Рішення № 31580814, 21.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" травня 2013 р. Справа № 906/556/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Таргонський М.М. - довіреність за вих. №111 від 02.01.13р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1" (м. Житомир)

про стягнення 47464,40 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 47464,40 грн. заборгованості, з яких: 45000,00 грн. - основний борг, 1978,67 грн. - пеня, 90,00 грн. - інфляційні, 395,73 грн. - 3% річних.

21.05.13р. до суду подано уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 48241,11 грн. заборгованості, з яких: 45000,00 грн. - основний борг, 2625,93 грн. - пеня, 90,00 грн. - інфляційні, 525,19 грн. - 3% річних.

Дослідивши вищезгадані уточнення, суд прийшов до висновку, що останні за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зміну підстави або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, відмову від позову або зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом.

Представник позивача в судовому засіданні представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвалу господарського суду від 18.04.13р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві: 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 158), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 158, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.12р. між Публічним акціонерним товариством "Біо мед скло" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1" (орендар/відповідач) в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування обладнання по переробці склобою та навіс цеху , і сплачувати орендодавцю орендну плату (п.п. 1.1. договору).

Розмір орендної плати за оренду майна, що орендується, за місяць становить 7500,00 грн. з урахуванням ПДВ (п.п. 2.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.3. договору орендна плата сплачуються орендарем в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця впродовж 30 календарних днів, з дня виставленого орендодавцем орендарю рахунку, з наступним наданням орендодавцем оригіналу рахунка-фактури, акта наданих послуг. Орендар має право проводити сплату оренди наперед за будь-який період в межах дії даного договору.

Згідно п.п. 4.2. договору 4.1. орендар несе наступну відповідальність за даним договором у випадку прострочення по сплаті орендних, комунальних платежів сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач - прийняв у користування обладнання по переробці склобою та навіс цеху.

Також сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.12р. на суму 30000,00 грн. та 27.07.12р. на суму 7500,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 14-15).

В подальшому відповідачем було направлено лист за вих. №24 від 17.05.12р. (а.с.16), згідно якого останній просить достроково розірвати договір оренди №01/03/12/1 від 01.03.12р. з 20.08.12р.

Враховуючи положення п.п. 6.3. договору, позивач нарахував орендну плату за серпень 2012 року в сумі 7500,00 грн. Але відповідач від підписання відповідного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) ухиляється.

За таких обставин позивачем направлено відповідачу за вих. №213/7 від 30.11.12р. лист з проханням розрахуватися за оренду майна та відповідний рахунок-фактуру №31 від 30.11.12р. на суму 45000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що сторона, яка ініціює розірвання договору має повідомити про це другу сторону не пізніше, ніж за 30 днів до дати розірвання.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позивачем щодо нарахування орендної плати за серпень 2012 року в сумі 7500,00 грн., оскільки датою розірвання договору договору слід вважати 20.09.12р.

Отже внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати орендних платежів, яка станом на день розгляду справи становить 45000,00 грн., що також підтверджується гарантійним листом за вих. №10 від 22.04.13р. (а.с. 30).

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 45000,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2625,93 грн. - пені.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Також згідно приписів ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2625,93 грн. за несвоєчасну оплату орендних платежів підлягають задоволенню.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення 90,00 грн. інфляційних та 525,19 грн. 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1" (10025, м. Житомир, вул. Корольова, 158, ід. код 34746386)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 26, ід. код 047463746) 48241,11 грн. заборгованості, з яких: 45000,00 грн. - основний борг, 2625,93 грн. - пеня, 90,00 грн. - інфляційні, 525,19 грн. - 3% річних, а також 1720,50 грн. - сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.05.13

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

Друк:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)