Рішення № 31584269, 30.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.13 Справа № 914/1371/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Яслик Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Габен", м. Львів

про стягнення 130 155, 26 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Близнюк Ю.В. - представник (довіреність №07 від 09.01.2013р.);

від відповідача Гордійчук С.М. - представник (довіреність б/н від 05.01.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Габен" про стягнення 130 155,26 грн., з яких 57 672,80 грн. сума основного боргу, 37 527,66 грн. пеня, 21 767,27 грн. штраф, 3 676,33 грн. втрати від інфляції, 7 511,20 грн. три відсотки річних та 2 000,00 грн. завдані збитки.

Ухвалою суду від 12.04.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.04.2013р. Ухвалою суду від 25.04.2013р. розгляд справи відкладено на 21.05.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі. В судовому засіданні 21.05.2013р. суд оголосив перерву до 30.05.2013р.

Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову у встановленому порядку не заперечив, відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" не подав, в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

23.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Габен" (покупець) укладено договір поставки №29/15/2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю насіння сільськогосподарських культур, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, найменування, асортимент, ціна і кількість якого зазначаються у додатку(ах) до даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору ціна товару визначається в додатку(ах) до договору, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п.2.2. договору загальна ціна договору являє сумарну вартість всього товару, що поставляється за даним договором згідно додатку(ів), що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатку(ах) до даного договору

Відповідно до п.п. 4.1. та 4.2. постачальник зобов'язується передати покупцю товар відповідно до умов даного договору, а покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі прийняти товар і оплатити його.

Згідно із п.5.3. договору датою поставки товару чи його частин вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Кінцевий строк, в який постачальник має надати покупцю можливість прийняти товар у відповідності до умов поставки зазначається в додатку(ах) до договору.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною.

Відповідно до п.8.4. договору у випадку несплати у строк платежів за даним договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більше ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується виплатити постачальнику дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково крім пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України та п.6 ст.232 Господарського кодексу України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку.

Згідно із п.8.7. договору у відповідності до п.5 ст.225 Господарського кодексу України, сторони погодились, що у випадку звернення стороною до суду внаслідок порушення другою стороною своїх зобов'язань даним договором, сторона, що ініціює судовий процес має право додатково стягнути з винної сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2 000,00 грн.

Відповідно до п.6 додатку №1 від 23.05.2011р. до договору поставки №29/15/2011 від 23.05.2011р. загальна вартість партії товару за цим додатком на день його підписання становить 468 103,98 грн.

Пунктом 9 вказаного додатку передбачено, що оплата здійснюється у наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється до 31.05.2011р.

- другий (остаточний) етап оплати суми в розмірі 70% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється не пізніше 10.11.2011р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договору поставки ним було поставлено відповідачу товар наступним чином: 15.08.2011р. поставлено товару на суму 461 981,50 грн. та 16.09.2011р. поставлено товару на суму 6 122,60 грн. Тобто відповідачу було поставлено товару на загальну суму 468 104,00 грн.

Однак, відповідач всупереч умовам договору здійснив лише часткову оплату поставленого товару, а саме здійснив передбачену умовами договору та додатком до нього передоплату в розмірі 140 431,20 грн.

Крім того, відповідачем вже після спливу встановленого строку здійснено часткові оплати на загальну суму 270 000,00 грн.

Таким чином загальний розмір основного боргу, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 57 672,80 грн.

Також позивач на підставі п.8.4. договору внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за даним договором нарахував пеню у розмірі 37 527,66 грн. та штраф у розмірі 21 767,27 грн.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 7 511,20 грн. 3% річних та 3 676,33 грн. інфляційних втрат.

Позивачем також на підставі п.8.7. договору та ст.225 ГК України нараховано відповідачу 2 000,00 грн. завданих збитків.

Отже, загальна сума заборгованості становить 130 155,26 грн., з яких 57 672,80 грн. сума основного боргу, 37 527,66 грн. пеня, 21 767,27 грн. штраф, 3 676,33 грн. втрати від інфліції, 7 511,20 грн. три відсотки річних та 2 000,00 грн. завдані збитки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору поставки підтверджується видатковими накладними на загальну суму 468 104,00 грн., а саме видатковою накладною №80312540 від 15.08.2011р. на суму 461 981,50 грн. та видатковою накладною №80314863 від 16.09.2011р. на суму 6 122,50 грн. Копії вказаних накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Всупереч умовам договору відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар здійснив частково на загальну суму 410 431,20 грн.

Факт часткових оплат підтверджується довідкою виданою Філією ПАТ «УніКредіт Банк» у місті Києві про надходження на рахунок ТзОВ «КВС-Україна» від ТзОВ «Габен» грошових коштів за період з 21.05.2011р. по 18.04.2013р., а саме: 02.08.2011р. - 140 431,20 грн., 26.12.2011р. - 50 000,00 грн., 04.05.2012р. - 30 000,00 грн., 15.05.2012р. - 30 000,00 грн., 10.09.2012р. - 100 000,00 грн., 04.10.2012р. - 20 000,00 грн., 15.10.2012р. - 20 000,00 грн. та 19.11.2012р. - 20 000,00 грн.

Відтак основний борг становить 57 672,80 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 57 672,80 грн. є обґрунтованою, підтверджена доказами, які містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем пені у розмірі 37 527,66 грн. та штрафу у розмірі 21 767,27 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8.4. договору у випадку несплати у строк платежів за даним договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більше ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується виплатити постачальнику дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково крім пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України та п.6 ст.232 Господарського кодексу України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст.259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, беручи до уваги вищезазначені норми закону, провівши перерахунок розміру пені та штрафу, враховуючи п.п. 8.4., 8.5. договору суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 527,66 грн. пені та 21 767,27 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно, перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що позовна вимога позивача щодо стягнення на його користь з відповідача 7 511,20 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3 676,33 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Водночас, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат зроблених позивачем з огляду на таке.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, позивач нараховує інфляційні втрати не враховуючи того, що за певні періоди мала місце дефляція.

Отже судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, відповідно до якого загальний їх розмір становить 745,35 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем на підставі п.8.7. договору та ч.5 ст.225 ГК України нараховано відповідачу 2 000,00 грн. завданих збитків.

Відповідно до ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 000,00 грн. завданих збитків є обґрунтованою та підлягає задоволенню

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити частково.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №630 від 21.03.2013р. на суму 2 604,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.11, 258, 259, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 225, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Габен" (79026, м.Львів, вул.Персенківка, 19; код ЄДРПОУ 20832731, р/р 26001276202001 в ЗГРУ КБ Приватбанк, м.Львів, МФО 325321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, 3-А, код ЄДРПОУ 31189761, р/р 26009010003212 у філії ПАТ «УніКредіт Банк» в м.Києві, МФО 300744) основний борг в розмірі 57 672,80 грн., 37 527,66 грн. пені, 21 767,27 грн. штрафу, 7 511,20 грн. три відсотки річних, 745,35 грн. втрат від інфляції, 2 000,00 грн. завданих збитків та 2 544,48 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 930,98 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 04.06.2013р.

Суддя Петрашко М.М.