Ухвала суду № 31592188, 28.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року справа №812/1883/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Братченко О. В., представника відповідача Немчівої Л.Ю., за довіреністю від 02.01.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 р. у справі № 812/1883/13-а (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом Державного підприємства "Донбасантрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2013 року Державне підприємство "Донбасантрацит" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року №0000061600.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 29 січня 2013 року №0000061600 про збільшення Державному підприємству «Донбасантрацит» суми грошового зобов'язання за платежем «надходження від орендної плати за користування іншим державним майном» на 561,29 грн. (п'ятсот шістдесят одна грн. 29 коп.)

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Донбасантрацит» зареєстровано в якості юридичної особи, діє на підставі статуту, є платником податку на додану вартість (а.с.17-21).

Відповідно до наказу СДПІ по роботі з великими платника податків у м. Луганську від 08.01.2013 №3 та на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Донбасантрацит» з питань своєчасності сплати до бюджету, сум податкових зобов'язань за період з 01.02.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки податковою службою було складено акт від 14.01.2013 №5/16-0/32446546 (а.с.5-16). За висновками невиїзної перевірки ДП «Донбасантрацит» встановлено порушення:

1.п.57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV, із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток протягом граничних строків у загальній сумі 6706473,79 грн.

2. п.57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV, із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом граничних строків у загальній сумі 11793887,28 грн.

3. п.57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV, із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з збору за спеціальне використання води протягом граничних строків у загальній сумі 195243,17 грн.

4. п.57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV, із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялись до 01 січня 2011 року, але не визначенні ПКУ протягом граничних строків у загальній сумі 131565,59 грн.

5. п.57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV, із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з орендної плати за користування іншим державним майном протягом граничних строків у загальній сумі 2806,48 грн.

За наслідками проведеної перевірки було винесене податкові повідомлення-рішення, зокрема податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року №0000061600 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «надходження від орендної плати за користування іншим державним майном» на 561,29 грн. (а.с.23).

Відповідно до акту перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.57.1 ст.57 ПК України з огляду на те, що грошові зобов'язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях №0003482301 граничний термін сплати - 10.01.2006, №0001012342 граничний термі сплати - 13.08.2007, №0001452301 граничний термі сплати - 05.06.2008, які були погашені 16.05.2012. (а.с.15).

Зазначені обставини сторонами не спростовуються та не є спірними.

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з того, що оскільки на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями №0003482301, №0001012342, №0001452301 є «безнадійним», та податковий орган протягом 1095 днів після узгодження податкового боргу за даним и податковими повідомленнями-рішеннями не звернувся до суду з позовом про стягнення даного податкового боргу, та відповідачем застосовано штрафні санкції поза межами строків їх застосування, відповідачем порушено норми податкового законодавства при прийнятті податкового повідомлення-рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

У відповідності до п.3 підрозділу 10 Розділу XX Податкового Кодексу України, в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

Відповідно до пункту 11, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України, а заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке було чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Згідно п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (який був чинний на день прийняття податкових повідомлень рішень №0003482301, №0001012342, №0001452301, які стали підставою для прийняття ), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 Закону №2181 визначено перелік випадків коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181, зазначене податкове зобов'язання є узгодженим з дня подання податкової декларації.

Згідно п. 5.2 ст. 5 Закону№2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У відповідності до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 15.1.2 визначено підстави коли податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1.

За приписами п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону №2181, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Починаючи з 01.01.2011р., повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені ПК України.

Зазначені норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 кореспондуються з нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно п. 54.5 зазначеної статті, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами п. 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111, п. 113.3 ст. 113, п. 116.1 ст. 116 вказаного Кодексу за порушення законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведених норм Закону є факт несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

При цьому Податковий кодекс України та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює різний відлік строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, в залежності від того, самостійно визначив платник податків собі грошове зобов'язання, чи таке було визначене йому податковим органом.

Як зазначалось вище п.п. 57.1 статті 57 ПК України, визначено обов'язок платника самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, у разі порушення якого до платника податків застосовується фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, тобто, зазначене стосується самостійно визначеного платником податкового зобов'язання.

Відповідно до матеріалів справи штрафні санкції відповідачем було нараховані за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями № 0003482301 дата нарахування 10.01.2006р.,№ 0001012342 дата нарахування 13.08.2007р., № 0001452301. дата нарахування 05.06.2008р., податкове зобов'язання за якими сплачено 16.05.2012р..

Оскільки податковим зобов'язанням позивачу визначено податковим органом, строк примусового стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Встановити дату прийняття податкових повідомлень-рішень №0003482301 про донарахування податкового зобов'язання у розмірі 558,59 грн. та №0001012342 про донарахування податкового зобов'язання у розмірі 1061,37 грн. та дати їх узгодження не можливо, оскільки оригінали податкових повідомлень рішень до суду першої та апеляційної інстанції не було надано.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача зазначені податкові повідомлення-рішення були знищені, що підтверджується актом про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

Податковий орган до суду з позовом про стягнення з ДП «Донбасантрацит» податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями у встановленому законодавством строк не звертався, таким чином не скористався у наданий законом строк правом стягнення податкового боргу протягом 1095 днів, з дня узгодження боргу.

Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1034 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1429/18724, яке діяло з 10 січня 2011 року по 25 січня 2013 року.

Відповідно до п.п.2.1.3 п.2.1 п.2 Порядку списання під терміном «безнадійний» податковий борг слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України.

Згідно з п.4.4 Порядку писання у випадках, передбачених підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган державної податкової служби здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пунктів 4.2, 4.3 розділу IV цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається в двох примірниках: перший - для органу державної податкової служби, другий - для іншого контролюючого органу.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у випадку наявності податкового боргу, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений ст. 102 ПК України, а саме 1095 днів, податковий орган приймає рішення щодо визнання такого боргу «безнадійним».

Порядком списання, передбачено здійснення податковим органом відповідних дій щодо встановлення наявності «безнадійної» податкової заборгованості та прийняття рішення про її списання.

На день сплати податкового боргу 16.05.2012 року, за податковими повідомленнями-рішеннями №0003482301, №0001012342, №0001452301 кількість днів затримки сплати, а також стягнення податкового боргу, перевищує встановлені законом1095 днів, а тому суми заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями №0003482301, №0001012342, №0001452301, на час перевірки та на час сплати підлягали списанню, як «безнадійний» податковий борг.

На підставі викладеного застосування до позивача штрафів встановлених п.126.1 ст.126 ПК України за не сплату «безнадійного» податкового боргу, який повинен був бути списаний податковим органом є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 р. у справі № 812/1883/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 р. у справі № 812/1883/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 30 травня 2013 року.

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді В.Г.Яманко

І.А.Васильєва