Постанова № 31590631, 31.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2013 року 16:30 № 826/4467/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» до 3-тя особаВідділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя-Плюс» провизнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» (надалі - позивач або ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС») з позовом до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя-Плюс» (надалі - третя особа або ТОВ «Лівобережжя-Плюс»), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати акт опису й арешту майна (суховантажного, несамохідного судна, бортовий реєстраційний номер Р-0480, рік побудови 1985) серія АВ №448644, складеного 27.04.2009 року відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва в особі державного виконавця Хачатурової В.О. на примусове виконання виконавчого напису №3032, виданого 13.08.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 (Київський міський нотаріальний округ);

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва звільнити заставне майно - суховантажне, несамохідне судно, бортовий реєстраційний номер Р-0480, рік побудови 1985, з під арешту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 року відкрито провадження у справі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ «Лівобережжя-Плюс», закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що звернувшись до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про повернення виконавчого документа у ВП №12993748 без виконання та скасування акту опису та арешту майна серія АВ №448644 від 27.04.2009 року, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.03.2013 року, проте не знято арешту з майна.

Крім того, представник позивача зазначив, що акт опису та арешту майна серія АВ №448644 від 27.04.2009 року підлягає застосуванню, оскільки на даний час суховантажне, несамохідне судно, бортовий реєстраційний номер Р-0480, рік побудови 1985, арештоване в рамках виконавчого провадження №25871764, що здійснюється відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, стягувачем у якому є ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» як заставодержатель суховантажного, несамохідного судна, бортовий реєстраційний номер Р-0480, рік побудови 1985.

У судове засідання від 25.04.2013 року з'явилися: представник позивача та представник третьої особи.

Представник позивача та представник третьої особи позов підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), що підтверджується наявною у матеріалах справи телефонограмою. Клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи без його участі від представника відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд у судовому засіданні від 25.04.2013 року, враховуючи неприбуття представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

У зв'язку з тим, що відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2013 року не було надано належним чином завірених копій матеріалів виконавчого провадження ВП №12993748, ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2013 року та 20.05.2013 року постановлено повторно витребувати від відповідача належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №12993748.

29.05.2013 року через канцелярію суду від відповідача надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження ВП №12993748 (вх. №03-4/34233 від 29.05.2013 року).

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Постановою від 21.08.2008 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Мартиненко В.В. за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого напису №3032, виданого 13.08.2008 року КМНО, про стягнення з ПП «Соло» на користь ТОВ «Лівобережжя-Плюс» боргу у розмірі 770 000,00 грн., відкрито виконавче провадження (ВП №12993748) та надано боржнику строк для добровільного виконання до 28.08.2008 року. Разом з тим, у постанові від 21.08.2008 року зазначено, що в разі невиконання в добровільному порядку, виконати рішення в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору в сумі 77 000,00 грн.

У межах виконавчого провадження №12993748 державним виконавцем Хачатуровою В.О. відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві складено акт опису й арешту майна серія АВ 448644 від 27.04.2009 року, відповідно до якого описано і накладено арешт на судно суховантажне несамохідне «Р-0480», довжина 72,8 м., ширина 10,00, осадка 1,78 м., валова місткість 500 т., коричневого кольору, 1985 року випуску, основний матеріал - сталь, яке належить ПП «Соло» (код 32556975) на підставі свідоцтва про право власності на судно PV №02311 від 13.09.2006 року, виданого інспекцією головного державного реєстратора флоту України.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 15.10.2012 року за реєстровим №1683, копія якого наявна у матеріалах справи, ТОВ «Лівобережжя-Плюс» відступило, а ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» набуло право вимоги виконання зобов'язань, що виникли на підставі договору безпроцентної позики №28-02/07 від 01.03.2007 року та договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 01.03.2007 року за реєстровим №1116, що укладені між ТОВ «Лівобережжя-Плюс» та ПП «Соло».

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №39699839, виданого 28.12.2012 року, копія якого наявна у матеріалах справи, до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 4574818 внесено зміни, а саме: замінено обтяжувала (вилучено ТОВ «Лівобережжя-Плюс» та додано ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС») на підставі договору про відступлення права вимоги реєстровим №1683 від 15.10.2012 року.

Із заявою про повернення виконавчого документа від 01.03.2013 року до головного державного реєстратора відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Хачарурової В.О. звернулося ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» та ТОВ «Лівобережжя-Плюс» з проханням повернути виконавчий напис №3032, виданий 13.08.2008 року (приватний нотаріус ОСОБА_1, КМНО), в рамках виконавчого провадження №12993748 без виконання та скасувати акт опису й арешту майна серії АВ №448644, складеного 27.04.2009 року державним виконавцем Хачатуровою В.О.

У відповідь на зазначену заяву головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Хачатуровою В.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.03.2013 року, якою постановлено виконавчий напис №3032, виданий 13.08.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 КМНО про стягнення з ПП «Соло» боргу на користь ТОВ «Лівобережжя Плюс» в сумі 770 000,00 грн., повернути стягувачу. При цьому, п. 2 резолютивної частини постанови від 27.03.2013 року визначено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виділити в окреме провадження.

Листом від 10.04.2013 року №1201/7 начальник відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Опальченко В.О. повідомив ТОВ «Лівобережжя-Плюс», що ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначає наслідки звершення виконавчого провадження, які виключають зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 цього Закону.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (надалі - ЗУ «Про виконавче провадження»), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Положеннями ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника. При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» та ТОВ «Лівобережжя-Плюс» звернулося до головного державного реєстратора відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Хачарурової В.О. із заявою про повернення виконавчого документа від 01.03.2013 року з проханням повернути виконавчий напис №3032, виданий 13.08.2008 року (приватний нотаріус ОСОБА_1, КМНО), в рамках виконавчого провадження №12993748 без виконання та скасувати акт опису й арешту майна серії АВ №448644, складеного 27.04.2009 року державним виконавцем Хачатуровою В.О., за результатами розгляду якої винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 27.03.2013 року, при цьому, арешту на майно боржника не знято.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо: є письмова заява стягувача.

Про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» врегульовано питання, пов'язане з наслідками завершення виконавчого провадження.

Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено можливі підстави для зняття арешту з майна, що належить боржнику, у виконавчому провадженні. В свою чергу, у ВП №12993748 постановою від 27.03.2013 року виконавче провадження завершено на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання, тобто за іншою, ніж передбачені у ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», підставою.

Крім того, суд критично оцінює твердження позивача щодо порушення відповідачем, шляхом не скасування акту опису й арешту майна серія АВ №448644, складеного 27.04.2009 року, прав ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» як заставодержателя суховантажного, несамохідного судна, бортовий реєстраційний номер Р-0480, рік побудови 1985, арештованого в рамках виконавчого провадження №25871764, що здійснюється відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, статусу заставодержателя позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.10.2012 року за реєстровим №1683, відповідно до змісту якого ТОВ «Лівобережжя-Плюс» відступило, а ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» набуло право вимоги виконання зобов'язань, що виникли на підставі договору безпроцентної позики №28-02/07 від 01.03.2007 року та договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 01.03.2007 року за реєстровим №1116, що укладені між ТОВ «Лівобережжя-Плюс» та ПП «Соло».

В свою чергу, на підставі договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 01.03.2007 року за реєстровим №1116, здійснений виконавчий напис за №3032, виданий 13.08.2008 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, який і став підставою для відкриття виконавчого провадження №12993748, яке у подальшому завершилося на підставі спільної заяви ТОВ «Лівобережжя-Плюс» та ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС», тобто за їх власною ініціативою.

При цьому, підставою для відкриття виконавчого провадження №25871764, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2011 року став зовсім інший документ - наказ про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва №6/125-22/358, виданий 06.12.2010 року.

Більше того, приписами ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

З вказаних правових норм вбачається, що юридична особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень лише в тому випадку, якщо такі дії порушують її права та охоронювані законом інтереси.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що позивач звернувся до суду із вимогою скасувати акт опису й арешту майна (суховантажного, несамохідного судна, бортовий реєстраційний номер Р-0480, рік побудови 1985) серія АВ №448644, складеного 27.04.2009 року державним виконавцем відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва у межах виконавчого провадження №12993748, в якому стягувачем є ТОВ «Лівобережжя-Плюс», яке у подальшому відступило ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» право вимоги виконання зобов'язань, за невиконання яких і був здійснений виконавчий напис за №3032.

Таким чином, позивач просить суд зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні, в якому отримав права первісного стягувача - ТОВ «Лівобережжя-Плюс».

Разом з тим, ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено правову природу арешту майна боржника, а саме: як засобу для забезпечення реального виконання рішення.

При цьому, КАС України не містить положень, які б давали позивачу право звертатися до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити в інтересах позивача певні дії, спрямовані на захист прав, порушення яких на момент постановлення судового рішення не відбулося.

У зв'язку із вищевикладеним, в контексті із заявленими позовними вимогами, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» не доведено, а судом не встановлено, що його права, зокрема, як стягувача у виконавчому провадженні ВП №12993748 порушено, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС» відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок