Постанова № 31586339, 15.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 травня 2013 р. № 820/939/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Голубничий В.П,,

представника відповідача- Таран М,М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Регіонбудсервіс- 2002» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Регіонбудсервіс- 2002» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552211 від 01 листопада 2012 року., згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму: 41883,00 грн., в тому числі за основним платежем: 33506,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8377,00 грн.

Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права і законні інтереси.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно акту перевірки, на який міститься посилання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, встановлено нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «АКПД Плюс». Проте позивач з такими висновками не погоджується, вважаючи, що вони безпідставні, оскільки до перевірки, на думку позивача, надані первинні документи.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Судом встановлено, що в жовтні 2012 року фахівцями відповідача проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «АКПД Плюс» (код ЄДРПОУ 34756876) за період серпень, жовтень та грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №2437/22-104/24665810 від 17.10.2012 року (а.с. 8 - 17), згідно висновків якого встановлено порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 33 505,53 грн., в тому числі за жовтень 2011 року - 33 505, 53 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000552211 від 01.11.2012 року., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41 883 грн., в тому числі за основним платежем - 33 506,00 грн. та за штрафними санкціями 8377,00 грн. (а.с. 7)

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що контрагент позивача ТОВ «АКПД Плюс», який знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова, має ознаки фіктивної господарської діяльності, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, ДПІ у Московському районі м. Харкова складено акт №165/23/34756876 від 23.12.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКПД Плюс» (код 43756876) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 року., згідно якого встановлено обставини, які свідчать про те, що за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року господарська діяльність ТОВ «АКПД Плюс» має ознаки нереальності здійснення.

В подальшому постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.12 року по справі №2а-3074/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «АКПД Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 рік, за наслідками якої складено акт від 23.12.2011 року №165/23/34756876.

Аналізуючи зібрану інформацію відповідач дійшов висновку про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «АКПД Плюс», за яким в подальшому сформовано податковий кредит, не спричинив реального настання правових наслідків, що обумовлені ним. В зв'язку з наведеним у позивача було відсутнім право на віднесення сум, сплачених за ним, до суми податкового кредиту відповідного періоду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд враховує, що між позивачем та ДП «Завод ім. Малишева» укладено договір підряду №311811 від 16.08.2011 року (а.с 75), згідно якого замовник - ДП «Завод ім. Малишева» доручає, а генпідрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання по капітальному ремонту частини залізничних під'їзних шляхів по вул. Плеханівська, 126.

Генпідрядник зобов'язується за дорученням замовника, скласти кошторисну документацію, виконати роботи, вказані в п.1.1 договору, на свій страх та ризик власними силами та засобами з використанням матеріалів замовника, здати їх замовнику у встановлений договором строк, згідно кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та сплати їх вартість.

На виконання вищевказаного договору між позивачем та Статутним територіально-галузевим підприємством об'єднання «Південна залізниця», укладено договір субпідряду №П/П-11357/НЮ від 26.08.2011 року (а.с. 98), згідно якого генпідрядник (позивач) доручає, а Статутне територіально-галузеве підприємство об'єднання «Південна залізниця» (субпідрядник) зобов'язується виконати на свій страх та ризик своїми засобами із свого матеріалу та частково матеріалів Генпідрядника ремонт під'їзної колії довжиною 200 погонних метрів, яка розташована по ст. Харків - Балашовський та належить ДП «Завод ім. Малишева». Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити роботу, виконану Субпідрядником відповідно до умов цього Договору.

Також, між позивачем та ТОВ «АКПД Плюс» укладено договір №03 від 03.10.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «АКПД Плюс» (за договором - субпідрядник) зобов'язується здійснити капітальний ремонт залізничних під'їзних шляхів по вул. Плеханівській, 126, а позивач за виконання вказаних робіт сплатити субпідряднику 201033,18 грн., відповідно до договірної ціни.

В зв'язку з виконанням умов договору №03 від 03.10.2011 року, складено акт прийому виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, згідно якого визначено усього до сплати з ПДВ 201 033,18 грн. згідно договірної ціни.

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем надано до суду копію податкової накладної №3173 від 31.10.2011 року, копію свідоцтва платника ПДВ ТОВ «АКПД Плюс», копію акту приймання виконаних робіт за вересень 2011 року, розрахунок № 1-2, відомість ресурсів, розрахунок №5-6, договір №03 від 03.10.2011 року з ТОВ «АКПД ПЛЮС», акт приймання виконаних робіт, відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, виписку по особовому рахунку за 17.11.2011 року, виписку по особовому рахунку за 14.12.2011р. та 16.122011р., виписку по особовому рахунку за 20.12.2011р. та 22.122011р., платіжне доручення №01 від 30.01.2012 року та платіжне доручення №01 від 02.02.2012р.

Згідно п. 2.5 договору №03 від 03.10.2011 року між позивачем та ТОВ «АКПД Плюс» роботи виконуються з частковим використанням матеріалів поставки генпідрядника (позивача), перелік яких уточнюється в актах приймання матеріалів.

Проте позивачем до суду не надано доказів на підтвердження передачі ТОВ «АКПД Плюс», як субпідряднику, матеріалів, які необхідні для виконання робіт за договором, що не надає можливість встановити докази, які б документально підтверджували виконання робіт відповідно до умов укладеного договору.

Таким чином сама лише наявність перелічених вище документів не може свідчити про реальність вчинення та виконання угоди за відсутності доказів, що підтверджують фактичне її виконання.

Суд враховує, що вказаний договір не містить положень щодо порядку передачі матеріалів, необхідних для належного виконання зазначених робіт, а надані до суду документи не містять вказання ким здійснено перевезення матеріалів та на яких умовах.

Також суд зауважує, якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно - транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Міністерством транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Суду при розгляді справи позивачем не надано товарно - транспортних накладних та документально не доведено як матеріали передавалися на склад та зі складу, яким чином здійснювалось їх транспортування. Також відсутні витрати на вантажні-розвантажувальні роботи.

Згідно звіту 1-ДФ у 3 кварталі 2011 року кількість працюючих на ТОВ «АКПД Плюс» становить 2 особи, що ставить під сумнів можливість виконання ним спірного договору.

Таким чином суд не погоджується з доводами позовної заяви про відсутність підстав вважати спірну угоду, укладену між позивачем та ТОВ «АКПД Плюс» такою, що не спричинила реального настання правових наслідків.

Наявність виписаних податкових накладних не є підставою для визначення правильності формування податкового кредиту в разі недотримання обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст. 185, п.п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Суд наголошує, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаної угоди, оскільки досліджені ним під час перевірки документи не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дані господарські операції.

Позивачем до суду не надано переконливих доказів, які б свідчили про реальність здійснення укладених угод, при вирішенні справи судом таких доказів не виявлено.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

В аспекті цього питання слід зазначити, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. А відтак додатковій перевірці підлягають і фактори, якими керувався платник при виборі постачальників на відповідному ринку товарів.

Таким чином, при виборі контрагента, позивач діяв без належної обачності та не врахував можливі несприятливі наслідки.

Судом встановлено, що позивачем податковий кредит сформовано за господарськими операціями, які не підтверджено у повній мірі згідно вимог чинного законодавства.

При цьому суд враховує, що згідно приписів ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено правомірність свого рішення відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, судом не встановлено підстав для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Регіонбудсервіс-2002» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18 травня 2013 року.

Головуючий суддя С.В. Архіпова