Постанова № 31591872, 30.05.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1490/13-a

категорія 8.2.1

30 травня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест"

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 12.12.2012 р. №0000542340,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" звернулося до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 12.12.2012 р. №0000542340. В позові вказує, що на підставі акту від 29.11.2012 року №157/22-12/30764841 пpo результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" з питань взаємовідносин з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" за вересень 2011 року Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 року №0000542340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13084,00 грн. за порушення пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України. Вказане рішення оскаржувалось позивачем до Державної податкової служби в Житомирській області, однак скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 12.12.2012 року №0000542340 - без змін. В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" зазначає, що відповідачем в акті перевірки зроблений хибний висновок про неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест" від ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" деревоподрібнюючої машини у зв'язку з тим, що податковим органом було здійснено довільне трактуванням чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест" до складу податкового кредиту у вересні 2011 року було віднесено господарську операцію з придбання у ТОВ "БТК "Євробуд" деревоподрібнюючої машини вартістю 62799,00 грн., в т.ч. ПДВ 10466,50 грн., яка не мала реального характеру, що призвело до завищення податкового кредиту у вересні 2011 р. на 10466,50 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" як платник податків перебуває на обліку в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" з питань взаємовідносин з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд", за результатами якої складений акт №157/22-12/30764841 від 29.11.2012 року.

Зазначеним актом встановлені наступні порушення:

- відсутність надання ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" товарів ТОВ "Форест" у вересні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5, ст.203 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

- пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у вересні 2011 року в сумі 10466,50 грн.

На підставі вказаного акту Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення від 12.12.2012 року №0000542340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13084,00 грн., в т.ч. 10467,00 грн. - за основним платежем та 2617,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у вересні 2011 року на суму 10466,50 грн., згідно акту перевірки, стало недоведення позивачем факту транспортування, отримання ТМЦ від ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд". В акті перевірки також зазначено, що виходячи з протоколу допиту свідка ОСОБА_1 - директора ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд", складеного ст. слідчим з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області старшим лейтенантом податкової міліції Кухар О.П. та протоколу допита свідка ОСОБА_3, складеного ст. слідчим з ОВС ВОВНЗ УПМ ДПС у Хмельницькій області капітаном податкової міліції Коваль В.А., операції по формуванню податкового кредиту ТОВ "Форест" у вересні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" не мають реального товарного характеру. Вбачається проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій щодо надання податкової вигоди.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" (продавець) укладено договір №105А від 23.09.2011 року про купівлю-продаж товару, відповідно до якого продавець зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар для його господарської діяльності, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. (а.с. 16-17). Загальна сума договору становить 63000,00 грн.

На виконання умов даного договору продавцем було продано покупцю деревоподрібнюючу машину ДП 660Е, що стверджується виписаним рахунком (а.с.18), видатковою накладною (а.с.19) та видатковою накладною (а.с.20).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Придбання товару, зазначеного у рахунку - фактурі, підтверджується випискою з банківського рахунку, згідно якого позивач (платник) сплатив за деревоподрібнюючу машину ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд" (отримувач) 623799,00 грн. в т.ч. ПДВ 10466,50 грн. (а.с.20).

Перевезення товару від ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд" до ТОВ "Форест" підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля (а.с.22).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд" зареєстровано як платник податку на додану вартість та перебувало в Державному Реєстрі юридичних осіб, що представником відповідача не заперечувалось.

Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест", згідно акту перевірки, є лісопильне та стругальне виробництво, а тому деревоподрібнюча машина була придбана у ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд" з метою здійснення господарської діяльності.

Крім того, ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд" позивачу також було передано паспорт на деревоподрібнюючу машину (а.с.27-28), сертифікат відповідності (а.с.29) та гарантійний талон (а.с.30).

Відповідно до п.п 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Судом встановлено і не спростовано відповідачем, що здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору №105А про купівлю-продаж товару від 23.09.2011 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що ненадання під час перевірки такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Оцінюючи зазначені в акті перевірки протоколи допиту свідка ОСОБА_1 - директора ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд" та свідка ОСОБА_3, судом врахований пункт 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року в якому судом зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Водночас відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 10466,50 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов товариства в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.71, 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби №0000542340 від 12.12.2012 р .

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест" з державного бюджету України 130,84 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 03 червня 2013 р.