Ухвала суду № 31587737, 28.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10836/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів Ісаєнко Ю.А. та Аліменко В.О.,

при секретарі Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Лакталіс-Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2010 року № 0004992309/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом було складено акт перевірки № 1479/23-09/25593656 від 23.06.2010 року про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, в якому було відображено позивачем порушення пп. 4.1.1, 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновку вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004992309/0 від 07.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 14561540,00 грн., в тому числі за основним платежем - 7280770,00 гри., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7280770,00 грн. Дане порушення, на думку відповідача, виникло на підставі наданих до перевірки документів, сума валового доход) від усіх видів діяльності становить 1 134 216345,00 грн., перевіркою встановлено заниження суми скоригованого валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 9 729813,00 грн. та заниження суми інших доходів на суму 19 393270,00 грн., тобто відхилення між сумами задекларованих та встановлених перевіркою показників складає 29 123083,00 грн. Крім того, податковий орган вказав, що позивач не надав до перевірки документи бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдових відомостей та журналів - ордерів за рахунками 36 "Розрахунки з покупцями" (в частині субрахунків 362, 363), відомість та журнал-ордер або інші облікові регістри аналітичного обліку за рахунком 31 "Розрахунковий рахунок".

Податковий орган встановив заниження позивачем показника валового доходу від усіх видів діяльності за 2008 рік на суму 29 123083,00 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на цю ж суму на підставі порівняння даних бухгалтерського обліку та показників декларацій з податку на прибуток підприємств.

Обговорюючи правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку і суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість» розуміються:

основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Згідно наведених положень Закону України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість позивача в іноземній валюті за договором купівлі-продажу не є заборгованістю у вищевказаному розумінні, а тому балансова вартість іноземної валюти по заборгованості в іноземній валюті за договорами купівлі-продажу не підлягає перерахунку, виходячи з цього відсутній дохід який би підлягав включенню до складу валових доходів.

Як було встановлено судом першої інстанції позивач здійснював операції купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту - долари США за Євро та навпаки. Балансова вартість придбаної іноземної валюти в бухгалтерському обліку була визначена на рівні балансової вартості іноземної валюти яка була продана в сумі 20292550,65 грн.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону України валовий доход включає доходи від операцій, передбачених ст.7 цього Закону.

Підпункт 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України передбачає, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Відповідно до п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміна у структурі валових доходів та валових витрат відбувається лише у випадку купівлі-продажу іноземної валюти за гривні.

Так, як операція купівлі-продажу проходила з однієї іноземної валюти на іншу, то балансова вартість валюти не зміниться, тому гривневий еквівалент іноземної валюти постійно залишається сталим, відповідно структура валових доходів чи витрат також залишиться незмінною, а тому посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що сума підлягає відображенню у складі валових доходів колегія суддів вважає необґрунтованою.

Крім того, за результатами проведеної судово-експертної експертизи був складений висновок № 258/637/11-19 від 30.06.2011 року, згідно з яким експертом встановлено, що висновки акта перевірки в частині порушення позивачем вимог ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження позивачем скоригованого валового доходу за 2008 рік на суму 29123083 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2008 рік на суму 7280770 грн., ніяк не підтверджується, а посилання апелянта є необґрунтованими.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган при прийняті акта перевірки керувався лише даними бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдовими відомостями та головною книгою, а також при здійсненні перевірки податковий орган в порушення вимог порядку не використав первинні документи позивача, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та не навели доказів що підтверджують наявність факту порушення позивачем податкового законодавства.

З урахуванням викладеного вище, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Ю.А. Ісаєнко

В.О. Аліменко

Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2013 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.