Рішення № 31584292, 03.06.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2013 р.Справа № 924/555/13

Господарський суд Хмельницької області у складі: судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.Авто» м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області

про стягнення 14045 грн. 43 коп., з яких 8994 грн. основного боргу, 92,41 грн. три відсотки річних, 462,02 грн. пені, 4497 грн. штрафу

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець

Суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 14045 грн. 43 коп., з яких 8994 грн. основного боргу, 92,41 грн. три відсотки річних, 462,02 грн. пені, 4497 грн. штрафу. Посилається на ст.ст. 11,509,510, 526,527,549,625 ЦК України, договір купівлі-продажу №98 від 26.10.2012р., накладну №ТЗ-Н 2300-004 від 01.11.2012р.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Відповідач в судовому засіданні усно основний борг в сумі 8994 грн. визнав. Проти штрафних санкцій заперечує.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Л.Авто» м. Київ (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 с.Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області (покупець) 26.10.2012р. укладено договір купівлі-продажу №98, за умовами якого постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначений цим договором товар (в тому числі, але не виключно - акумулятори, шини, запасні частини для легкових та вантажних автомобілів, напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше; за його Замовленнями, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати товар у встановлених даним договором умовах (п. 1.1 договору).

Пунктами 3.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється відповідно до письмових замовлень покупця з урахуванням діючих на момент такого оформлення цін постачальника.

Ціна кожної окремої партії товару зазначається у рахунку постачальника у національній валюті - гривні. (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній партію товару протягом 14 календарних днів з моменту оформлення такої накладної.

Згідно з п. 10.3 договору у випадку затримки оплати товару покупець, за вимогою постачальника сплачує останньому суму заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 90 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 50 % від вартості неоплаченого товару.

Позивач за накладною №ТЗ-Н 2300-004 від 01.11.2012р. та відповідною довіреністю, поставив відповідачу товар на загальну суму 35604 грн. Відповідач частково оплатив отриманий товар, утворивши заборгованість в сумі 8994грн., що не заперечується відповідачем.

Позивачем виставлено відповідачу лист-претензію №1 від 16.01.2013р. про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді.

У зв'язку з несплатою в добровільному порядку заборгованості, позивач звернувся до суду із позовом, про стягнення з відповідача 14045 грн. 43 коп., з яких 8994 грн. основного боргу, 92,41 грн. три відсотки річних, 462,02 грн. пені, 4497 грн. штрафу.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається таке:

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладено договір купівлі-продажу №98 від 26.10.2012р.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Позивач поставив відповідачу товар, який відповідач оплатив лише частково, утворивши заборгованість в сумі 8994 грн., що не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення 8994 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до даної норми, позивачем нараховано відповідачу 92,41 грн. 3% річних за період з 15.11.2012р. по 18.03.2013р. згідно розрахунку поданого в матеріали справи .

Враховуючи вищенаведені обставини, аналізуючи наданий позивачем розрахунок 3% річних суд вважає, що правомірним буде нарахування 91,66 грн. 3% річних, оскільки за визначений позивачем період з 15.11.2012р. по 18.03.2013р. кількість днів становить 124 дні, а не 125 днів, як визначив позивач.

Враховуючи викладене, в частині стягнення 0,75 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.3. договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупець , за вимогою постачальника сплачує останньому суму заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 462,02 грн. за період з 15.11.2012р. по 18.03.2013р. з визначенням кількості днів 125.

Аналізуючи поданий розрахунок, суд вважає, що правомірним буде нарахування пені в розмірі 458,32 грн. за період з 15.11.2012р. по 18.03.2013р. з визначенням кількості днів 124.

В частині стягнення 3,70 грн. пені слід відмовити.

У відповідності до 10.4 договору передбачено, що у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 90 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 50 % від вартості неоплаченого товару.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.10.4 договору купівлі-продажу №98 від 26.10.2012р., суд вважає, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 4497 грн. штрафу.

З огляду на викладене, приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають частковому задоволенню. Доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрат по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 44, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто" м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 14045 грн. 43 коп., з яких 8994 грн. основного боргу, 92,41 грн. три відсотки річних, 462,02 грн. пені, 4497 грн. штрафу задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто" м. Київ, вул. Симиренка,36 (код 36702953) 8994 грн. (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні) основного боргу, 91,66 грн. (дев'яносто одна гривня 66 коп. ) 3% річних, 458,32 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 32 коп.) пені, 4497 грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто сім гривень) штрафу, 1719,95 грн. (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять гривень 95 коп. ) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення 0,75 грн. 3% річних та 3,70 грн. пені відмовити.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Київ, вул.Симиренка,36)

3 - відповідачу(с. Жилинці Ярмолинецького району).