Рішення № 31580811, 27.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/11/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.13 Справа № 908/488/13-г

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 38)

до відповідача Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області (№ 99)" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, 32)

про стягнення суми боргу в розмірі 193362,13 грн.

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Колодій Н.А., судді - Зінченко Н.Г., Кагітіна Л.П.

Представники:

Від позивача - Ковальчук О.С., довіреність № 69 від 13.03.2013 р.

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ

04.02.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулось ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж з позовом до Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області (№ 99)" про стягнення суми боргу в розмірі 193 362,13грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/488/13-г, присвоєно справі номер провадження 32/11/13, з призначенням судового засідання на 20.02.2013 р.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

В судовому засіданні 20.02.2013 р. судом оголошено сторонам перерву в розгляді справи до 06.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.03.2013 р. розгляд справи відкладено до 03.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2013 р., на підставі розпорядження голови господарського суду Запорізької області від 03.04.2013 р. справа № 908/488/13-г прийнята до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Колодій Н.А, судді - Зінченко Н.Г., Кагітіна Л.П., судове засіданні призначено на 15.05.2013 р.

В судовому засіданні 15.05.2013 р. для надання додаткових доказів було оголошено перерву до 27.05.2013 р.

Позивач підтримав в судому засіданні вимоги та обґрунтовує їх ст., ст. 11, 525, 526, 530, 629

Цивільного кодексу України , ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 910 від 17.10.2005 р., постановою НКРЕ від 13.09.1998 року № 1052, умовами договору №250.

Представник відповідача в судове засідання 27.05.2013 р. не з'явився, але в попередніх засіданнях заперечив проти позову, вважає вимоги позивача необґрунтованими і безпідставними, з підстав викладених в відзиві (відзив долучено до матеріалів справи).

За письмовими клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 27.05.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі в особі Запорізького району електричних мереж (надалі позивач) та Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління № 99 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (надалі відповідач) 01.07.2008 р. уклали договір про постачання електричної енергії № 250.

У зв'язку зі зміною директора підприємства Біленської виправної колонії № 99 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області відбулася зміна і його назви, а також з відомостей зазначених у довідці ЄДРПОУ АА № 557039, суд вважає зазначити, що відповідачем у справі № 908/488/13-г є Державне підприємство "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області № 99".

Пунктом 1.1. договору сторони передбачили, що позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеного у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно п. 5 Додатка № 4, відповідач не пізніше 14 годин 2 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до позивача для підписання:

- «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», за формою Додатка № 5.1;

- «Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальнком електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу», за формою Додатка 5.5.

Згідно п. 7 Додатка 4 до договору, за підсумками розрахункового періоду позивач виписує відповідачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію, які діють на день здійснення платежу та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого відповідачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію».

Тобто, нормативні документи, які регулюють правовідносини по постачанню-споживанню електроенергії, передбачають закріплення в договорі про постачання електричної енергії таких умов, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо.

Згідно п. 11 додатка до договору, споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому позивачем.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги - доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення , з урахуванням поштового пробігу документа ( по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні-7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику відповідача під розпис у журналі, дата зазначена в журналі;

- при направленні нарочним - дата вручення відповідачу.

Відповідачем в зазначені вище терміни було надано Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електроенергію за формою додатків 5.1, 5.5, на що позивачем були виставлені рахунки, які відповідачем було сплачено у повному обсязі.

Також, як зауважив позивач що, 01.07.2008 р. між Біленьківською виправною колонією Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 99 з ВАТ «Запоріжжяобленерго» було укладено договір про постачання електричної енергії № 1 від 01.07.2008 р., який діяв у спірний період.

З пояснень позивача вбачається, що дві установи є державною формою власності, а також з першого погляду є установами виконання покарань, енергопостачальником видавались рахунки по договору № 250 з врахуванням тарифу та тарифного коефіцієнту (ніч - 0,7; день -1) як для установ виконання покарань, що передбачено п. 2.1, 2.6.1 постанови НКРЕ № 309 від 10.03.1999 р. У позивача не виникло жодних сумнівів щодо правильності видачі рахунків із застосуванням саме такого тарифного коефіцієнту, оскільки акти про спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію підписувались переважно Каретою В.О. підпис якого завірено печаткою установи по договору № 1, а значить і юридична особа за договором № 250 є установою виконання покарань, державної форми власності, фінансування якої проводиться з бюджету. Таким чином в період з часу укладення договору - з 01.07.2008 р. - по серпень 2012 р. енергопостачальником застосовувався відповідний такому підприємству тарифний коефіцієнт.

Виставлені позивачем рахунки за період з 01.07.2008 р. по серпень 2012 року споживачем по договору № 250 були оплачені повністю.

Однак, з набранням чинності 30.06.2010 р. ЗУ «Про здійснення державних закупівель» № 2289-УІ від 01.06.2010 р. надання роз'яснень Міністерства палива та енергетики України в 2011 році, починаючи з початку 2012 року енергопостачаючими компаніями було проведено ряд заходів щодо переукладання існуючих договорів про постачання електричної енергія з організаціями, які фінансуються з бюджету та укладення з такими організаціями договорів про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти.

Таким чином, позивач дізнався, що підприємство по договору № 1 - є установою виконання покарань, бюджетною організацією та підпадає під дію ЗУ «Про здійснення державних закупівель», а підприємство по договору № 250 не є установою виконання покарань, не є бюджетною організацією, має власні рахунки в банках, є прибутковим підприємством, де працюють особи, позбавлені волі, види діяльності якого зазначені у довідці з ЄДРПОУ.

В результаті виявленого вбачається, що тарифний коефіцієнт по договору № 250 застосовано не вірно так як споживач по договору № 250 є звичайною юридичною особою, а тому розрахунки повинні проводитись із застосуванням тарифного коефіцієнту згідно постанови НКРЕ № 1241 від 20.12.2001 р. (день - 1,5; ніч - 0,4, однак за спірний період такі тарифні коефіцієнти змінювались та доводились НКРЕ до енергопостачаюх організацій з врахуванням самого тарифу). Тобто, позивачем при розрахунку спожитої електроенергії з 01.07.2008 р. по серпень 2012 р. застосовувався тарифний коефіцієнт у розмірі день - 1, ніч - 0,7 замість день - 1,5, ніч -0,4 що вплинуло на правильність нарахування суми заборгованості.

На підставі вищенаведеного, Запорізьким РЕМ споживачу по договору № 250 в порядку застосування тарифу з тарифним коефіцієнтом як для звичайних юридичних осіб було зроблено перерахунок, в результаті чого сума до сплати мала становити - 1 790 473,32 грн., на що відповідачу були виставлені додаткові рахунки, які після висновків створеної ВАТ «Запоріжжяобенерго» комісії були відкликані.

Вказаною комісією було встановлено, що фактично у споживача по договору № 250 було встановлено, що прилад обліку диференційований за періодами часу (день, ніч), однак до договору, зокрема до п.6 Додатка № 5, в якому міститься вся інформація щодо встановлених приладів обліку не зазначено прилад обліку є диференційованим, а значить необхідно зробити перерахунок за тарифом як для юридичних осіб без застосування тарифного коефіцієнту.

Позивачем було зроблено перерахунок електричної енергії за роздрібним тарифом другого класу напруги, в результаті чого сума заборгованості становить 193 362,14 грн.

09.11.2012 р. ЗРЕМ було направлено відповідачу супровідним листом № 3535 додаткові рахунки на суму 193362,13 грн., за роздрібним тарифом другого класу напруги, які на даний час споживачем залишаються не сплаченими.

На підставі викладеного, позивач звернувся з позовом до суду та вважає, що дані документи підтверджують факт заборгованості в сумі 193362,14 грн.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до положень ст. 26 Закону України "Про електричну енергію" та п. 5.1 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. за № 1399/11679, в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910, (далі за текстом -Правила), споживачі електричної енергії зобов'язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Розділом 2 договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла в спірний період) передбачено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Договір про постачання електричної енергії -це домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України, а споживач електричної енергії - це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Судом встановлено, що підприємство по договору № 1 - є установою виконання покарань, бюджетною організацією та підпадає під дію ЗУ «Про здійснення державних закупівель», а підприємство по договору № 250 не є установою виконання покарань, не є бюджетною організацією, має власні рахунки в банках, є прибутковим підприємством, де працюють особи, позбавлені волі, види діяльності якого зазначені у довідці з ЄДРПОУ.

Пунктом 6.4. Статуту Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області № 99", передбачено що, джерелами формування майна підприємства є: майно передане йому ДПтС України; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства; цільові кошти, виділені з державного бюджету України; доходи, одержані від інших видів господарської діяльності передбачених статутом та інше.

Також, згідно до п. 8.4. Статуту Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області № 99", встановлено, що джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є доход від реалізації продуктів, амортизаційні відрахування, безоплатні або благодійні внески суб'єктів господарювання та громадян і інші надходження включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

З вищенаведеного слідує, що Державне підприємство "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області № 99" є юридичною особою, яка має самостійний баланс, рахунки в банках, а тому розрахунки повинні проводитись із застосуванням тарифного коефіцієнту згідно постанови НКРЕ № 1241 від 20.12.2001 р. (день-1,5, ніч-0,4 ).

Оскільки на об'єкті відповідача фактично було встановлено розрахунковий облік згідно листа № 3705к/26 від 03.07.2007 р. «Про переузгодження схеми розрахункового обліку», де в п. 1 зазначено облік електроенергії за тарифами диференційованими за періодами часу.

Згідно п. 3 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованго за ступенем напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.09.1998 року № 1052, споживачі електричної енергії розподіляються на два класи:

- до 1 класу відносяться споживачі, які, зокрема, отримують електричну енергію вц постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,* кВ та вище;

- до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ.

Згідно додатку № 5 до Договору, перелік місць встановлення електролічильників: урахуванням тарифної групи точок вводу, за якими здійснюється розрахунок за спожиту електроенергію" відповідач є споживачем електричної енергії другого класу напруги, а за типом об'єкту - підприємство.

На підставі вказаних показників визначаються тарифи на електроенергію та тарифи коефіцієнти.

Для підприємства відповідача позивачем було застосовано тарифні коефіцієнт від роздрібного тарифу для денної та нічної зони: (для денної зони -1, для нічної-0,7 - як для населення, а треба було для денної-1,5, нічної-0,4- як для промислової зони), згідно Постанови НКРЕ № 1241 від 20.12.2001 р. (установи виконання покарань (бюджет) в частин споживання електроенергії прирівняні до населення).

Отже, за період з 01.07. 2008 року по 01.09. 2012 року споживач здійснював оплату виставлених йому рахунків із застосованим при оплаті спожитої електроенергії зменшенні тарифний коефіцієнт.

Також, позивач зауважив, що між сторонами відсутній спір щодо обсягів спожитої електроенергії та наявності у відповідача другого класу напруги, а виконаний позивачем вперше перерахунок та надіслана Відповідачу вимога щодо сплати заборгованості за договором № 250 року утворилась внаслідок щомісячної недоплати споживачем повної вартості спожитої електричної електроенергії, через різницю у застосуванні тарифного коефіцієнту та в кінцевому результаті встановлення відсутності підстав щодо його застосування.

Так, в результаті встановленого позивачем факту вищенаведеної невідповідності тарифного коефіцієнту, 24.09.2012 р. відповідачу були направлені супровідним листом № 3041 додаткові рахунки за період з 01.07.2008 р. (з моменту укладення договору на постачання електроенергії № 250) до вересня 2012 р. - на суму 1 790 473,32 грн.

09.10.2012 р. Розпорядженням ВАТ «Запоріжжяобленерго» № 407-р було створено комісію по вивченню та аналізу даної ситуації.

09.10.2012 р. (на час роботи комісії) Запорізьким РЕМ вищевказані рахунки були відізвані та запрошено уповноваженого представника споживача на 10.10.2012 р. для проведення переговорів з метою оптимального вирішення складеної ситуації. В зазначений час переговори мали місце, за участю начальника підприємства БВК № 99 - Бражнікова П.В. та начальника установи (бюджет) БВК № 99 - Карети В.О., проте керівництвом споживача не надано жодних суттєвих пропозицій, пояснень, тощо.

В результаті проведеної вищезазначеною комісію роботи, 19.10.2012 р. за № сз 019-44/12782 та 06.11.2012 р. за № сз 019-83/13646 за підписом заст. директора з енергозбуту - Громова О.Б., Запорізьким РЕМ були отримані службові записки про відсутність підстав для застосування тарифів диференційованих за періодами часу та правомірність проведення перерахунку за період з 01.07.2008 до 01.09.2012 на загальну суму 193 362,13 грн. виходячи із застосування щомісячного роздрібного тарифу, так як в Додатку № 5 до Договору № 250 в графі «клас напруги» зазначено другий клас напруги та не вказано «диференційований за періодами часу».

Суд вважає, що позивач дійшов обгрунтованих висновків про наявність правових підстав щодо покладення на відповідача обов'язку здійснити доплату за спожиту активну електроенергію у вказаному періоді в сумі 193 362,14 грн., так як сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електричну енергію, які діють на день здійснення платежу. Тарифи на електроенергію встановлюються НКРЕ, доводяться щомісячно до енерегопостачальників та до споживачів, здійснюючи публікацію у засобах масової інформації.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що позивач супровідним листом № 3535 від 09.11.2012 р. направив відповідачу додаткові рахунки на суму 193362,13 грн., за роздрібним тарифом другого класу напруги.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача.

Згідно зі ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

З урахуванням встановлених обставин, заперечення відповідача, суд вважає такими, що спростовуються фактичними обставинами справи та наданими суду доказами.

На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 193362,13 грн. заборгованості обґрунтованими і доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж до Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області № 99" про стягнення 193 362,13 грн. задовольнити.

2. Стягнути Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області № 99" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32, ЄДРПОУ 08680106) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 38, ЄДРПОУ 00130926, поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260373141420 в філії ЗОУ ВАТ «Державного Ощадного Банку» м. Запоріжжя, МФО 313957) 193 362 (сто дев'яносто три тисячі триста шістдесят дві) грн. 13 коп. основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області № 99" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32, ЄДРПОУ 08680106) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 38, ЄДРПОУ 00130926, розрахунковий рахунок № 260000931709 в ЗАТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ.

Головуючий суддя Н.А. Колодій

Судді Н.Г. Зінченко

Л.П. Кагітіна

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "30" травня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.