Постанова № 31592045, 28.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р.Справа № 5017/2195/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №357 від 28.05.2013 року).

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Соловей В.О., за довіреністю,

від відповідача - Богуцька Л.П., за довіреністю,

від третьої особи-1 - не з'явився,

від третьої особи-2 - Кудакова Н.В., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління юстиції в Одеській області

на рішення господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2012 року

у справі №5017/2195/2012

за позовом Державної судової адміністрації України

до відповідача Головного управління юстиції в Одеській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Комунального підприємства „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації";

2. Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

про визнання права власності та визнання недійсним реєстраційного посвідчення

В судовому засіданні 07 травня 2013 року оголошувалась перерва

до 28 травня 2013 року.

встановив:

У липні 2012 року Державна судова адміністрація України (ДСАУ) (далі-позивач) звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління юстиції (ГУЮ) в Одеській області (далі-відповідач) про визнання права власності на будівлю Білгород-Дністровського міського районного суду Одеської області, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 27 за Державою в особі Державної судової адміністрації України, а також про визнання недійсним свідоцтва про право власності №514 від 29.11.1996 року на споруду Білгород-Дністровського міського районного суду Одеської області, який знаходиться за вказаною адресою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2012 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації".

22.08.2012 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме просив суд визнати недійсним реєстраційне посвідчення, а не помилково зазначене у п.2 позовної заяви свідоцтво про право власності, видане Білгород-Дністровським бюро технічної інвентаризації на споруду Білгород-Дністровського міського районного суду Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Білгород-Дністровський міський районний суд Одеської області займає будівлю за адресою м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 27 з 1996 року.

Вищезазначена будівля була спроектована та побудована відповідно до рішення Білгород-Дністровської міської Ради народних депутатів від 24.08.1984 року №610, спеціально для розміщення в ній Білгород-Дністровського міськрайонного суду.

До 2002 року організаційне забезпечення судів здійснювало Міністерство юстиції України.

На підставі вищезазначеного Рішенням Білгород-Дністровської міської Ради народних депутатів від 21.11.1996 року №1257 управлінню Юстиції в Одеській області було видано Білгород-Дністровським бюро технічної інвентаризації Реєстраційне посвідчення на об'єкт нерухомого майна від 29.11.1996 року №514, відповідно до якого вищезазначена будівля за адресою м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 27, була зареєстрована за управлінням юстиції в Одеській області, для подальшого розміщення Білгород-Дністровського міського районного суду Одеської області.

Указом Президента України від 29.08.2002 року №780 утворено Державну судову адміністрацію України, яка є центральним органом виконавчої влади.

ДСА України через ТУ ДСА України в Одеській області з 2002 року здійснює експлуатацію та утримання будівлі суду, оплачує комунальні платежі. За рахунок бюджетних коштів було здійснено капітальний ремонт та проводяться поточні ремонти будівлі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Враховуючи відсутність правовстановлюючих документів та факт використання спірного приміщення протягом 10-ти років, позивач просив суд визнати право власності на будівлю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за державою в особі Державної судової адміністрації України за набувальною давністю, а також визнати недійсним Реєстраційне посвідчення від 29.11.1996 року №514 на приміщення Білгород-Дністровського міського районного суду Одеської області.

17.08.2012 року за вх. №25725/2012 представник Головного управління юстиції в Одеській області надав до суду письмовий відзив, відповідно до якого заперечив проти заявлених вимог та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2012 року (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено у повному обсязі на підставі обґрунтованості позовних вимог та підтвердження останніх належними доказами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Державної судової адміністрації України відмовити.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Позивачем в якості правової підстави для визнання права власності на будівлю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зазначено ст.344 Цивільного кодексу (ЦК) України щодо набуття права власності на майно за набувальною давністю.

При цьому, як зазначив представник позивача, Державна судова адміністрація України позбавлена права володіння спірною будівлею суду, що не відповідає дійсності та суперечить вимогам ст.344 ЦК України, відповідно до якої набувальна давність являє собою безперервне відкрите володіння майном.

В підтвердження тривалого користування спірним майном, позивачем надані до матеріалів справи договори про постачання електричної та теплової енергії, а також договори на послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно ст.393 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

В матеріалах справи міститься лист Головного управління юстиції України в Одеській області №05.1-13699 від 08.08.2012р., яким позивача повідомлено про відсутність на балансі ГУЮ в Одеській області вказаної будівлі. Ця обставина також підтверджується роздруківкою інвентарної книги Головного управління юстиції в Одеській області.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на ст.393 ЦК України, згідно якої правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається незаконним та скасовується.

Судом першої інстанції визнано недійсним реєстраційне посвідчення №514 від 29.11.1996р. на споруду Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 27.

Проте, відповідачем у справах, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів повинен бути відповідний орган державної влади органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який видав оскаржуваний акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним акту.

Позивачем не надано суду доказів недійсності реєстраційного посвідчення на спірну споруду.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення помилково застосовані норми статей 344, 393 ЦК України та задоволено позовні вимоги, оскільки з боку Головного управління юстицій в Одеській області відсутні порушення законних прав чи інтересів Державної судової адміністрації України.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач її не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі безпідставними.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченнях на неї.

Представник Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, Білгород-Дністровський міський районний суд Одеської області займає будівлю за адресою м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса 27 з 1996 року. Вищезазначена будівля була спроектована та побудована відповідно до Рішення Білгород-Дністровської міської Ради народних депутатів від 24.08.1984 року №610, спеціально для розміщення в ній Білгород-Дністровського міськрайонного суду.

До 2002 року організаційне забезпечення судів здійснювало Міністерство юстиції України.

Рішенням Білгород-Дністровської міської Ради народних депутатів від 21.11.1996 року №1257 доручено міжміському бюро технічної інвентаризації оформити право власності на спірне приміщення управлінню юстиції в Одеській області.

Білгород-Дністровським бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення на об'єкт нерухомого майна від 29.11.1996 року №514, відповідно до якого будівля за адресою м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 27, зареєстрована за управлінням юстиції в Одеській області на праві власності.

Указом Президента України від 29.08.2002 року №780 утворено Державну судову адміністрацію України, яка є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи, організовує та фінансує будівництво, ремонт та утримання будівель і приміщень судів, забезпечує їх технічне оснащення.

ДСА України через ТУ ДСА України в Одеській області з 2002 року несе витрати з експлуатації та утримання будівлі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Позивач, посилаючись на вищезазначені докази, вважає, що оскільки він на протязі 10-ти років фактично користується та розпоряджається будівлею, в якій розташований Білгород-Дністровський міський районний суд Одеської області, то відповідно до ст.344 ЦК України набув право власності на це майно. При цьому, позивач просить визнати право власності за набувальною давністю за державою в особі ДСА України.

Матеріалами справи не підтверджується факт безперервного володіння ДСА України спірним майном протягом 10-ти років, оскільки Державна судова адміністрація України утворена 29.08.2002р., а позов поданий до суду 27.07.2012р.

При цьому позивачем не враховано, що за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України право власності набувається фізичними та юридичними особами, а не державою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спір щодо права власності держави на будівлю Білгород-Дністровського міськрайонного суду між позивачем та відповідачем відсутній. Спірне майно з моменту його створення перебувало в державній власності.

Між позивачем та відповідачем не вирішено питання щодо передачі цього приміщення зі сфери управління Міністерства юстиції України до сфери управління Державної судової адміністрації України.

Порядок такої передачі урегульований постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року №1482.

За таких умов підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним реєстраційного посвідчення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідачем за таким позовом має бути орган, що видав оскаржуваний акт.

Реєстраційне посвідчення №514 від 29.11.1996р. видане на виконання рішення Білгород-Дністровського міськвиконкому від 21.11.1996р. №1257, яке і є правовим актом органу місцевого самоврядування в розумінні ст.393 ЦК України.

Таким чином, на думку судової колегії, позивачем в цій частині позовних вимог неправильно обраний спосіб захисту порушеного права

Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2012 року у скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь Головного управління юстиції в Одеській області 7712,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 03.06.2013 року.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Судді Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.