Рішення № 31581884, 22.05.2013, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/681/13- ц

Провадження №2/210/854/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

при секретарі Ромашевському В.Є.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1

за участі представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

відповідачів:

ВАТ "Південний ГЗК" .Матвєєвої Т.В.

ПАТ "Інгулецький ГЗК" Місечко В.О.

Відділення ВД ФССВНВНВ - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничозбагачувальний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в зв'язку з ушкодженням здоров'я. В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що пропрацювала на підприємствах відповідачів у справі, а саме на підприємстві Відповідача-1 з 10 січня 1989року до 14 жовтня 2011року; на підприємстві Відповідача 2 з 09 жовтня 1972 року до 10 травня 1973року і з 08 січня 1976 року до 24 жовтня 1979 року. Звільнений з підприємства Відповідача 2 в зв'язку з виходом на пенсію. За висновком МСЕК від 27.04.2012року йому встановлено третя група інвалідності та стійкі втрата професійної працездатності в розмірі 45% - первинно у зв'язку з професійним захворюванням. Актом розслідування хронічного профзахворювання форми П-4 від 07.02.2012 р. встановлені причини профзахворювання: тривала робота в умовах виробничого пилу, в умовах впливу вібрації, концентрація яких в повітрі робочої зони перевищувала ГДК та рівні, та визнані винні особи, якими є Відповідачі. У зв'язку з профзахворюванням на протязі тривалого часу він страждає від задишки при незначному фізичному навантаженні та ходьбі, утруднення дихання, кашлю з виділенням слизового харкотиння, відчуття важкості та болі у грудній клітці, періодичних болі області серця та за грудиною, загальної слабкості, підвищеної стомлюваності, головного болю, запаморочення, ниючими болями та обмеженням рухів у плечових, ліктьових суглобах, онімінням та зяб кістю у кінцівках, змушений постійно лікуватись. Усе це призводить до постійних душевних переживань та глибоких моральних страждань. Крім того, вважає, що поряд із підприємствами, шкоду має відшкодувати і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, оскільки ним не виконанні покладені на нього законодавством обов'язки в частині перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань. У зв'язку з цим, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просить у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 1 - ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» 5 850,00грн., стягнути з відповідача 2 - ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - на його користь 39150,00 грн., а також з Відповідача 3 - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - 3000,00грн.

З урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 1 - ПАТ «Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат» на користь позивача грошову суму у розмірі 5 850,00грн. у відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків на виробництві - без урахування податку з доходів фізичних осіб та стягнути з відповідача 2 - ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача грошову суму у розмірі 39150,00 гривен у відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків на виробництві - без урахування податку з доходів фізичних осіб, щодо фонду - без змін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначив, що тривалий час працював в кар'єрі шахти, у зв'язку з чим отримав професійне захворювання, що спричиняє йому фізичного болю та моральних страждань.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позові, з урахуванням їх уточнення. Зазначав, що факт отримання його довірителем професійного захворювання встановлено і підтверджено належними доказами,наслідком втрати на 45 % професійної працездатності є відповідні моральні страждання та переживання ОСОБА_1, який своє життя присвятив роботі на підприємствах відповідачів, особливо на ВАТ «Південний ГЗК», де він пропрацював 316 місяців, порівняно з 47 місяцями, які він працював на ПАТ «Інгулецький ГЗК». Пояснив, що саме стаж роботи на підприємствах-відповідачів і полягало в основу визначення розміру моральної шкоди. Також вважає, що поряд із підприємствами-відповідачами, шкоду має відшкодувати і Фонд, оскільки останній не виконав свої обов'язки, покладені на нього законодавством про обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві.

Представник відповідача ПАТ «Інгулецький ГЗК» - Місечко В.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Зазначала, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач пропрацював на 6-ти промислових підприємствах, і менше 3 років на ПАТ «Інгулецький ГЗК». В основному Позивач працював не в кар'єрі, а на поверхні. Позивач свідомо обрав даний фах та роботу, знав про шкідливі фактори та умови праці і ставив пріоритетом отримання заробітної плати. Крім того, вважає, що Акт за формою П-4 складено з порушенням, висновки комісії є хибними, оскільки комісією не взято до уваги інші промислові підприємства, на яких працював позивач, де також були важкі умови праці. Подані Позивачем докази свідчать лише про факт заподіяння професійного захворювання, і не є доказами наявності моральної шкоди. Зауважує, що моральна шкода, про яку говорить Позивач, базується виключно на його припущеннях. Вважає, що ПАТ "Інгулецький ГЗК " не повинно відшкодовувати Позивачеві моральну шкоду, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ВАТ «Південний ГЗК» - Матвєєва Т.В. позовні вимоги позивача не визнала. У судовому засіданні пояснила, що Позивач тривалий час працював на різних підприємствах. Відсоток участі ВАТ «Південний ГЗК» у завданні йому моральної шкоди не визначено. Крім того, вважає, що законні права Позивача підприємством не порушені, оскільки при прийомі на роботу на ВАТ "Південний ГЗК" Позивач був попереджений про шкідливі та небезпечні умови праці на робочому місці, протягом роботи на підприємстві він отримував пільги та компенсації, передбачені за роботу у таких умовах праці. Позивача звільнено у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджує те, що Позивач, добровільно скористався своїм правом на працю. ВАТ «Південний ГЗК» вважає, що відшкодування шкоди має відбуватись Фондом, а не роботодавцем. Вина ВАТ «Південний ГЗК» відсутня, належних доказів протилежного не надано, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги ОСОБА_1, а також розмір відшкодування моральної шкоди, який Позивач просить стягнути, необґрунтованим та визначеним без урахування засад розумності, виваженості та справедливості. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заперечення проти позову, оскільки право потерпілого на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у 2012року, а тому відповідальність мають нести підприємства-роботодавці, вина яких визначена в Акті за формою П-4 /а.с. 88/.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, Позивач пропрацювала на підприємстві Відповідача-1: на Інгулецькому гірничозбагачувальному комбінаті з 09.10.1972 р. до 09.04.73 р. у якості учня токаря; з 10.04.73 р. до 10.05.73 р. токарем ремонтно-механічного цеху; з 08.01.1976 р. до 21.03.1976 р. у якості учня помічника машиніста локомотиву ЗДЦ; з 22.03.1976 р. до 24.10.1979 р. у якості помічника машиніста локомотиву (правонаступником яких є ПАТ «Інгулецький ГЗК»); а також відповідача 2 ВАТ «"Південний ГЗК»: - на Криворізькому Південному ГЗК: з 10.01.89 р. до 01.11.1994 р. водієм автомобіля БелАЗ з вивозу гірничої маси з кар'єру, з 02.11.1994 р. до 03.01.1999 р. у якості водія автомобілю БелАЗ (тягач), з 04.01.1999 р. 14.01.2004 р. у якості водія автомобілю БелАЗ (тягач) гірничотранспортного цеху рудоуправління, з 15.01.2004 р. до 31.03.2008 р. у якості водія автомобілю БелАЗ з вивозу гірничої маси з кар'єру рудоуправління, з 01.04.2008 р. до 14.10.2011 р. у якості водія 1-го класу (важкі вантажні автомобілі великої вантажності, та вантажні автомобілі з транспортуванням гірничої маси з кар'єру гірничотранспортного цеху рудоуправління; 14.10.2011 року - звільнений за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію /а.с. 5-7/.

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.02.2012 р. (акт за формою П-4), складений комісією представниками: Інгулецької СЕС, підприємств - відповідачів, відповідно якого в пункті 17 встановлено причину отримання професійного захворювання, а саме тривала робота впродовж 26 років і 4 міс. в умовах впливу виробничого пилу, та 21 рік і 5 міс. в умовах впливу вібрації, концентрація яких, перевищує гранично - допустимі показники. Зазначаються виробничі фактори, що призвели до захворювання: - запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу) в тому числі вміст вільного SiO2 - від 10% до 70%: ПівдГЗК 2,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3; ІнГЗК - 4,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3; рівень вібрації: ПівдГЗК - 109-115дБ при ГДР 107 дБ; ІнГЗК 118 дБ при ГДР 116 ДБ. В пункті 19 зазначено винних осіб у порушенні вимог ст. 153 КЗпП Украйни, а саме адміністрація залізничного цеху ІнГЗК та автотранспортного цеху, ГТЦ і ГТЦ РУ ВАТ «ПівдГЗК» в період роботи на цих підприємствах /а.с. 9-10/.

Як вбачається із довідки до акту огляду МСЕК від 23.04.2012 року серії 10ААА № 576730 та Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10 ААА № 073659 від 27.04.2012року позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності 45 % (15%-ХОЗЛ; 30% - вібраційна хвороба) та 3 групу інвалідності /а.с. 13-14/.

У подальшому, - 02.04.2013 року позивачу підтверджено стійку втрату професійної працездатності 45 % (15%-ХОЗЛ; 30% - вібраційна хвороба) та безстроково встановлено 3 групу інвалідності /а.с. 94/.

Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати Позивачем професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу на підприємствах ПАТ «Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат» та ВАТ «Південний гірничозбагачувальний комбінат» йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована за рахунок відповідачів.

За таких обставин, вимоги Позивача до ПАТ «Інгулецький ГЗК» та ВАТ «Південний ГЗК» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Наявність професійного захворювання у Позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими виписними епікризами та виписками з медичних карток стаціонарного хворого, з яких убачається, що Позивач з приводу отриманих професійних захворювань неодноразово проходив стаціонарне та амбулаторне лікування в БМДЦ, КЗ "Міська лікарня № 17" м. Кривого Рогу, в Центральній лікарні № 1, в Клініці Українського науково-дослідного інституту промислової медицини (УНДІПМ). Відповідно медичних документів Позивачу рекомендовано: нагляд лікарів, прийом медикаментів, щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування, оздоровлення в санаторії - профілакторії, санаторно - курортне лікування пульмонологічного профілю, патології опорно-рухового апарату та периферичної нервової системи в теплу пору року, тощо /а.с. 17-30/.

Суд не може погодитися із запереченнями представників Відповідачів, що Позивач був ознайомлена із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємств у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємств від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники виробничого пилу, та вібрації, як шкідливих факторів, що стали причиною отримання професійного захворювання Позивачем, перевищували гранично - допустимі концентрації, а причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання.

Крім того, Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 07.02.2012 року не оскаржено підприємствами-відповідачами у встановленому законодавством порядку. Підстав вважати його не дійсним судом не встановлено.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», № 3235-IV, від 20 грудня 2005 р. зупинено дію положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування шкоди, завданої застрахованим особам Фондом, на 2006рік, згідно з Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V їх дію зупинено на 2007рік, а Законом України від 23.02.2007 р. за № 717-V - виключено.

За таких обставин, відповідальність за шкоду, завдану Позивачу, покладено саме на роботодавців.

Що стосується доводів представників ПАТ «Інгулецький ГЗК» та ВАТ «Південний ГЗК» про те, що Позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення їй моральної шкоди в зв'язку з втратою працездатності, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки уже самим фактом втрати Позивачем професійної працездатності в результаті трудової діяльності на підприємстві відповідачів йому спричинена моральна шкода. При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України "Про охорону праці" обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення Позивачу моральної шкоди, яку йому повинні відшкодувати Відповідачі, як власники підприємств, які не створили працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом форми П-4 від 07 лютого 2012 року, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.

У судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю Позивача була заподіяна шкода, він отримав професійне захворювання, втратив працездатність в розмірі 45% на безстроковий термін та встановлена 3 група інвалідності. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманого професійного захворювання, Позивачеві порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки, у зв'язку з чим останній переносить моральні страждання та переживання.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення Відповідачами ПАТ «Інгулецький ГЗК» та ВАТ «Південний ГЗК» Позивачеві шкоди здоров'ю, провину відповідачів в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винною поведінкою відповідачів та настанням у Позивача негативних наслідків, а звідси й завдання йому моральної шкоди.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на її користь з ПАТ «Інгулецький ГЗК» - 3000,00 гривень та з ВАТ «Південний ГЗК» - 20000,00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які Позивач переживала протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідачів, суд виходить із того, що вина обох Відповідачів у спричинені моральної шкоди доведена (пункт 19 Акту за формою П-4 від 07.02.2012року, а.с. 8-10), і Відповідачі мають нести цивільно-правову відповідальність солідарно. При цьому суд зазначає, що Позивач пропрацював на підприємстві Відповідача ПАТ «Інгулецький ГЗК» менше часу, ніж на підприємстві Відповідача ВАТ «Південний ГЗК», що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с. 5-7), і не спростовано сторонами у справі. Крім того, суд враховує що Позивач працював в умовах виробничого впливу пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищувала гранично-допустимі показники у обох Відповідачів, однак запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу) в тому числі вміст вільного SiO2 - до 10% на підприємстві Відповідача «Південний ГЗК» становила 2,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, а на підприємстві Відповідача ПАТ «Інгулецький ГЗК» такі ж показники становили 4,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, що на 1,5 мг/м3 більше, ніж на ВАТ «Південний ГЗК» /а.с. 9 оборот/.

У задоволенні позову до відповідача Відділення ВД ФССНВВ слід відмовити, оскільки діючим законодавством не передбачено на теперішній час відшкодування моральної шкоди цим державним органом. Позивачем не доведений також факт невиконання цим відповідачем своїх обов'язків, передбачених ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності» та наявність причинно-наслідкового зв'язку між таким невиконанням та заподіянням моральної шкоди позивачеві.

Крім того, Постановами Відділу виконавчої дирекції ФСС НВ України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 23.05.2012 р. за № 0407/20958/20958.1/2 Позивачу призначена одноразова допомога у розмірі 74392 грн., а за № 0407/20958/20958.1/3 - щомісячні виплати у відшкодування втраченого заробітку в розмірі по 3113 грн. на місяць /а.с. 15-16/. Тобто, Фонд свої обов'язки, передбаченні законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, перед Позивачем виконав.

В частині уточнення (збільшення позовних вимог) щодо стягнення моральної шкоди без урахування податку слід зазначити наступне. Відповідно до п. 164.2.14. ч. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема дохiд у виглядi неустойки (штрафiв, пенi), вiдшкодування матерiальної або немайнової (моральної) шкоди, крiм: а) сум, що за рiшенням суду спрямовуються на вiдшкодування збиткiв, завданих платнику податку внаслiдок заподiяння йому матерiальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Суми відшкодування моральної шкоди, які відшкодовуються громадянину внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю громадянина чи його майну, не включаються до переліку доходів, які звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, передбаченого ст. 165 Податкового кодексу. Таким чином, зазначені суми є доходом громадянина і підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 168 зазначеного Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою із каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Суб'єкт господарювання, який відшкодовує громадянину моральну шкоду, є податковим агентом щодо нарахованих доходів і зобов'язаний утримати й перерахувати податок до бюджету згідно з положеннями Податкового кодексу.

При цьому, право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст. ст. 3, 4, 11 ЦПК України). Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить й право визначення предмета, підстав та обсягу позовних вимог.

Тобто, Позивач на свій власний розсуд визначає розмір своїх позовних вимог.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивач звільнений від сплати судового збору. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи викладене, керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 23. 1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничозбагачувальний комбінат", Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничозбагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191000) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00190905) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничозбагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191000) на користь держави судові витрати у розмірі, у розмірі 99грн.,74коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00190905) на користь держави судові витрати у розмірі, у розмірі 14,96 грн.

У задоволенні позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відмовити в повному обсязі.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 27 травня 2013 року.

Суддя: О. В. Чайкіна