Постанова № 31586099, 30.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1095/13-а

30 травня 2013 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення коштів і шкоди, -ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі (далі - УПФУ у Володимирецькому районі) про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття та скерування вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені за №Ф-12 від 19.02.2013 року на суму 4572,42 грн., зобов'язання відкликати з відділу ДВС Володимирецького РУЮ вимогу за №Ф-12 від 19.02.2013 року і в подальшому утриматися від винесення рішень (повідомлень, вимог) про сплату єдиного внеску, інших платежів (штрафу, недоїмки, пені), стягнення з відповідача коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. і матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 4572,42 грн.

Позивач у судові засіданні не прибув, подав заяви, в яких просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що з 13.05.2009 року є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Одночасно, позивач є приватним підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності і знаходиться на обліку в УПФУ у Володимирецькому районі як підприємець. Пояснив суду, що 19.02.2013 року УПФУ у Володимирецькому районі було прийнято вимогу за №Ф-12 про сплату позивачем боргу за 2012 р. на загальну суму 4572,42 грн. Стверджує, що вимога УПФУ у Володимирецькому районі про сплату боргу №Ф-12 від 19.02.2013 року в сумі 4572,42 грн. за 2012 р. прийнята відповідачем всупереч вимог ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вважає дії УПФУ у Володимирецькому районі щодо прийняття і надіслання вимоги про сплату боргу неправомірними, такими, що порушують правовий порядок, завдають ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, що полягає в душевних та психологічних стражданнях, приниженні. Поряд з цим, наголошує, що такі дії відповідача є неодноразовими, оскільки постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року з аналогічних підстав було визнано протиправною та скасовано вимогу відповідача №Ф-77 від 15.03.2012 року. З таких підстав, просив суд про повний захист його порушених прав та про задоволення позову повністю.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.32-33), позов не визнав. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсійний вік в Україні визначається виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення". Вказує на те, що позивачу пенсію було призначено на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлюється ряд пільг для осіб постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, надається зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії. У зв'язку з чим, вважає, що на позивача положення ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не розповсюджується, оскільки позивачу пенсія призначена із зниженням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначає, що фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України (зокрема Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. Наголошує, що вимога №Ф-12 від 19.02.2013 року була направлена позивачу в цей же день, тобто в межах строків, передбачених законодавством, у зв'язку з чим, позивачем необґрунтовано порушено 10-денний строк оскарження даної вимоги. Зазначає, що вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не підтверджені доказами. Крім того, на думку відповідача, вимога про відшкодування моральної шкоди є незаконною, оскільки є цивільно-правовою вимогою та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З таких підстав, у задоволені позову просив відмовити повністю.

Відповідач в судове засідання участі повноважного представника не забезпечив, однак подав письмове клопотання, яким просив розгляд справи провести без участі його представника (а.с.40).

Оскільки в матеріалах адміністративної справи наявні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи за їх відсутності, у відповідності до вимог ч. 4 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку та з 13.05.2009 року перебуває на обліку в УПФУ у Володимирецькому районі за №134744/1702.

З матеріалів справи вбачається, що з 13.05.2009 року і по даний час ОСОБА_1 отримує довічно пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією пенсійного посвідчення №НОМЕР_1 (а.с.6).

Вказані обставини також встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року, по справі №2а/1770/3925/2012, якою позов ОСОБА_1 до УПФУ у Володимирецькому районі про визнання дій, рішень та вимог незаконними та скасування вимоги задоволено частково. Вимогу УПФУ у Володимирецькому районі про сплату боргу №Ф-77 від 15.03.2012 року скасовано.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи також вбачається, що 19.02.2013 року відповідачем ОСОБА_1 було виставлено вимогу №Ф-12 про сплату боргу в сумі 4572,42 грн. (а.с.5).

Надаючи правову оцінку діям УПФУ у Володимирецькому районі щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування після 6 серпня 2011 року, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06.08.2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною 4 такого змісту: особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону №1058-IV, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Поряд з цим, абзацом 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, що остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.

З системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що законодавство встановлює пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Таким чином, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пенсіонер за віком - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший, ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Судом встановлено, що позивачу пенсія за віком була призначена на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, тобто із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не числиться.

Суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст.4 Закону №2464-VI визначена сукупність необхідних умов за одночасної наявності яких особа звільняється від сплати єдиного внеску, а саме:

особа обрала спрощену систему оподаткування;

є пенсіонером за віком або інвалідом;

отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З аналізу приписів даної норми Закону не вбачається, що звільняються від сплати єдиного внеску лише ті особи, яким надано пенсію за віком виключно на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням того, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та добровільної згоди на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не надавав, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на користування пільгами, передбаченими частиною 4 статті 4 Закону України № 2464-VI.

Відтак, доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безпідставними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правових підстав в УПФУ у Володимирецькому районі для прийняття та надіслання ОСОБА_1 після 06.08.2011 року вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 р. не було, а дії відповідача щодо такого прийняття і надіслання є протиправними.

В силу вимог статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті і надісланні вимоги №Ф-12 від 19.02.2013 року щодо нарахування ОСОБА_1 боргу по сплаті єдиного внеску за 2012 р. в розмірі 4572,42 грн. діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а відтак дії УПФУ у Володимирецькому районі щодо нарахування недоїмки, прийняття вимоги та її надіслання позивачу - протиправні.

Доводи відповідача про пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду з даною позовною заявою, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

ОСОБА_1 в заяві від 07.05.2013 року, долученої до матеріалів справи (а.с.47), наголошує, що нею не оскаржується вимога про сплату боргу №Ф-12 від 19.02.2013 року, а вимоги, з якими позивач звернувся до суду є: визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення та скерування вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені за №Ф-12 від 19.02.2013 року на суму 4572,42 грн., зобов'язання відкликати з відділу ДВС Володимирецького РУЮ вимогу за №Ф-12 від 19.02.2013 року і в подальшому утриматися від винесення рішень (повідомлень, вимог) про сплату єдиного внеску, інших платежів (штрафу, недоїмки, пені), стягнення з відповідача коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. і матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 4572,42 грн.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що вимога УПФУ у Володимирецькому районі про сплату боргу №Ф-12 від 19.02.2013 року була вручена сину позивача - ОСОБА_2 20.02.2013 року, що підтверджується листом Центру поштового зв'язку №7 смт. Володимирець №597 від 16.05.2013 року (а.с.50) та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34).

З позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду 25.03.2013 р., що підтверджується відміткою відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду, тобто в межах передбаченого ч.2 ст.99 КАС України строку.

Таким чином, позивачем не порушено строк звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття та скерування вимоги про стягнення недоїмки, зобов'язання відкликати з відділу ДВС Володимирецького РУЮ вимогу і в подальшому утриматися від винесення рішень, стягнення з відповідача коштів на відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

В силу вимог ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як вбачається зі змісту поданих позивачем заяв від 01.04.2013 року, 11.04.2013 року та 07.05.2013 року (а.с.14, 21, 47,) ОСОБА_1 просить суд здійснити повний захист його прав та інтересів.

Беручи до уваги те, що позивач просить про повний захист його прав та інтересів, та зважаючи на те, що після 06.08.2011 року відповідач неодноразово приймав та надсилав позивачу вимоги про сплату боргу, що, зокрема, встановлено постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року по справі №2а/1770/3925/2012, якою вимогу відповідача про сплату боргу №Ф-77 від 15.03.2012 року скасовано, і те, що як встановлено вище, дії відповідача стосовно такого прийняття та надсилання вимоги про сплату недоїмки є протиправними, суд вважає за доцільне вийти за межі заявлених позовних вимог та надати правову оцінку вимозі УПФУ у Володимирецькому районі про сплату боргу №Ф-12 від 19.02.2013 року.

Як зазначено судом вище, жодних правових підстав для прийняття і надіслання вимоги ОСОБА_1після 06.08.2011 року, тобто після набрання чинності ч.4 ст.4 Закону №2464, у відповідача не було.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, суд вважає вимогу УПФУ у Володимирецькому районі за №Ф-12 від 19.02.2013 року безпідставною, протиправною, прийнятою без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому такою, що не відповідає вказаним критеріям правомірності, і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Як вбачається з адміністративного позову, серед іншого, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з УПФУ у Володимирецькому районі моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Судом також встановлено, що УПФУ у Володимирецькому районі всупереч вимогам чинного законодавства після 06.08.2011 року неодноразово вчинялися дії щодо нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і прийняття та надіслання вимоги про сплату недоїмки.

Так, незважаючи на скасування вимоги УПФУ у Володимирецькому районі про сплату боргу №Ф-77 від 15.03.2012 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року по справі №2а/1770/3925/2012, 19.02.2013 року УПФУ у Володимирецькому районі знову була винесена вимога про сплату недоїмки №Ф-12.

Враховуючи повторність безпідставного вчинення неправомірних та необґрунтованих дій відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 після 06.08.2011 року недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, чим завдано шкоди позивачу, що виразилася у душевних та психологічних стражданнях, та керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, враховуючи вік та тривалість страждань позивача, суд прийшов до висновку стягнути з УПФУ у Володимирецькому районі кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Доводи відповідача про непідсудність вказаної вимоги адміністративним судам спростовуються приписами ч.2 ст.21 КАС України, якою встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Так як позивач в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору заявив і вимогу про відшкодування моральної шкоди, то остання в силу вимог ч.2 ст.21 КАС України підлягає розгляду адміністративним судом.

Керуючись приписами ч.1 ст. 267 КАС України, якою встановлено право суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зобов'язує УПФУ у Володимирецькому районі подати звіт про виконання судового рішення в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн. в строк не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили постановою суду.

Одночасно, суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження завданої відповідачем матеріальної шкоди ОСОБА_1 позивачем суду не надано.

Таким чином, правові підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди на суму 4572,42 грн. у суду відсутні.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання УПФУ у Володимирецькому районі в подальшому утриматися від винесення ОСОБА_1 після 06.08.2011 року рішень (повідомлень, вимог) про сплату єдиного внеску, інших платежів (штрафу, недоїмки, пені) суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, які вже мали місце, а не можуть відбутися в майбутньому.

Більше того, ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто рішень, дій та/чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що мають реальний характер і були вчиненні щодо позивача.

Цим самим чинним законодавством не передбачено повноваження суду зобов'язувати відповідача утриматися від вчинення дій в майбутньому.

Зважаючи на вищевикладене, вимога позивача про зобов'язання УПФУ у Володимирецькому районі в подальшому утриматися від винесення рішень (повідомлень, вимог) про сплату єдиного внеску, інших платежів (штрафу, недоїмки, пені) є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Суд також зазначає, що належним способом повного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 є визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття та надіслання ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу після 06.08.2011 року та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-12 від 19.02.2013 року, а тому в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання УПФУ у Володимирецькому районі відкликати з відділу ДВС Володимирецького РУЮ оспорювану вимогу слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій щодо нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 року та прийнятої ним вимоги №Ф-12 від 19.02.2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття та скерування вимоги про стягнення недоїмки №Ф-12 від 19.02.2013 року на суму 4572,42 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача в цій частині суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, на користь позивача слід присудити понесені ним витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 74,56грн.

Керуючись статтями 160-163, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області щодо прийняття і надіслання після 06.08.2011 року ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу №Ф-12 від 19.02.2013 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про сплату недоїмки №Ф-12 від 19.02.2013 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі (34300, смт. Володимирець, вул. Соборна, 28, код ЄДРПОУ 21098569) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі подати звіт про виконання судового рішення в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. в строк не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили постановою суду.

Присудити на користь позивача - ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 74,56 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ткачук Н.С.

Постанова законної сили не набрала