Ухвала суду № 31581128, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 11/196 Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232200/1/16678 від 05.05.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства Позивачем по контракту №01/02 від 01.02.2007 року за період з 19.12.2007 року по 28.03.2008 року, за результатами якої 28.03.2008 року складено акт №1411/2200/30722204.

В ході перевірки Відповідачем встановлено несвоєчасне надходження товару по імпорту в сумі 123 489,10 доларів США та несвоєчасне повернення валютних коштів в сумі 6 847,89 доларів США по контракту №01/02 від 01.02.2007 року, чим порушено ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

05.05.2008 року Відповідачем відносно Позивача винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232200/1/16678 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22 756,17 грн.

Контролюючим органом встановлено, що на виконання контракту № 01/02 від 01.02.2007 року фірмою «Shawoom! & . .» Позивачем 24.07.2007 року здійснено попередню оплату в сумі 300 798,96 доларів США. З них не отримано товару на суму 53 400,70 доларів США. Граничний термін надходження товару в Україну - до 22.10.2007 року, та 02.08.2007року здійснено попередню оплату в сумі 76 936,29 доларів США. Граничний термін надходження товару в Україну - до 31.10.2007 року.

Товари по імпорту надійшли згідно ВМД №254246 від 26.12.2007 року на суму 13 172,30 доларів США, ВМД №254253 від 26.12.2007 року на суму 100 438,41 доларів США, ВМД №486121 від 11.01.2008 року на суму 9 878,39 доларів США.

Згідно положень ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення

перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної

ліцензії Національного банку України.

За порушення резидентами термінів, встановлених статтями 1 та 2 цього Закону, передбачено стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст.4 вказаного Закону).

Відповідно визначення ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Згідно пп.1.1 п.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року №338/3631, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами; здійснення поставки - це оформлення митної декларації (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ВМД типу ІМ-40 не є єдиним доказом у підтвердження факту та моменту фактичного переміщення товару через митний кордон України.

Таким доказом в першу чергу є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Згідно контракту №01/02 від 01.02.2007 року на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Київської регіональної митниці «під митним контролем» на наявних у Позивача CMR.

Відповідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2012 року у справі № 2а-6830/12/2670 залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року, адміністративний позов ТОВ «Укравтозапчастина» до Державної податкової інспекції у Дарницькому р-ні м.Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000822200/0/835 від 20.12.2007 року задоволено.

Під час розгляду вказаної справи судом першої інстанції розглядалося питання щодо моменту здійснення імпорту продукції, яка поставлялась на адресу Позивача відповідно до контракту №01/02 від 01.02.2007 року з фірмою «Shawoom! & Co. Ltd.» стосовно іншої аналогічної партії продукції.

Отже, встановлені під час розгляду справи №2а-6830/12/2670 обставини не потребують доказуванню при розгляді даної справи.

Колегія суддів погоджується із висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232200/1/16678 від 05.05.2008 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 28 травня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.