Постанова № 31585866, 17.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року 12:47 810/80/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок" (далі-позивач, товариство) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень №0002152301/3153 та №0002142301/3152 від 25.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій з ФОП-ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки позивачем з контрагентом оформлено належним чином первинні бухгалтерські документи. Позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і ФОП-ОСОБА_2 мали реальний характер, це підтверджуються документально. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними. При складанні акту перевірки податковим органом використовувались акти перевірок контрагентів позивача. Результати вказаних перевірок є підтвердженням того, що всі операції купівлі-продажу ФОП-ОСОБА_2 не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Наслідком діяльності ФОП-ОСОБА_2 є виключно чи переважно діяльність що спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків. У зв'язку з цим у ТОВ «Аерок» відсутнє право на податковий кредит та валові витрати по операціях з ФОП ОСОБА_2

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерок» є юридичною особою, що зареєстрована 25.12.2006 Оболонською державною адміністрацією м. Києва. На податковому обліку товариство перебуває з 27.12.2006 в ДПІ у Обухівському районі Київської області ДПС.

Податковим органом 12.11.2012 позивачу направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах між ТОВ «Аерок» та ФОП ОСОБА_2 за весь період взаємовідносин.

Позивачем 22.11.2012 надано відповідачу відповідь та документальне підтвердження по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2

На підставі наказу ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 13.09.2012 року № 445 та направлення від 29.11.2012 №584 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП - ОСОБА_2 за весь період взаємовідносин. За результатами перевірки складено акт від 13.12.2012 за №3650/220/34840150, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 451728 грн., в т.ч. за І півріччя 2012 р. - 276543 грн., ІІІ квартал 2012 р. - 451728 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 430217,34 грн., в т.ч. по місяцях: травень 2012 р. - 161324 грн., червень 2012 р. - 102050 грн., липень 2012 р. - 166843 грн.

При проведенні перевірки податковим органом використано первинні документи позивача; акт Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС №27/1701/НОМЕР_1 від 08.11.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період діяльності з 01.01.2011 по 30.10.2012; акт Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС №14/1701/НОМЕР_1 від 02.08.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень 2012 року ФОП ОСОБА_2 за період з 01.09.2011 по 31.03.2012. Цими актами перевірок встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_2 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з постачальниками та покупцями. Всі операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_2 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Під час перевірки податковим органом встановлено, що в ході відпрацювання оперативної інформації працівниками ГВПМ Білоцерківської ОДПІ зібрано матеріали, які свідчать про ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_3, згідно з якими ФОП ОСОБА_3 документально оформив видимість операцій з купівлі вторинної сировини за період 2010-2012 років, які фактично не виконувалися, з підприємствами вигодонабувачами. На підставі зібраних матеріалів прокуратурою м. Біла Церква порушено кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_3 за ч.1 ст. 212 КК України. З метою прикриття незаконної діяльності ФОП ОСОБА_3 використовує ФОП ОСОБА_2

Отже, за висновком податкового органу фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 не була направлена на реальне настання правових наслідків, а укладені правочини від імені ФОП ОСОБА_2 спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування контрагентів, та не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети. Тому в результаті виконання сторонами угод, які не несуть за собою мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства та не мають на меті настання реальних наслідків, не виникає право на формування валових витрат і податкового кредиту у ТОВ «Аерок».

На підставі Акту перевірки від 13.12.2012 року №3650/220/34840150 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0002152301/3153 від 25.12.2012, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 537771,67 грн., у тому числі за основним платежем - 430217,34 грн., за штрафними санкціями - 107554,33 грн., та №0002142301/3152 від 25.12.2012, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток у розмірі 564660 грн., у тому числі за основним платежем - 451728 грн., за штрафними санкціями - 112932 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 14.03.2012 ТОВ «Аерок» (замовник) укладено договір перевезення автомобільним транспортом по Україні №АБ-0084/12 з ФОП ОСОБА_2 (виконавець). Предметом договору є надання послуг по перевезенню автомобільним транспортом вантаж (блоки пористі, супутні товари) з місця відправлення до пункту його одержання на загальну суму 25813040,04 грн.

Оплата за послуги здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки перевізника - ФОП ОСОБА_2

Факт надання послуг оформлювався податковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (арк. 39-117 т. 4) та реєстром податкових накладних (арк. 37-38 т. 4).

Позивач здійснював пошук автомобілів для перевезення готової продукції (газобетонних блоків виробника ТОВ «Аерок») кінцевим споживачам, що підтверджено описом загального регламенту роботи служби логістики ТОВ «Аерок» (арк. 43 т. 14).

Наявність транспортних засобів у ФОП ОСОБА_2 на виконання робіт по перевезенню вантажів підтверджується договорами про оренду автомобільного транспорту, які укладені між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на протязі 2012 року (арк. 25-42 т. 14).

На підтвердження факту надсилання працівником служби логістики ТОВ «Аерок» заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом на електронну адресу ФОП ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем надані роздруківки електронних листів (арк. 44-54 т.14).

Позивачем до суду надано заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є однією із умов виконання договору перевезення автомобільним транспортом по Україні №АБ-0084/12 від 14.03.2012 на підтвердження направлення позивачем цих заявок на факс виконавцю (арк. 56-249 т. 14, т. 15, арк. 1-207 т. 16).

Крім заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом позивачем надано також їх реєстри (арк. 35-160 т. 13).

Реалізація блоків третім особам, зокрема юридичним особам: ТОВ «Епіцентр К», ТОВ Понінківська картонно-паперова фабрика», ПАТ «Нова Лінія», ТОВ «Вінницька будівельна компанія», ПП «Будреаль», ТОВ «Чекрасиміськбуд», ТОВ «Суми-Сев» та іншим юридичним особам та фізичним особам: ФОП ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та іншим підтверджується договорами на поставку блоків (арк. 1-133 т. 9).

Крім укладених договорів реалізація блоків третім особам підтверджується видатковими накладними, довіреностями (арк. 134-250 т. 9, т. 10, т. 11, арк. 1-110 т. 12) та товарно-транспортними накладними разом з актами виконаних робіт (транспортно-експедиційних послуг по Україні) (арк. 35-250 т. 1, т. 2. т. 3, арк. 1-36 т. 4).

Виробництво та наявність газобетонних блоків на підприємстві позивача підтверджується накладними на переміщення з виробничих цехів запакованої продукції на склад готової продукції та актами на списання сировини та матеріалів, що були витрачені на виробництво та пакування блоків (арк. 7-204 т. 5, т. 6, т. 7, арк. 1-211 т. 8).

Обсяг вироблених та реалізованих газобетонних блоків підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 за березень-липень 2012 року - по дебету рахунку - надходження товару на склад та по кредиту рахунку - продаж товару покупцям (арк. 212-214 т. 8).

Виїзд автомобілів з товаром з території заводу при здійсненні цих правочинів підтверджується перепустками (арк. 111-250 т. 12, арк. 1-34 т. 13).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.

Наведені докази підтверджують факт отримання третіми особами товару через перевізника ФОП ОСОБА_2 від позивача, а також наявність господарської мети при вчиненні цих дій.

Під час судового розгляду справи сторони не заперечували факт формальної наявності всіх необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських документах та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування валових витрат, прибутку, податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагента - ФОП ОСОБА_2, та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням податку на прибуток та завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2 за травень, липень, червень 2012 року, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачем через ФОП ОСОБА_2 третім особам та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарського договору ФОП ОСОБА_2 є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрованим платником податку на додану вартість і мав право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_2 було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ФОП ОСОБА_2 для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ФОП ОСОБА_2, які засвідчують отримання товарів (робіт, послуг), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному 2012 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_2, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.138.1, 138.2 ст.138 та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 ПК України є безпідставними.

Суд бере до уваги, що ФОП ОСОБА_2 на час вчинення господарських операцій з позивачем у березні-липні 2012 р. мав свідоцтво платника ПДВ, а рішення про анулювання цього свідоцтва вказаному контрагенту позивача було прийнято лише 09.10.2012, тобто після проведення вказаних господарських операцій.

Що стосується посилання податкового органу на наявність порушеної кримінальної справи, то суд бере до уваги, що податковим органом не надано суду відомостей про винесення вироку у цій справі та про набрання ним законної сили. Відтак факт розслідування вказаної кримінальної справи не є доказом відсутності реального здійснення господарських операцій та нікчемності цих правочинів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ФОП ОСОБА_2 за 2012 р. та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0002142301/3152, №0002152301/3153 від 25.12.2012, видані Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок" судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 квітня 2013 р.