Постанова № 31586130, 30.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 травня 2013 р. № 820/1753/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Мосія М.Б., Мошкін А.А.

відповідача 1- Бондаренко Н.Ю.,

відповідача 2- не прибув,

третіх осіб- ОСОБА_7, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації, відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко- Тест ЛТД», ОСОБА_5, про про визнання дій незаконними ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача 1 - Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації, відповідача 2 - відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції та просив визнати неправомірною відмову відповідача 1 про скасування державної реєстрації будівлі - гуртожитку, розташованого в с. Покотилівка Харківського району Харківської області по вул. Тімірязєва, 1-а, зареєстрованого за третьою особою у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко- Тест ЛТД».

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 11.03.2005р. за ТОВ «Еко-Тест ЛТД» було визнано право власності на будівлю гуртожитку, розташованого в с. Покотилівка Харківського району Харківської області по вул. Тімірязєва, 1-а. Згідно рішення (ухвали) Апеляційного суду Харківської області від 07.01.2012р. рішення Харківського районного суду Харківської області про визнання права власності на зазначену будівлю за ТОВ «Еко-Тест ЛТД» було скасовано, в зв'язку з чим, як вказує позивач, ТОВ «Еко-Тест ЛТД» втратило законні підстави вважатися власником зазначеної будівлі.

Враховуючи наведене позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про скасування державної реєстрації права власності зазначеної вище будівлі в зв'язку із скасуванням акту (рішення суду), на підставі якого було зареєстровано це право.

Відповідач 1 відмовив позивачу в задоволенні його заяви про скасування державної реєстрації права власності з посиланням на те, що ухвала суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції, яким було визнано право власності на нерухомість, не є підставою для скасування державної реєстрації.

Позивач вважає таку відмову незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує його права і законні інтереси.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача 1 та представники третіх осіб в судовому засіданні проти позову заперечували з тих підстав, що згідно ухвали Апеляційного суду Харківської області від 07.01.2012р., якою було скасовано рішення Харківського районного суду Харківської області від 11.03.2005р. про визнання за ТОВ «Еко-Тест ЛТД» права власності на нерухомість, не було фактично вирішено питання про припинення, зміну чи виникнення права власності на нерухомість, а лише скасовано рішення суду першої інстанції. За таких обставин вважали відсутніми підстави для скасування державної реєстрації права власності на нерухомість згідно заяви позивача.

Представник відповідача 2 та третьої особи ОСОБА_5, повідомленої належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності суду не надав. Також не представив суду свою обґрунтовану позицію щодо заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, а також дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що будівля гуртожитку, розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Покотилівка, вул. Тімірязєва 1А, придбана TOB фірмою "Еко- Тест ЛТД" у асоціації "Пошук" за договором купівлі-продажу № 5 від 06.08.1992 року. Майно передано за актом приймання-передачі від 20.08.1992 р.

Право власності на будівлю гуртожитку зареєстровано за TOB фірмою "Еко-Тест ЛТД" на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 11.03.2005 р. по справі № 2-1481, що підтверджується копією витягу.

Зокрема, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11.03.2005 р. по справі № 2-1481, визнано дійсним правочин купівлі - продажу від 06.08.1992 р. між TOB фірмою "Еко-Тест ЛТД" та асоціацією "Пошук", перереєстрованою у Харківську асоціацію "Харківагробуд", п'ятиповерхового будинку гуртожитку загальною площею 2424 кв.м., розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Покотилівка, вул. Тімірязєва 1А та визнано право власності на зазначену будівлю за TOB фірмою "Еко-Тест ЛТД".

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 17.01.2012 р. по справі № 2-1481/2005 р. рішення Харківського районного суду Харківської області від 11.03.2005 р. скасовано, а провадження у справі закрито з тих підстав, що спір підлягав розгляду в господарському суді.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2012 р. по справі № 6-7553св12 ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17.01.2012 р. залишено без змін.

Згідно пояснень представників ТОВ фірма «Еко - Тест ЛТД» вказане товариство, після скасування рішення Харківського районного суду Харківської області про визнання права власності на будівлю, до Господарського суду з позовом про визнання права власності на спірну будівлю не зверталося.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.02.2013р. відмовлено у роз'ясненні ухвали того ж суду від 17.01.2012 р. по справі № 2-1481/2005 р. за заявою Покотилівської сільської ради Харківського району Харківської області, в якій було поставлено питання про роз'яснення зазначеної ухвали суду від 17.01.2012р., оскільки в ній не вирішено питання про виникнення, перехід або припинення права власності.

В зв'язку з наведеним позивач звернувся до відповідача 1 з листом від 06.02.2012р. № 174/02-15, згідно якого просив скасувати державну реєстрацію права власності на вказану вище будівлю за ТОВ «Еко-Тест ЛТД», на яку відповіді не отримав.

Бездіяльність відповідача 1 позивач оскаржив до суду та Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-8009/12/2070 його позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не розгляду заяви позивача та зобов'язано розглянути заяву від 06.02.2012р. № 174/02-15 в установленому законом порядку.

Після отримання рішення суду позивач звернувся до відповідача 1 з листами, в тому числі листом від 17.12.2012р. № 2127/02-15 (вхідний 1903 від 17.12.2012р.) (а.с. 13-14).

Так, згідно зазначеного листа позивач просив відмінити державну реєстрацію будівлі гуртожитку, яка розташована по вул. Тімірязєва, 1-а в с. Покотилівка Харківського району Харківської області, посилаючись на судове рішення, яким скасовано рішення про визнання за ТОВ «Еко-Тест ЛТД» права власності на нерухоме майно, а також рішення (ухвалу), яким задоволено позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача 1 щодо не розгляду попереднього звернення.

На дану заяву відповідачем 1 надано відповідь, оформлену листом від 27.12.2012р. вих. № 1001 (а.с. 33).

Згідно вказаного листа позивачу відмолено у скасуванні державної реєстрації зазначеної будівлі з посиланням на п. 3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, яке було чинним на час надання відповіді.

Зокрема, згідно вказаної відповіді КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» зазначило, що Ухвала судової колегії з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 17.01.2012р. не є рішенням суду про визнання права власності на нерухоме майно або встановлення факту права власності на об'єкт нерухомого майна, оскільки в її резолютивній частині лише скасовано рішення Харківського районного суду Харківської області від 11.03.2005р. та зазначено про закриття провадження у справі.

При цьому, з посиланням на п. 3.5.4 зазначеного вище Положення, відповідач 1 вказав, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншим нормативно-правовим актам, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. БТІ не є органом, що приймає рішення про визнання або невизнання за певною особою права власності, надання або позбавлення будь-яких осіб права власності на нерухоме майно на підставі наданих власниками правовстановлюючих документів згідно з чинним законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги, суд зауважує, що в межах даної справи не вирішується питання про визнання, припинення чи зміну права власності на нерухоме майно, яке раніше вирішено судами.

Спірні правовідносини склалися внаслідок рішення про відмову в скасуванні державної реєстрації згідно заяви Покотилівської селищної ради від 17.12.2012р. № 2127/02-15 (вхідний 1903 від 17.12.2012р.) щодо будівлі гуртожитку, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Покотилівка, вул. Тімірязєва № 1А, зареєстрованого в КП "ХРБТІ" 29 квітня 2005 року, реєстраційний номер 10647347.

Суд зазначає, що відповідач 1 - КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" є суб'єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах реалізовував повноваження, надані йому на час виникнення спору нормами пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно".

Згідно вказаних нормативних актів було передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Частиною першою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно статті 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться згідно встановленого порядку.

Таким порядком на час виникнення спірних правовідносин було Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445.

Зазначене Тимчасове положення визначає, зокрема, порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (пп. 1.1 п. 1).

Відповідно до п. 3.4 Тимчасового положення за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

З огляду на вищенаведені норми суд доходить висновку, що кожна заява про державну реєстрацію прав, яка надходила до КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" повинна була розглядатися останнім; за наслідками розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ повинен був прийняти одне із рішень про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

Крім того така заява, яка містить прохання про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, включаючи їх припинення, що тягне за собою скасування (припинення) державної реєстрації права власності мала бути розглянута за правилами, визначеними Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5, оскільки на той час іншого нормативного документу, згідно якого можливо було розглядати заяви такого змісту не існувало.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачу відповідачем 1 на його заяву надано відповідь, яка містить формальне посилання на Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5, проте яка оформлена у довільній формі у вигляді листа та без дотримання вимог, передбачених п. 3.6. Положення.

Зокрема, згідно вказаного пункту рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або відмову в ній містить: дату й місце прийняття рішення, найменування БТІ та прізвище, ім'я, по- батькові реєстратора БТІ, дату прийняття заяви про державну реєстрацію та її порядковий номер, прізвище, ім'я, по-батькові заявника (заявників), стислий опис об'єкта, щодо якого приймається рішення, реєстраційний номер об'єкта, підстави винесення рішення (у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав). Рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній оформлюється на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 7, посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ.

При цьому суд критично ставиться до пояснень представника відповідача 1, наданих в судовому засіданні, згідно яких лист позивача від 17.12.2012р. про скасування державної реєстрації прав було розглянуто «в загальному порядку», тобто відповідь надано не за формою, визначеною в додатку 7 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5, оскільки лист позивача було подано без дотримання форми, визначеної додатком 1 до вказаного Положення.

Суд підкреслює, що заяви, які фактично містять питання про реєстрацію прав власності на нерухоме майно мали розглядатися з урахуванням встановленого порядку, тобто Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5.

Та обставина, що подана позивачем заява за формою не відповідала встановленій Тимчасовим положенням формі та не була сплачена держмитом, надавала державному реєстратору право, згідно п. 3.2 Тимчасового положення, зупинити її розгляд та письмово повідомити заявника шляхом надіслання на його адресу рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію. Також, згідно п. 3.3 Тимчасового положення у разі якщо заявником (заявниками) не усунено зазначені обставини в тридцяти денний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, реєстратор БТІ приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Суд зауважує, що фактичною підставою для відмови в задоволенні заяви позивача вказано п. 3.5.4 Тимчасового положення, тобто подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, проте рішення про відмову відповідачем 1 оформлено у вигляді листа без вказання реквізитів, передбачених п. 3.6 та додатком 7 Тимчасового положення та за підписом директора БТІ.

Тобто, фактично надаючи рішення про відмову в державній реєстрації прав, відповідач 1 не дотримав форми, передбаченої для такого рішення, чим порушив права позивача, а заяву було розглянуто не реєстратором БТІ, як це передбачено Тимчасовим положенням, а директором БТІ.

Стосовно підстав, за яких відповідачем 1 було відмовлено в задоволенні поданої заяви, суд зазначає, що вони є обґрунтованими, оскільки відповідно до п. 3.3. зазначеного вище Тимчасового положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства. Згідно п. 35.4. Тимчасового положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав у зазначених випадках.

Судом в даній справі встановлено, що подана позивачем до відповідача 1 ухвала Апеляційного суду Харківської області від 17.01.2012р., не є рішенням суду про визнання права власності на нерухоме майно або встановлення факту права власності на об'єкт нерухомого майна та не входить до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, згідно додатку 2 до Тимчасового положення.

Разом з тим, суд зауважує, що наряду з Тимчасовим положенням, яке визначало порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, на час виникнення спірних правовідносин діяв також Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 7/5 та зареєстрований в Мінюсті 28.01.2003р. за № 67/7388. Зазначений Порядок визначав процедуру внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також пошук та надання інформації з нього.

Так, згідно ч.9 п. 3.2.4 Порядку у випадку скасування на підставі рішення суду правовстановлювального документа, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, чи іншого речового права на нерухоме майно, змінені записи про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав підлягають поновленню на підставі заяви заінтересованої особи, до якої додається відповідне рішення суду.

В даній справі судом встановлено, що таким правовстановлювальним документом було рішення Харківського районного суду Харківської області від 11.03.2005р.

За таких обставин ухвала Апеляційного суду Харківської області від 17.01.2012р., яким рішення Харківського районного суду Харківської області від 11.03.2005р. було скасовано, є рішенням суду (у широкому сенсі цього поняття), яким скасовано правовстановлювальний документ, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації. При цьому тлумачити вказану ухвалу Апеляційного суду Харківської області не має потреби, оскільки в ній прямо вказано правовстановлювальний документ, який нею скасовується. За таких обставин доводи відповідача 1 про заборону тлумачити зміст поданих документів не відносяться до суті спірного питання.

Однак суд зауважує, що заява позивача не може розглядатись як заява про поновлення запису в Реєстрі, оскільки в ній поставлено питання не про поновлення прав позивача як зацікавленої особи та внесення змін в Реєстр, а про скасування державної реєстрації спірної будівлі.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи. Зокрема, рішення прийнято неповноважною особою та поза формою, передбаченою законодавством.

Суд вважає виявлені підстави достатніми для визнання такого рішення, що містило відмову в задоволенні заяви позивача, неправомірним.

Позовних вимог до відповідача 2 позивачем фактично не заявлено.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації, відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції (треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко- Тест ЛТД», ОСОБА_5) про визнання дій незаконними, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірною відмову Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації щодо скасування державної реєстрації прав стосовно будівлі гуртожитку, розташованого в с. Покотилівка Харківського району Харківської області по вул. Тімірязєва, 1-а, зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко- Тест ЛТД», оформлену листом від 27.12.2012р. вих. № 1001.

Стягнути з державного бюджету (р/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області (62458, Харківська область, Харківський район, с. Покотилівка, вул. Інтернаціональна, 3, код 04396733) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 107,30 грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 03 червня 2013 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова