Постанова № 31592199, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К/800/21955/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Лосєв А.М Малюги Ю. В. Бойко Д. С., Ресницький В. У.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Кримна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2009 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 рокуу справі№ 2а-11344/09/1/0170за позовомДочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»доДержавної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Кримпровизнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2009 року у справі № 2а-11344/09/1/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про застосування до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» штрафних (фінансових) санкцій від 18.09.2009 року № 0011402303.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим відхилено. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року у справі № 2а-11344/09/1/0170 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 04.04.2013 року заяву Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01.11.2012 року скасовано. Справу направлено на новий касаційний розгляд.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення у справі, прийнявши нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 4 ст. 16, п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач проти доводів, викладених в касаційній скарзі заперечує, просить відмовити в її задоволенні.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна інстанція не може збирати нові докази та надавати їм оцінку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки господарської одиниці - каси санаторію «Місхор», суб'єкта господарської діяльності ДП «Клінічний санаторій «Місхор» з питання дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій складено акт перевірки від 02.09.2009 року № 1662/01/12/23/02650860, яким зафіксовано порушення позивачем абз. 3 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України.

В акті перевірки також зазначено, що на момент перевірки час на РРО не відповідає державному часу України; виявлено неоприбуткування готівкових коштів в повному обсязі їх фактичного надходження в сумі 54 858,80 грн. в КОРО згідно з фіскальним звітним чеком № 20185 від 01.09.2009 року; Z-звіт роздрукований 01.09.2009 року о 15:00, запис в КОРО в розділі 2 відсутній; в КОРО зроблено відмітку.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено рішення від 18.09.2009 року № 0011402303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 274 294,00 грн.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Згідно із п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Використання КОРО зареєстрованої на реєстратор розрахункових операцій, передбачає у тому числі щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Судами встановлено, що касир санаторію «Місхор» написала пояснювальну по факту нездійснення запису в КОРО на підставі Z-звіту руху готівки за 01.09.2009 року, згідно з якою касир пояснила, що у день проведення податковим органом перевірки перебувала у стресовому стані у зв'язку зі смертю родички та не встигла зробити необхідний запис в КОРО. Однак вся отримана 01.09.2009 року готівка в касу підприємства оприбуткована, здана до банку в цей же день, тобто до проведення перевірки відповідачем.

Всі надходження готівки позивача за 01.09.2009 в розмірі 54 858,80 грн. відображалися у касовій книзі. Виручка, яка була оприбуткована в касовій книзі за 01.09.2009 року на суму 54 858,80 грн. частково здана до банку в розмірі 46 000,00 грн., решта частки виплачена як заробітна плата працівникам відповідно до видаткових касових ордерів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції в ухвалі від 01.11.2012 року, виходили з того що нездійснення запису позивачем в КОРО на підставі фіскального звітного чеку (Z -звіту) № 0185 руху готівки за 01.09.2009 року в сумі 54 858,80 грн. при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми шляхом оформлення прибуткових касових ордерів, проведення готівки через РРО, не можна кваліфікувати як неоприбуткування готівки в касу, а виявлене відповідачем порушення по своєму змісту є порушенням порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, за яке відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовується фінансова санкція в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Скасовуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01.11.2012 року, Верховний Суд України вказав, що в разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем не здійснено запису в КОРО на підставі фіскального звітного чеку (Z -звіту) № 0185 руху готівки за 01.09.2009 року в сумі 54 858,80 грн., висновок відповідача про порушення позивачем абзацу 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, є обґрунтованим, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.09.2009 року № 0011402303 на суму 274294,00 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року у справі № 2а-11344/09/1/0170 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А.М.Лосєв