Ухвала суду № 31591039, 30.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р.Справа № 816/1455/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/1455/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "Анаконда-Плюс"

про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Анаконда- Плюс" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р. у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Анаконда- Плюс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа 13.01.2009 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (а.с. 5), перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві з 14.01.2009 року та є платником податку на додану вартість (а.с. 6-7).

Станом на момент подання адміністративного позову за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в розмірі 992 834,99 грн. та з податку на прибуток в сумі 720 476,98 грн.

Вказаний борг виник на підставі невиконання боржником чинних податкових повідомлень - рішень №0002552310 від 28.02.2012 року, №0002542310 від 28.02.2012 року, що винесені за результатами позапланової документальної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.01.2009 року по 31.12.2011 року, оформленої актом №739/23-5/36324241 від 14.02.2012 року (а.с .14-28).

За результатами адміністративного та судового оскарження скарги відповідача залишені без задоволення, рішення податкового органу - без змін. Постанова Полтавського адміністративного суду від 01.06.2012 року №1670/2а-1790/12, якою визнано податкові повідомлення - рішення №0002552310 від 28.02.2012 року, №0002542310 від 28.02.2012 року законними та обґрунтованими, 20.11.2012 року набрала законної сили з моменту проголошення ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, сума грошового зобов'язання, визначена такими податковими повідомленнями-рішеннями, вважається узгодженою.

Вищезазначені зобов'язання платника податків зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток є узгодженою сумою податкового боргу останнього та відображені в його обліковій картці, що ведеться в органі ДПС та підлягає обов'язковій сплаті.

ДПІ у м. Полтаві відповідно до приписів статті 59 Податкового кодексу України сформовано та надіслано платнику податків податкову вимогу від 10.01.2013 року №117 (а.с. 6).

Також, 23 січня 2013 року начальником ДПІ у м. Полтаві з огляду на положення статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна ПП "Анаконда- Плюс" у податкову заставу, на виконання якого податковим керуючим Чужевською Ю.В. складено акт опису майна від 22 лютого 2013 року №20 (а.с. 31-33).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності платника у банку є передчасною, а відтак, задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п.п. 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

За таких обставин, звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Полтаві відповідно до приписів статті 59 Податкового кодексу України сформовано та надіслано платнику податків податкову вимогу від 10.01.2013 року №117 (а.с. 6), яка вручена 19.01.2013 року, а отже право податкового органу на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникло 19.03.2013 року (через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги), тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Проте, в порушення вищезазначених норм законодавства, 23 січня 2013 року начальником ДПІ у м. Полтаві з огляду на положення статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна ПП "Анаконда- Плюс" у податкову заставу, на виконання якого податковим керуючим Чужевською Ю.В. складено акт опису майна від 22 лютого 2013 року №20 (а.с. 31-33).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимога позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності платника у банку є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, необхідно зауважити на той факт, що ані в описовій, ані в прохальній частині адміністративного позову податковий орган не вказав суму податкового боргу, в межах якої підлягають арешту кошти (інші цінності) на таких рахунках, що є однією з обов'язкових умов, згідно з п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, звернення податкового органу до суду з адміністративним позовом про застосування арешту рахунків платника податків.

Також, варто зазначити, що накладення арешту на всі кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу та визначення конкретної суми суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/1455/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.