Постанова № 31586403, 28.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 р. № 820/3164/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Безщасній Т.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вишневського О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд скасувати Висновок про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_6 від 09.04.2010 року прийнятий Управлінням громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянину СРВ ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 (61038, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 34,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 1996 року проживає в Україні та зареєстрований як фізична особа - підприємець. 17.08.2007 року УГІРФО ГУМВС України в Харківській області видало йому посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2, терміном дії безстроково. 09.04.2010 року прийнято рішення (висновок) про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні. Вважає, зазначене рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та свободи.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області письмових заперечень проти позову не надало.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 є громадянином Соціалістичної Республіки Вєтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту (а.с. 14-15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в 1987 році прибув на територію СРСР в м. Тольятті на працю відповідно до Угоди між Урядом СРВ та Урядом СРСР від 02.04.1981 року. З 1987 по 1996 роки працював на машинобудівному заводі м. Тольятті. В 1996 році переїхав на Україну до м. Харкова для навчання в ПТУ №25 та залишився проживати в Україні за адресою: АДРЕСА_1.

29.06.2004 року позивач одержав податковий ідентифікаційний номер, як платник податків.

З 19.09.2001 року позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець та на теперішній час здійснює підприємницьку діяльність в м. Харкові на ТЦ "Барабашово", що підтверджується копією Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_3, Свідоцтвом платника єдиного податку від 01.01.2012 року серії НОМЕР_4.

На утримані позивача знаходиться малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Громадянин СРВ ОСОБА_6 04 вересня 2001 року отримав тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_5 на підставі рішення УПР та МР УМВСУ в Харківській області від 04.09.2001 року, терміном дії посвідки до 04 вересня 2003 року (а.с. 12).

17 серпня 2007 року ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області видало ОСОБА_6 посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_6 на підставі висновку від 01.11.2003 року, терміном дії безстроково (а.с. 13)

Згідно висновку від 09.04.2010 року щодо скасування посвідки на постійне проживання громадянина СРВ ОСОБА_6, УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області вважає: посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати; посвідку на постійне проживання в Україну серії НОМЕР_2 видану 17.08.2007 року визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому порядку; скасувати реєстрацію місця проживання громадянина СРВ ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, привести облікові документи у відповідність до вимог чинного законодавства, які зберігаються у житлових установах та адресно-довідковому відділі УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області; у національному паспорті громадянина В'єтнаму ОСОБА_6 № НОМЕР_7 від 13.07.2006 року анулювати штамп "Дозволено постійне проживання в Україні"; прийняти рішення щодо подальшого його перебування на території України у відповідності до ст. 13 Закону України "Про імміграцію" (а.с. 10-11).

У вказаному вище рішенні підставою для його прийняття УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області було зазначено, що у справі позивача про залишення на постійне проживання в Україні відсутній документ, що підтверджує його право як громадянина СРВ на постійне проживання в Україні.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п. 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" №2491-ІІІ від 07.06.2001 року вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, зокрема, іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

Суд встановив, що зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_6, управління ГІРФО ГУ МВС України в Харківській області керувалося п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило, та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_6. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 09.04.2010 року.

Висновки УПР та МР УМВС України в Харківській області від 04.09.2001 року про документування ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Тимчасовою посвідкою на постійне проживання, серія НОМЕР_5 від 04.09.2001 року строком на 2 роки та продовження терміну дії Посвідки на постійне проживання гр. СРВ ОСОБА_6, серія НОМЕР_6 видану безстроково до теперішнього часу не анульовані Відповідачем, не оскаржувалися ним до суду та не скасовувалися.

Відповідач робить помилковий висновок про необхідність наявності в справі про залишення в Україні на постійне проживанням гр. В'єтнаму ОСОБА_6 документа, що підтверджує право громадян СРВ на постійне проживання в Україні.

Помилковість висновку полягає у тому, що таким документом саме є посвідка на постійне проживання в Україні, яка оформляється в одному екземплярі та видається іноземцю на руки, у зв'язку з чим даний документ і не може знаходитися в особовій справі іноземця.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-УІ від 22.09.2011 року, посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Отже, висновок відповідача про відсутність в особовій справі позивача документа, що підтверджує право громадянина СРВ на постійне проживання в Україні, як підставу для скасування посвідки на постійне проживання в Україні не відповідає вимогам ст. 12 та 13 Закону України "Про імміграцію".

Згідно ст. 5 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-ІУ від 11.12.2003 року (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства - реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.

У паспорті позивача, серія НОМЕР_7, проставлена 01.11.2003 року відмітка "Дозволено постійне проживання в Україні".

Таким чином, видача позивачу посвідки на постійне проживання та не скасування чи не анулювання відповідачем своїх Висновків від 04.09.2001 року та 01.11.2003 року є доказами законності перебування гр. СРВ ОСОБА_6 на території України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи вище зазначене, суд вважає за можливе вирішити справу на основі наявних доказів.

Судом було встановлено, що посвідка на постійне проживання громадянина СРВ ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 від 17.08.2007 року була видана ВГІРФО УМВС України в Харківській області та не є підробленою.

Доказів отримання громадянином СРВ ОСОБА_6 посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 17.08.2007 року у не передбаченому законом порядку, судом не встановлено.

За таких підстав суд вважає, що висновок про скасування посвідки на постійне проживання громадянина СРВ ОСОБА_6, УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 09.04.2010 року затверджений заступником начальника управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області підполковником міліції І.Г. Баранник у відношенні громадянина СРВ ОСОБА_6 є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному спорі відповідач не надав доказів правомірності своїх дій та винесеного рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Висновок про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_6 від 09.04.2010 року, прийнятий Управлінням громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - скасувати.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянину СРВ ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь ОСОБА_6 (адреса: 61038, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 34,41 (тридцять чотири грн., 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанови виготовлений 01.06.2013 року.