Ухвала суду № 31590797, 16.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р.Справа № 820/444/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. по справі № 820/444/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "Бюджетні інтер'єрні рішення"

про застосування арешту рахунків,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Сумах, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення", в якому просив суд застосувати арешт рахунків Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р. у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Бюджетні Інтер'єрні рішення" зареєстроване Виконавчим комітетом Сумської міської ради, місцезнаходження підприємства: 61037, Харківська область, м. Харків, Фрунзенський район, проспект Московський, будинок 131 "А", офіс 49.

26.10.2012 р. начальником Державної податкової інспекції у м. Суми видано наказ №1988 "Про організацію документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення" та направлення на перевірку від 26.10.2012 року №2527 та №2528.

З вищезазначеним наказом та направленнями на перевірку того ж дня ознайомлено керівника платника податків, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 (а.с. 9-10).

У зв'язку з недопуском до проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства, представниками податкової інспекції 01.11.2012 р. складено відповідний акт №1027 (а.с.11).

Крім того, 26.11.2012 року начальником Державної податкової інспекції у м. Суми прийнято рішення №0008 про застосування умовного адміністративного арешту майна ПП "Бюджетні Інтер'єрні рішення" (код ЄДРПОУ 37187953), яке знаходиться за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, буд. 1.

Того ж дня податковий орган звернувся до суду з адміністративним позовом щодо застосування арешту рахунків Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, адже податковим органом висунуто вимогу про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 94.6.2. Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п.п. 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

За таких обставин, звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Проте, позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів відсутності у відповідача майна, ані доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, ані доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, а відповідно і не надано доказів прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про порушення позивачем порядку накладення такого виду арешту.

Крім того, необхідно зауважити на той факт, що ані в описовій, ані в прохальній частині адміністративного позову податковий орган не вказав суму коштів, щодо якої позивач просить накласти арешт та в яких банківських установах, а також взагалі не посилався на те, що у відповідача існує податковий борг, що є однією з обов'язкових умов, згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, звернення податкового органу до суду з адміністративним позовом про застосування арешту рахунків платника податків.

Щодо твердження позивача про те, що у зв'язку з відмовою платника податків від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки Приватним підприємством "Бюджетні Інтер'єрні рішення" порушено вимоги п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, та відповідно до п.п. 94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України може бути застосовано арешт майна, необхідно зауважити на таке.

Згідно з п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України не передбачено звернення податкового органу до суду з адміністративним позовом про застосування арешту рахунків платника податків у зв'язку з тим, що платник податків відмовив від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, адже податковим органом висунуто вимогу про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. по справі № 820/444/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.