшено облікову ставку до рівня в 7,5 %.

Позивач у своїй заяві вірно розрахував суму процентів за користування відповідачем її коштами з 01 жовтня 2010 року по 11 квітня 2013 року за періодами в залежності від суми залишку неповернутої частини позики та відповідного рівня облікової ставки НБУ в розмірі 2 548 доларів США, і суд задовольняє цю вимогу позивача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем доведено належними і допустимими доказами факт невиконання (неналежного виконання) відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позики, починаючи з 01 листопада 2010 року.

В п. 6 договору позики від 01 жовтня 2010 року сторони погодили, що простроченням виконання зобов'язань за цим договором буде як недотримання строку остаточного повернення, так і про строчка будь якого з поточних повернень більш ніж на п'ять днів.

Передбачене сторонами в договорі позики розстрочення повернення відповідачем позики порушене 01 листопада 2010 року, отже відповідач є таким що порушив виконання зобов'язання з 06 листопада 2010 року.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем також правильно обрахований розмір трьох процентів річних від простроченої поверненням відповідачем позивачеві позичених коштів за період з 06 листопада 2010 року по 25 березня 2013 року в розмірі 332 доларів США, і вимога позивача про стягнення цих сум також підлягає задоволенню.

Загальний розмір основного боргу відповідача складає суму неповернутої частини позики в сумі 13 180 доларів США, процентів за користування позиченими коштами в сумі 2 548 доларів США та трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу в сумі 332 долари США, а всього - 16 060 доларів США, що відповідно до встановленого курсу НБУ на дату винесення рішення у справі складає результат від множення цієї суми на 799,3 грн. за 100 доларів США і дорівнює 128 367 грн. 58 коп.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання.

Пунктом 6 укладеного між позивачем і відповідачем договору позики встановлено штраф (пеню) за прострочення виконання зобов'язань відповідачем, який є позичальником за договором, в розмірі 700 гривень за кожен день прострочення.

Положення цього пункту відповідає ч. 1 ст. 549 ЦК України, відповідно до якої, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням боржником зобов'язання.

Позивачем обрахований штраф (пеня) за неналежне виконання відповідачем його зобов'язань з повернення позики за 886 днів в період з 06 листопада 2010 року по 10 квітня 2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Жодних відомостей щодо таких обставин відповідачем суду не надано. Тому, суд вважає правомірним стягнення з відповідача штрафу (пені) за період прострочення ним повернення позивачеві позики в розрахованому ним розмірі 620 200 грн. 00 коп.

Клопотання про зменшення розміру неустойки відповідачем суду не заявлено, жодних відомостей щодо обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру неустойки відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати всі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів наявності обставини, що обумовлювали б необхідність зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Тому, суд вважає правомірним стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу (пені) за період прострочення ним повернення позивачеві позики в розрахованому ним розмірі 620 200 грн. 00 коп. і задовольняє цю вимогу.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору в сумі 3 441 грн. 00 коп.

На підставі ст. ст. 526, 530, 533, 536, 546, 548 - 551, 610, 611, 625, 1046, 1048 - 1050 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 59 - 61, 88, 209, 212 - 216, 218, 224 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 748 567 (сімсот сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят сім) гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 3 441 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є.Б. Ольховський