Рішення № 31592092, 29.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/478 29.05.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія"простягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6296434,27 грн. Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Вознюк М.В., представник за довіреністю;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - Мельничук І.В., представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" про стягнення 6296434,27 грн., з яких: 569214,05 дол. США - заборгованість за кредитом, 73787,41 дол. США - відсотки за користування кредитом, 536000 грн. - заборгованість за кредитом, 95290,65 грн. - відсотки за користування кредитом, 14000 грн. - комісія за управління кредитною лінією, 428687,40 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту і відсотків за користування кредитом.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект", як Позичальником, своїх зобов'язань за Кредитним договором №47-2/20-10 від 14.12.2007, на підставі чого, а також зважаючи на наявність укладеного договору поруки №47-2/20-10-П/2 від 14.12.2007 позивач вимагає відшкодування наявної заборгованості в сумі 6296434,27 грн. солідарно з відповідачів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі №35/478 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі №35/478 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 35/478 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату від 27.03.2013 №04-1/147 призначено повторний автоматичний розподіл справи №35/478 за результатами чого справу №35/478 передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 01.04.2013 прийнято справу до свого провадження.

Відповідачем-2 надані пояснення суду, в яких останній вказав, що договір поруки припинений в силу закону про що також було зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 20.03.2013, тому позов не підлягає задоволенню в частині звернення стягнення за кредитним договором з Поручителя, як солідарного відповідача.

Позивачем також надані пояснення, в яких останній вказав, що відповідач-2 належним чином повідомлявся про порушення відповідачем-1 кредитних зобов'язань, проте, жодних дій по погашенню наявної заборгованості відповідачами вжито не було. До того ж, пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем-1 частково були виконані зобов'язання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до вказаної заяви позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 4886293,37 грн., з яких:

- сума не сплаченого кредиту в розмірі 453454,05 дол. США;

- сума не сплаченого кредиту в розмірі 529574,72 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту в доларах США за період з 18.05.2011 до 17.11.2011 в сумі 351107,73 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту в гривні в період з 18.05.2011 до 17.11.2011 в сумі 41541,70 грн.;

- пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту в доларах США в період з 20.05.2011 до 19.11.2011 в сумі 30383,98 грн.;

- пеня за прострочення сплати відсотків по гривневому кредиту в період з 20.05.2011 до 19.11.2011 в сумі 4801,33 грн.;

- 3 % річних в сумі 271 418, 56 грн. зп період з 18.05.2011 до 15.05.2013 за кредитними коштами в доларах США;

- 3% річних в сумі 32006,13 грн. за кредитними коштами в гривні за період з 18.05.2011 до 15.05.2013.

Вказана заява прийнята судом до розгляду. Має місце нова ціна позову з якої виходить суд.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши обставини та докази, на необхідність дослідження яких вказав Вищий господарський суд України у постанові від 20.03.2013, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", яке в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" (далі - відповідач-1, Позичальник) був укладений Кредитний договір №47-2/20-10 з додатковими угодами №№1-17 (разом далі - Кредитний договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Кредитного договору позивач відкриває Позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі еквівалентній 800000 доларів США строком до 14.01.2009 зі сплатою процентів із розрахунку 20% річних за користування кредитом у гривні та 13,5% річних за користування кредитом у доларах США, а відповідач-1 зобов'язався сплатити позивачу відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути позивачу суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

Договором про внесення змін №17 від 18.11.2010, сторони виклали в новій редакції пункт 1.1 Кредитного договору, відповідно до якого позивач відкриває відповідачу-1 невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 569214,05 доларів США та 536000 грн. строком до 20.05.2011 зі сплатою процентів із розрахунку 19% річних за користування кредитом у гривні та 12,5% річних за користування кредитом у доларах США.

Згідно із пунктом 4.6 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №17 від 18.11.2010 відповідач-1 зобов'язався повністю погасити кредит у строк до 20.05.2011.

Як свідчать наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку відповідача-1, позивач належним чином виконав зобов'язання, передбачені Кредитним договором в частині надання відповідачу-1 кредитних коштів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 по Кредитному договору, 14.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" (далі - відповідач-2, Поручитель) та позивачем був укладений Договір поруки №47-2/20-10-П/2 (далі - Договір поруки).

Згідно пункту 1.1 Договору поруки, Поручитель зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання відповідачем-1 зобов'язань перед Банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до умов Кредитного договору №47-2/20-10 від 14.12.2007.

Відповідно до пункту 1.2. Договору поруки, Позичальник і Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники і Банк вправі звернутися з вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором до Поручителя.

Поручитель відповідає за невиконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж обсязі, що і Позичальник.

25.03.2011 між Банком та Поручителем укладено договір №10, яким домовились викласти пункт 1.1 розділу 1 договору поруки від 14.12.2007 в новій редакції. Відповідно до викладеного в новій редакції пункт 1.1 Договору поруки, Поручитель зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання Позичальником зобов'язань перед Банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до умов Кредитного договору укладеного між Позичальником та Банком, за умовами якого Позичальник зобов'язаний повернути Банку в термін до 20.05.2011 кредит, наданий у формі мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 569214,05 доларів США та 536000 грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних за користування кредитом у гривні та 12,5% річних за користування кредитом у доларах США, а також комісії, можливі штрафні санкції відповідно до умов Кредитного договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Кредитного договору, відповідач-1 належним чином не виконував свої зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого у відповідача-1, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, станом на 17.05.2013 виникла перед позивачем заборгованість по Кредитному договору, у наступних розмірах: сума не сплаченого кредиту в розмірі 453454,05 дол. США; сума не сплаченого кредиту в розмірі 529574,72 грн.

У матеріалах справи міститься копія повідомлення Банку від 29.08.2011 за вих. №24-15/5784, адресованого Позичальнику (відповідачу-1) про порушення зобов'язань за Кредитним договором, у якому Банк вимагав погасити заборгованість за Кредитним договором та сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання протягом 30 календарних днів з дня отримання даного повідомлення (т.1, а.с.34,35).

Також в матеріалах справи міститься копія повідомлення Банку від 08.09.2011 за вих. №24-15/6042, адресованого Поручителю (відповідачу-2) про порушення зобов'язань за Кредитним договором, у якому Банк вимагав погасити заборгованість за Кредитним договором та сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання протягом 5 днів з дня наступного за отриманням даного повідомлення (т.1, а.с.37,38).

Відповідач-2 у поданих поясненнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що договір поруки припинився у зв'язку із закінченням шестимісячного строку пред'явлення вимоги до Поручителя.

За таких обставин справи позов до відповідача-1 підлягає задоволенню, а в позові до відповідача-2 слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи у відповідача-1 в зв'язку із порушеннями строків сплати суми кредиту, виникла заборгованість, яка складається з суми не сплаченого кредиту в розмірі 453454,05 дол. США та суми не сплаченого кредиту в розмірі 529574,72 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, враховуючи вкладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 (Позичальника) вищевказаних суми заборгованості за кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути пеню за прострочення сплати суми кредиту та відсотків, з яких:

- пеня за прострочення сплати кредиту в доларах США за період з 18.05.2011 до 17.11.2011 в сумі 351107,73 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту в гривні в період з 18.05.2011 до 17.11.2011 в сумі 41541,70 грн.;

- пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту в доларах США в період з 20.05.2011 до 19.11.2011 в сумі 30383,98 грн.;

- пеня за прострочення сплати відсотків по гривневому кредиту в період з 20.05.2011 до 19.11.2011 в сумі 4801,33 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.1.2 Кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язання від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної цим договором.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені за кредитом та відсотками суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 пені за прострочення сплати кредиту в доларах США за період з 18.05.2011 до 17.11.2011 в сумі 351107,73 грн.; пені за прострочення сплати кредиту в гривні в період з 18.05.2011 до 17.11.2011 в сумі 41541,70 грн.; пені за прострочення сплати відсотків по кредиту в доларах США в період з 20.05.2011 до 19.11.2011 в сумі 30383,98 грн.; пені за прострочення сплати відсотків по гривневому кредиту в період з 20.05.2011 до 19.11.2011 в сумі 4801,33 грн. підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача-1 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 271418,56 грн. в період з 18.05.2011 до 15.05.2013 за кредитними коштами в доларах США та в сумі 32006,13 грн. за кредитними коштами в гривні за період з 18.05.2011 до 15.05.2013.

Таким чином, вимоги заявлені позивачем до відповідачач-1 судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом, з тим, суд визнає вимоги заявлені до відповідача-2 такими, що не підлягають задоволенню в силу наступного.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2, зазначає, що Банк не пред'являв вимоги до Поручителя та звернувся до суду з порушенням строку визначеного частиною 4 статті 559 ЦК України, для пред'явлення цієї вимоги.

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 4.1 Договору поруки встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З Договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова Договору поруки (пункт 4.1) про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Верховний Суд України у постанові від 23.05.2012 у справі № 6-33цс12 вказав, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини 4 статті 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини 4 статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини 4 статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Така ж правова позиція викладена й у пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" та пункті 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 № 10-1393/0/4-12 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Як випливає із частини 4 статті 559 ЦК України, у межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що у разі неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи викладене, оскільки строк виконання зобов'язання, відповідно до умов Кредитного договору було встановлено до 20.05.2011, і хоча протягом шести місяців з 20.05.2011 позивачем було здійснено направлення повідомлення про погашення заборгованості відповідачу-2 (повідомлення від 08.09.2011 вих. 24-15/6042), в будь-якому випадку Банк може звернутися до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до суду із позовною заявою 20.12.2011, тобто за межами встановленого шестимісячного строку, що свідчить про припинення поруки.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.03.2013 також наведені вказані доводи.

Відповідно до статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а порука за Договором поруки є такою, що припинилася в силу приписів частини 4 статті 559 ЦК України.

За своєю правовою природою строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим). Його закінчення є підставою для припинення поруки. У випадку пропуску кредитором строку пред'явлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав передбачених у статтях 263, 264, частини 5 статті 267 ЦК України.

Таким чином, встановивши факт закінчення строку пред'явлення вимоги до поручителя, суд відмовляє Банку в позові до відповідача-2 за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з останнього, як Поручителя, позаяк таке право припинилося у зв'язку із спливом цього строку.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача-1 в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадку скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" (03164, м. Київ, вул. Обухівська, буд. 135, ідентифікаційний код 34833190) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А, ідентифікаційний код 19364259) 453454,05 дол. США (чотириста п'ятдесят три тисячі чотириста п'ятдесят чотири доларів США 05 центів) заборгованості за кредитом, 529574,72 грн. (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 72 коп.) заборгованості за кредитом, 351107,73 грн. (триста п'ятдесят одну тисячу сто сім гривень 73 коп.) пені за прострочення сплати кредиту у іноземній валюті, 41541,70 грн. (сорок одну тисячу п'ятсот сорок одну гривню 70 коп.) пені за прострочення сплати кредиту у гривні, 30383,98 грн. (тридцять тисяч триста вісімдесят три гривні 98 коп.) пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у іноземній валюті, 4801,33 грн. (чотири тисячі вісімсот одну гривню 33 коп.) пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у гривні, 271418,56 грн. (двісті сімдесят одну тисячу чотириста вісімнадцять гривень 56 коп.) 3% річних за кредитом у іноземній валюті, 32006,13 (тридцять дві тисячі шість гривень 13 коп.) 3% річних за кредитом у гривні, 56460 грн. (п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят) судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А, ідентифікаційний код 19364259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код 31812712) 32190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А, ідентифікаційний код 19364259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код 31812712) 34410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.05.2013

Суддя Р.Б. Сташків