Рішення № 31584328, 30.05.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/190/3027/13Головуючий суду першої інстанції:Хіневич А.М. Головуючий суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.

РІШЕННЯ

"30" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСінані О.М., СуддівХмарук Н.С., Рошка М.В., При секретаріКутелія Я.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», ОСОБА_7 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» Пономарьова Артура Оскаровича на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 липня 2011 року о 11 год. 30 хвилин на Євпаторійському шосе м. Сімферополя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та «ВАЗ 21099» номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, у результаті якої пошкоджене майно позивача. Просить стягнути зі СТзДВ «Гарантія» на свою користь 20 583 грн. 17 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, з ОСОБА_7 1000 грн. франшизи.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений.

У апеляційній скарзі представник СТзДВ «Гарантія» - Павлушкіна О.С., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову до СТзДВ «Гарантія». Вважає, що позивачем було пропущено строк для подачі письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також відновлено транспортний засіб, що обмежило право страховика на проведення оцінки майна, визначення збитків та розміру відшкодування.

Відповідно до положень ст. 303 ч.1. ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Оскільки в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_7 і стягнення судових витрат з відповідачів рішення не оскаржено, законність і обґрунтованість рішення перевірялася апеляційним судом у частині задоволення позову до СТзДВ «Гарантія».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлений факт дорожньо-транспортної пригоди, за участю ОСОБА_7, винними діями якого заподіяно шкоду володільцю автомобіля «ВАЗ 21099», номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_6

Цивільно-правовова відповідальність ОСОБА_7 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована в СТзДВ «Гарантія» з встановленим лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000 грн. та сумою франшизи у розмірі 1000 грн.

Згідно звіту серії SL №16689 від 25.01.2012 р. «Про оцінку колісного транспортного засобу «ВАЗ 21099», номерний знак НОМЕР_2, проведеної на замовлення ОСОБА_6, вартість матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, дорівнює 19916,17 грн.

Документально підтверджена сума витрат на проведення експертної оцінки, яка дорівнює 600 грн. та витрат на сплату евакуатора для транспортування транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 300 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по справі були встановлені всі підстави, які передбачують право позивача вимагати стягнення збитків зі страховика у розмірі 20583,17 грн.

З такими висновками місцевого суду не повністю погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути зі СТзДВ «Гарантія» матеріальну шкоду у розмірі 20583,17 грн., яка складається з матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу, у розмірі 19916,17 грн., оплати на проведення експертизи - 600 грн., суми доставки транспортного засобу евакуатором - 300 грн., та пені за прострочку виплати страхового відшкодування, у розмірі 767,50 грн. за вирахуванням 1000 грн. франшизи.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Судом першої інстанції вірно встановлені факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання.

Що стосується розміру заподіяної шкоди, колегія суддів звертає увагу, що страховик звернувся до тієї ж самої експертної компанії, яка проводила оцінку розміру шкоди за заявою ОСОБА_6, відповідач не надав доказів, які б вказували на наявність підстав визнати необґрунтованим наданий позивачем звіт про оцінку транспортного засобу, складаний спеціалістом експертної компанії «Укравтоекспертиза».

Незважаючи на роз'яснення судом першої інстанції права заявити клопотання про призначення експертизи, представник СТзДВ «Гарантія» з відповідним клопотанням не звертався.

Таким чином, доводи СТзДВ «Гарантія» щодо порушення позивачем ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу» не можуть бути прийняті апеляційним судом та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку, це не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки не позбавило страховика можливості дізнатися, що ця подія є страховим випадком, а відсутність відомостей про це не могло вплинути на його обов'язок сплатити страхове відшкодування.

Таким чином, місцевим судом зроблений правильний висновок, щодо відсутності підстав, які б звільнили страховика від обов'язку виплати страхового відшкодування, зазначених у ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу» та ст.26 Закону України «Про страхування».

Задовольняючи вимоги позивача щодо відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою на проведення експертизи у розмірі 600 грн., місцевий суд не взяв до уваги положення ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу», згідно з якою протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Оскільки позивач повідомив СТзДВ «Гарантія» про настання страхового випадку 13.02.2012 р. (арк.8), 14.02.2012 р. СТзДВ «Гарантія» на свій запит отримала відповідь від експертної компанії «Укравтоекспертиза» про неможливість оцінки шкоди, колегія вважає, що страховик виконав зобов'язання у строк передбачений Законом.

Що стосується вимоги про сплату пені за прострочку виплати страхового відшкодування, згідно ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний виплатити страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Матеріали справи містять вмотивовану відмову СТзДВ «Гарантія» від 18.06.2013 р. від сплати страхового відшкодування (арк. 10), що не враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів приймає до уваги й те, що СТзДВ «Гарантія» в добровільному порядку сплачено ОСОБА_6 20361,05 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що сума матеріальної шкоди, стягнутої зі СТзДВ «Гарантія» на користь ОСОБА_6, підлягає зменшенню та становить вартість ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу у розмірі 20216,17 грн. з вирахуванням 1000 грн. суми франшизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу представника Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» Пономарьова Артура Оскаровича задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2013 року змінити.

Зменшити суму матеріальної шкоди, стягнутої з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ОСОБА_6 до 19216 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістнадцять)грн. 17 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Сінані О.М. Рошка М.В. Хмарук Н.С.