Ухвала суду № 31588981, 29.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-6764/12/6/0170

29.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-6764/12/6/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 06.09.12

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" (вул. Години 2 в,Керч,Автономна Республіка Крим,98303)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.12 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим №0002731502 від 01.09.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України 371,62 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі".

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на ті обставини, що судом першої інстанції було не вірно застосовано норми діючого законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим.

У судове засідання 29.05.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

18.08.2011р. відповідачем була проведена камеральна перевірка КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань декларації з ПДВ.

За результатами перевірки складено акт №214/15-2/19195199 від 18.08.2011р., в якому встановлено порушення позивачем п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з податку на додану вартість. За липень 2009 року у сумі 199012 грн. по терміну сплати 31.08.2009 року, фактично сплачено частково у сумі 185813,24 грн. у період з 19.07.2011 року по 10.08.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 01.09.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0002731502, в якому позивач, на підставі абз. 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку більше 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 185813,24 грн., зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 37162,65 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем в порядку, передбаченому чинним законодавством України, були узгоджені суми податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2009р. шляхом подання податкових декларацій № 29640 від 18.08.2009р.

Позивачем надана копія платіжного доручення № 1526 від 21.08.2009р. на суму 50000,00 грн., в графі "призначення платежу" якого вказано: "передплата ПДВ за липень 2009р." перерахований повністю по строку 20.06.2009р. На зазначеному платіжному дорученні, копія якого залучена до матеріалів справи, є відмітка банку про проведення платежів в день його оформлення.

На таких підстав, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про сплату податкових зобов'язань позивачем з ПДВ у строки, встановлені діючим законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при визначенні суми штрафних санкцій виходив з того, що розмір заборгованості зі сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання зі сплати ПДВ за листопад 2008р., грудень 2008р. та січень 2009р. складає 17358,37грн., а розмір нарахованих штрафних санкцій складає 50% від простроченої суми податкових зобов'язань.

Таким чином, відповідач вважає, що узгоджена сума по декларації за липень 2009р. була погашена фактично з затримкою в строки та розмірах, встановлені в акті камеральної перевірки з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" від 18.08.2011р. за №214/15-2/19195199.

З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем по справі порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законом.

В той же час, висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі.

Таким чином, незалежно від того, що КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" вказувало призначення платежу як поточні нарахуванні, сплачені суми погашали податковий борг попередніх періодів, узгоджене податкове зобов'язання за липень 2009р.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України "Про платіжні системи і переклад грошей в Україні" №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" немає права на самостійне без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду визначення призначення платежу або зарахування платежу не за призначенням, зазначеним у платіжному документі. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженнями по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, не надано.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування абз. 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України є безпідставним.

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування"(який діяв на час спірних правовідносин) визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", діючої на час спірних правовідносин, немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов'язань.

При цьому, акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

За таких обставин, наданий відповідачем в акті перевірки за №214/15-2/19195199 від 18.08.2011р. розрахунок затримки сплати позивачем узгодженого ним податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2009р. не можна визнати обґрунтованим, зробленим з додержанням зазначених вище положень чинного законодавства.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Керч АР Крим №0002731502 від 01.09.2011р., прийнятого за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за липень 2009р.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; 197, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 06.09.12 у справі № 2а-6764/12/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко