Ухвала суду № 31587752, 29.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15671/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Вілєкс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року позов приватного підприємства «Вілєкс» задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 28.03.2012р. № 00000482250 та від 17.09.2012р. № 00003522250.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем була проведена документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 14.03.2012 р. № 43/22-511/21592051 та встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, підпункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2. пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у занижені податку на додану вартість на загальну суму 116 000,00 грн., у тому числі: за вересень 2011 року на суму 116 000,00 грн.

На підставі вказаного акту від 14.03.2012 р., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 р. №00000482250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 145 000,00 грн., з яких за основним платежем -116 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 000,00 грн.

Крім того, на підставі наказу № 822 від 14.08.2012р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, направлення від 14.08.2012 р. № 940 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 28.08.2012 р. № 328/22-511/21592051, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пункт 44.1, пункт 44.6 статті 44, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6, статті 198, пункт 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 900,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму - 55 900,00 грн.

На підставі акта перевірки від 09.08.2012 р. № 602/22-2/36257228, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00003522250 від 17.09.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 83 850,00 грн., з яких за основним платежем -55 900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -27 950,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодекс (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ПП «Ч.А.К.» (генпідрядник) укладено договори від 01.07.2011 р. №01-07/11-1 та від 01.09.2011 р. №01-09/11-1 проведення робіт по будівництву та реконструкції будинку офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, згідно з якими генпідрядник зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи.

Вартість будівельно-монтажних робіт за договором №01-07/11-1 від 01.07.2011 р. становила 296 495,70 грн., у тому числі ПДВ -49 415,95 грн., а за договором №01-09/11-1 від 01.09.2011 р. на загальну суму - 64 082,75 грн., у тому числі ПДВ -10 680,46 грн., яка визначалась сторонами на підставі договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-З, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року № 1 та № 3, складеними за типовою формою № КБ-2в, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни послуг (робіт) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «Ч.А.К.» податкові накладні: від 30.09.2011 р. №26 на загальну суму 296 495,70 грн., у тому числі ПДВ -49 415,95 грн.; від 30.09.2011 р. №27 на загальну суму 64 082,75 грн., у тому числі ПДВ -10 680,46 грн.

Крім того, між позивачем (замовник) та ПП «Торис» (виконавець) укладено договір №ВС-01/08/2011/1 від 01.08.2011 р. про організацію надання послуг (вивезення побутового та будівельного сміття), згідно з яким замовник доручає, а виконавець надає йому послуги по вивезенню сміття з прибудинкових територій замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та в строки, передбачені цим договором.

До Договору №ВС-01/08/2011/1 укладено додаткову угоду №1, за якою сторони відповідно до пункту 8.4 Договору за взаємним рішенням домовились змінити преамбулу Договору, зокрема, при укладанні даного Договору в подальшому «Виконавець» є ПП «Торис» в особі представника Константінова В.І., який діє на підставі довіреності б\н від 20.07.2011 р.

На підтвердження виконання умов вказаного договору за перевіряємий період, позивачем надано належним чином завірені копії актів надання послуг: від 31.08.2011 р. № 3; від 30.09.2011 р. № 7, за якими визначено які роботи були виконані та їх вартість.

Загальна вартість надання послуг по договору №ВС-01/08/2011/1 від 01.08.2011 р. за серпень 2011 року склала 23 400,00 грн., в тому числі з ПДВ - 3 900,00 грн., що підтверджується податковою накладною від 31.08.2011 р. № 18, за вересень 2011 року - 23 400,00 грн., в тому числі з ПДВ - 3 900,00 грн., що підтверджується наданою позивачу податковою накладною від 30.09.2011 р. №14.

Також, між позивачем (замовник) та ПП «Торис» (виконавець) укладено договір №ОХ-01-08-11/1 від 01.08.2011 р., за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення охорони об'єктів замовника, визначених в Дислокації (додаток до Договору) та забезпечення контрольно-пропускного режиму на цьому об'єкті, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати ці послуги на умовах Договору.

До Договору № ОХ-01-08-11/1 укладено додаткову угоду №1, за якою сторони відповідно до пункту 10.1 Договору за взаємним рішенням домовились змінити преамбулу Договору в іншій редакції: «ПП «Вілєкс» в особі директора Куліша В.В., що діє на підставі статуту і являється платником податку на загальних підставах, що зветься в подальшому «Замовник», з одного боку, та ПП «Торис», що надалі іменується «Виконавець» в особі представника Константінова В.І., який діє на підставі довіреності б\н від 20.07.2011 р., з іншого боку уклали цей договір про наступне:»

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом приймання під охорону приміщення та об'єктів ПП «Вілєкс», яким визначено об'єкти, що приймаються під охорону, актами надання послуг від 31.08.2011 р. №1 та від 30.09.2011 р. № 5, що містять найменування робіт (послуг), їх обсяг і вартість.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт (послуг) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «Вілєкс» дві податкові накладні, кожна з яких - на загальну суму 44 640,00 грн., у тому числі ПДВ - 7 440,00 грн.

Окрім того, між ПП «Вілєкс» (замовник) та ПП «Торис» (виконавець) у серпні 2011 року укладено договір № ГП-01/08/2011/1, за яким замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання власними силами, засобами, на власний ризик виконувати у приміщенні замовника роботи згідно Кошторису робіт, що будуть виконані (додаток до Договору).

До Договору № ГП-01/08/2011/1 укладено додаткову угоду №1, за якою сторони відповідно до пункту 12.1 Договору за взаємним рішенням домовились змінити преамбулу Договору в наступній редакції: «ПП «Вілєкс» в особі директора Куліша В.В., що діє на підставі статуту і являється платником податку на загальних підставах, що зветься в подальшому «Замовник», з одного боку, та ПП «Торис», що надалі іменується «Виконавець» в особі представника Константінова В.І., який діє на підставі довіреності б\н від 20.07.2011 р., з іншого боку уклали цей договір».

Вартість робіт за договором визначається згідно Кошторису вартості об'єкту сторонами на підставі договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-З, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Факт виконання робіт за вказаним договором № ГП-01/08/2011/1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні актами надання послуг за серпень та вересень 2011 року № 2 та № 4, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, послуг, їх обсяг та вартість.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни надання послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «Торис» податкові накладні: від 31.08.2011 р. № 16 на загальну суму 267 363,48 грн., у тому числі ПДВ -44 560,58 грн.; від 30.09.2011 р. № 4 на загальну суму 267 363,48 грн., у тому числі ПДВ -44 560,58 грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи Відповідачем не наведено належних доказів, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

В свою чергу, Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаних вище договорів недійсними.

Також необхідно зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що первинні документи, податкові накладні, надані позивачу з боку ПП «Торис», директором якого відповідно до статуту є Науменко В.О., підписані Константіновим В.І.

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія довіреності від 20.07.2011 р., якою ПП «Торис»в особі директора Науменка В.О., діючого на підставі статуту уповноважує Константінова В.І. на вчинення будь-яких дій, зокрема, укладати (підписувати, візувати, завіряти печаткою підприємства) договори від імені Підприємства, підписувати та завіряти печаткою Підприємства податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, акти надання послуг тощо, завіряти власним підписом копії документів, а також користуватись іншими правами наданими Підприємством, які прямо не передбачені довіреністю.

Також, в матеріалах справи міститься копія довіреності, нотаріально засвідчена, якою Науменко В.О. уповноважує Константінова В.І. представляти його інтереси як власника ПП «Торис», зокрема, надає право брати участь в управлінні підприємством в порядку визначеному установчими документами, в тому числі приймати рішення за мене, підписувати від мого імені будь-які документи, що стосуються його як власника Підприємства тощо.

Отже, первинні документи були підписані уповноваженою особою.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена в повному обсязі 03.06.2013 року.

.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.