Рішення № 31580705, 23.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8348/13 23.05.13

За позовом Приватного підприємства «Група Компаній Шериф»

До Національного музею народної архітектури та побуту України

Про стягнення 103 564,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Настиченко В.А. представник за довіреністю № 2205/2013/3 від 02.05.13.

Від відповідача: Обухов В.В. представник за довіреністю № б/н від 02.01.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Приватного підприємства «Група Компаній Шериф» (далі - позивач) до Національного музею народної архітектури та побуту України (далі - відповідач) про стягнення 103 564,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між сторонами було укладено Договір № 331 від 09.02.12. про закупівлю послуг з охорони за державні кошти, за умовами якого позивач надав відповідачу послуги з охорони, які останнім не були оплачені, з огляду на що позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення основного боргу в примусовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.13. порушено провадження у справі № 910/8348/13 та призначено її до розгляду на 23.05.13.

В судовому засіданні 23.05.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.05.13. в усному порядку позовні вимоги визнав в повному обсязі.

З огляду на те, що відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи відповідачем не подано, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8348/13.

В судовому засіданні 23.05.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

09.02.12. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 311 про закупівлю послуг з охорони за державні кошти (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався у 2012 році надати Замовнику послуги з фізичної охорони території Національного музею народної архітектури та побуту України за адресою: 03026, м. Київ. с. Пирогів, Національний музей народної архітектури та побуту України, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 3.1 Договору, оплата за послуги Виконавця, відповідно до умов Договору складає: 13,92 грн. разом з ПДВ за одну годину охорони одним охоронником, або 1 119 168,00 грн., з них ПДВ 186 528,00 грн. за весь час дії договору (згідно Додатку № 1 до даного Договору «Розрахунок вартості охоронних послуг»).

На виконання умов Договору між сторонами Додатком № 1 погоджено розрахунок вартості послуг охорони, а Додатком № 3 погоджено протокол узгодження вартості послуг.

Пунктом 3.2 Договору сторонами погоджено, що ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

В залежності від збільшення чи зменшення об'єму робіт, за погодженням сторін, сума за виконану роботу може бути змінена, на що складається відповідна калькуляція (п. 3.3 Договору).

Як встановлено п. 4.1 Договору, за виконані Виконавцем послуги Замовник перераховує суму згідно з актом виконаних робіт на розрахунковий рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата за послуги проводиться щомісячно, але не пізніше 20-го числа наступного місяця за попередній.

Строк надання послуг сторонами п. 5.1 Договору погоджено з 01.02.12. по 31.12.12.

Строк дії Договору згідно з п. 10.1 становить з моменту підписання (09.02.12.) до 31.12.12.

Як стверджує позивач, у грудні 2012 року ним були надані відповідачу послуги охорони на суму 103 564,80 грн.

На підтвердження зазначеного позивач надає Акт № ОУ-0000169 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.12., підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печаткою відповідача, у зв'язку з чим послуги вважаються наданими.

У свою чергу, відповідач в судовому засіданні 23.05.13. в усному порядку позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки відповідач не оплатив надані позивачем послуги, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що за змістом п. 6.1.1 Договору у відповідача передбачався обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Враховуючи підтвердження факту надання позивачем відповідних послуг, а також враховуючи відсутність доказів здійснення відповідної оплати, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги однак не оплатив їх вартості, позов суд задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Національний музей народної архітектури та побуту України в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконало, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 103 564,80 грн., яку Замовником станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 103 564,80 грн. заборгованості за надані послуги охорони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного музею народної архітектури та побуту України (01010, м. Київ, вул. Лаврська, б. 9, корпус 19; ідентифікаційний код 03922125) на користь Приватного підприємства «Група Компаній Шериф» (02091, м. Київ, вул. Харківське Шосе, б. 56, к. 434; ідентифікаційний код 33882179) 103 564 (сто три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 80 коп. основного боргу, 2 071 (дві тисячі сімдесят одну) грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.05.13.

Суддя Т.М. Ващенко