Рішення № 31580753, 29.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/31/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.13 Справа № 908/1133/13

за позовом Приватного підприємства "ТЕСС" (69095 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 109/55Б)

відповідач-1 Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

відповідач-2 Міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ" (69095 м. Запоріжжя, вул.Українська, 29-а)

про визнання недійсними додаткової угоди до договору № 672/10-72 від 23.01.2004р. на оренду нежитлового приміщення від 01.07.2007р. та додаткової угоди від 01.06.2010 до договору оренди нежитлового приміщення № 672/10 від 23.01.2004р.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача - Наумов С.В., на підставі довіреності б/н від 16.03.2013 р.;

Кіріченко О.О., на підставі довіреності б/н від 16.03.2013 р.;

від відповідача 1 - Панченко Т.І., на підставі довіреності № 7331 від 26.12.2012 р. від відповідача 2 - Панченко Т.І., на підставі довіреності № 74 від 18.12.2012 р.

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство "ТЕСС" з вимогою про визнання недійсними додаткової угоди до договору № 672/10-72 від 23.01.2004 р. на оренду нежитлового приміщення від 01.07.2007 р. та додаткової угоди від 01.06.2010 до договору оренди нежитлового приміщення № 672/10 від 23.01.2004 р., укладених між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, КП "ВРЕЖО № 10" та ПП "ТЕСС" з моменту їх укладення.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1133/13, присвоєно справі номер провадження 32/31/13, з призначенням судового засідання на 24.04.2013 р.

В судовому засіданні 24.04.2013 р. судом оголошено сторонам перерву в розгляді справи до 15.05.2013 р.

Ухвалою суду від 15.05.2013 р. здійснено заміну відповідача 2 у справі № 908/1133/13 - Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 10", код ЄДРПОУ 245117860, м. Запоріжжя, його правонаступником - Міським комунальним підприємством "Основаніє", код ЄДРПОУ 20485152, м. Запоріжжя., розгляд справи було відкладено на 29.05.2013 р.

Позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та обґрунтовує їх ст.ст. 11, 12, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України.

Представник відповідача 1 надав суду відзив на позовну заяву від 22.04.2013 р. в якому проти позову заперечує, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідач 2 в судовому засіданні проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За клопотанням представників сторін судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 29.05.2013 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідачів - 1, 2, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2004 р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради та Приватним підприємством "ТЕСС" було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 672/10 з відповідними додатками до нього та змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами, (далі за текстом - Договір).

Згідно п. 1.1. договору, Управління комунальної власності Запорізької міської ради (орендодавець) на підставі рішення виконавчого комітету запорізької міської ради від 26.12.2003 р. за № 444/33 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 59,0 кв.м. за адресою: вул. 8 Березня, 56, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО № 10".

Факт передання нежитлового приміщення загальною площею 59,0 кв.м. за адресою: вул. 8 Березня, 56, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО № 10" позивачу, підтверджується актом прийому-передачі не житлового приміщення від 23.01.2004 р.

Рішенням Запорізької міської ради № 6 від 18.02.2011 р. "Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів" вирішено утворити з 01.03.2011 р. Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ліквідувати з 10.05.2011 р. Управління комунальної власності Запорізької міської ради.

Згідно Положення про департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 66 від 18.02.2011 р., Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (відповідач у справі) є виконавчим органом Запорізької міської ради. Департамент реалізує повноваження виконавчих органів міської ради у сфері управління та відчуження майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя. На Департамент покладено обов'язки, в тому числі, здійснення повноважень орендодавця об'єктів, що перебувають у комунальній власності, відповідно до чинного законодавства України та актів органів місцевого самоврядування м. Запоріжжя з питань орендних відносин.

Згідно з п. 1.2 Договору, приміщення передається в оренду для розміщення кафе.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що Договір дії з 23.01.2004 р. до 26.12.2006 р.

20 червня 2007 року Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 241/12 було вирішено продовжити строк дії договору оренди від 23.01.2004 року № 672/10-72 нежитлового приміщення площею 59,0 кв.м в будинку № 56 по вул. 8 Березня, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО № 10", укладеного з приватним підприємством "ТЕСС" строком на 5 років під кафе.

За період оренди до договору укладалась додаткова угоди від 25.06.2007 р. про зміну орендної ставки.

Додатковою угодою від 01.06.2010 р. сторонами Договору були внесенні зміни щодо адреси орендує мого приміщення "вул. 8 Березня, 56" змінено на "пр. Моторобудівників, 56"

Додатковою угодою від 01.07.2007 р. сторони узгодили, що строк дії договору оренди продовжено до 20.06.2012 р.

В позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що дія договору оренди нежитлового приміщення припинилась з 26.12.2006 р. Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 241/12від 20.06.2007 р. про продовження строку дії договору було прийнято вже після закінчення дії договору, а тому укладені між сторонами додаткова угода до договору № 672/10-72 від 23.01.2004 р. на оренду нежитлового приміщення від 01.07.2007 р. та додаткова угода від 01.06.2010 р. до договору оренди нежитлового приміщення № 672/10 від 23.01.2004 р. є недійсними. Крім того, позивач зазначив що вищезазначені додаткові угоди підписані не директором, оскільки підписи на цих додаткових угодах не належать директору ПП "ТЕСС" Павлову Валерію Григоровичу.

З посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся з позовом до суду про визнання додаткової угоди до договору № 672/10-72 від 23.01.2004 р. на оренду нежитлового приміщення від 01.07.2007 р. та додаткової угоди від 01.06.2010 р. до договору оренди нежитлового приміщення № 672/10 від 23.01.2004 р., недійсними на підставі ч. 1 ст. 215, ст. 241 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд зауважує, що за статтею 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для

чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору оренди, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх укладення.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи суд не знайшов підтвердження факту того, що додаткові угоди від 01.07.2007 р. та від 01.06.2010 р. до № 672/10-72 від 23.01.2004 р. не були підписані директором Павловим В.Г.

З матеріалів справи вбачається, що Додаткові угоди від 01.07.2007 р. та від 01.06.2010 р. до № 672/10-72 від 23.01.2004 р. на оренду нежитлового приміщення були підписані сторонами, зокрема з боку ПП "ТЕСС"- Павловим В.Г.

Як зазначено в статуті ПП "ТЕСС" власником підприємства є Павлов Валерій Григорович.

Рішенням власника ПП "ТЕСС" Павловим В.Г. № 07/07 від 04.01.2007 р. прийнято взяти на себе обов'язки директора підприємства з 04.01.2007 р. і право підпису всіх документів, а також представляти інтереси підприємства в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності, укладати договори, подавати і полу части документи, довідки, підписувати протоколи, акти та інші документи.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На думку суду, у разі посилання позивача на факт підробки документу, останнім повинні бути надані суду належні докази, які відповідно до норм чинного законодавства встановлювали б цей факт. Оскільки підробка документів відповідно до приписів кримінального законодавства є злочином, то такий факт може бути доведено лише вироком суду, який набрав законної сили.

Згідно ст. 35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з наведених норм закону, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт фіктивності прийнятих судом в якості доказів підписаних додаткових угод.

Доводи позивача щодо закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення № 672/10 - 26 грудня 2006 року спростовуються, у зв'язку з наступним.

Право користування об'єктом оренди у позивача виникло 23.01.2004 р. на підставі відповідного договору, а припинилося 26.12.2006 р. із закінченням дії договору.

Дія договору оренди припиняється в наслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; дострокового його розірвання та інше.

Умовами договору (п. 11.2) було передбачено, що зміни і доповнення до договору розглядаються сторонами протягом строку, встановленого діючим законодавством України. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається.

Пунктом 11.10 договору, доповнення і зміни до цього договору оформлюється в письмовій формі і становлять невід'ємну частину договору.

Спеціальним законом, що регулює відносини оренди як державного так і комунального майна є Закон України "Про оренду державного та комунального майна"(надалі -Закон). Згідно статті 3 Закону визначено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Термін, на який укладається договір оренди -є істотною умовою договору оренди (стаття 10 Закону). Статтею 17 Закону передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Також, п. 2.4. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у вставленого порядку угоди сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання позивач зобов'язаний у 10 - добовий термін здати відповідачу приміщення за актом прийому - передачі.

Суд вважає, що позивач не надав належних письмових документальних доказів, які б свідчили про намір позивача розірвати договір оренди та повернути нежитлове приміщення відповідно до умов договору.

Відповідач в спростування доводів позивача в судовому засіданні надав лист вих. № 6 від 13.03.2007 р., яким директор ПП "ТЕСС" - Павлов В.Г. звернувся до голови Запорізької міської ради з проханням надати дозвіл на продовження договору оренди не житлового приміщення № 672/10-72 від 23.01.2004 р., загальною площею 59 кв.м. за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 56, яке використовується під кафе, строком на 5 років (лист знаходиться в матеріалах справах).

Також, позивач для отримання дозволу на продовження договору оренди не житлового приміщення № 672/10-72 від 23.01.2004 р. пройшов узгодження з наступними: галузевим управлінням міськвиконкому, КП "ВРЕЖО № 10", Районною адміністрацією та секретарем комісії по розгляду заяв про здачу в оренду не житлових приміщень, про що свідчить лист узгодження на оренду не житлового приміщення № 38.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 241/12 від 20.06.2007 р. "Про продовження строку дії договору оренди від 23.01.2004 р. № 672/10-72 нежитлового приміщення в будинку № 56 по вул. 8 Березня укладеного з ПП "ТЕСС" було вирішено продовжити строк дії договору оренди від 23.01.2004 р. № 672/10-72 нежитлового підвального приміщення площею 59 кв.м. в будинку № 56 по вул. 8 Березня, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО № 10", укладеного з ПП "ТЕСС" строком на 5 років під кафе з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території в обсягах визначених договором оренди.

На підставі Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 241/12 від 20.06.2007 р. була укладена між сторонами додаткова угода до договору № 672/10-72 від 23.01.2004 р. на оренду не житлового приміщення від 01.07.2007 р. про продовження строку дії договору оренди до 20.06.2012 р.

На думку суду, позивач не навів доказів, які б свідчили про наявність обставин, які відповідно до вимог чинного законодавства можуть бути підставою для визнання спірних угод недійсними. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог не знайшли свого документального підтвердження.

На підставах, наведених вище обставин, суд вважає позовні вимоги щодо визнання недійсними додаткової угоди до договору № 672/10-72 від 23.01.2004 р. на оренду нежитлового приміщення від 01.07.2007 р. та додаткової угоди від 01.06.2010 до договору оренди нежитлового приміщення № 672/10 від 23.01.2004 р., укладених між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, КП "ВРЕЖО № 10" та ПП "ТЕСС" з моменту їх укладення необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову щодо визнання недійсними додаткової угоди до договору № 672/10-72 від 23.01.2004 р. на оренду нежитлового приміщення від 01.07.2007 р. та додаткової угоди від 01.06.2010 до договору оренди нежитлового приміщення № 672/10 від 23.01.2004 р., укладених між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, КП "ВРЕЖО № 10" та ПП "ТЕСС" з моменту їх укладення відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "29" травня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.