Рішення № 31580615, 29.05.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.13р. Справа № 904/3177/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", юридична адреса: пров. Театральний, буд. 5, кв. 1а, м. Харків, 61057; поштова адреса: вул. Чугуївська, 56, м. Харків, 61140

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Агро", с. Хуторо-Чаплине, Васильківський район, Дніпропетровська область, 52651

про стягнення 29 037 грн. 86 коп.

Суддя Ємельянова О.О.

Секретар судового засідання Король І.А.

Представники:

Від позивача: Загорська О.В. - представник (дов. № 14 від 20.04.2013 року)

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АТ Біофарм" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Агро" (далі-відповідач) про стягнення 29 037 грн. 86 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 119 від 12.01.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2013 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 14.05.2013 року на 28.05.2013 року.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання за адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 16450217 станом 15.05.2013 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 16450217 станом 15.05.2013 року юридичне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес - Агро" - 52651, Дніпропетровська область, Васильківський район, с. Хуторо - Чаплине, - куди і направлялись ухвали суду.

Відповідно до пункту 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови № 18 ПВГСУ від 26 грудня 2011 року).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.05.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2010 року між Акціонерним товариством „Біофарм" (постачальник), правонаступником якого є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „АТ Біофарм" (державна реєстрація змін проведена державним реєстратором 13.09.2010 року, номер запису 14801450000047734) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Агро" (покупець) було укладено договір на поставку товарів № 119 (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання поставити Покупцю ветеринарні препарати та інші товари, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію - у порядку та за умовами, передбаченими договором.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010 року.

Згідно з пунктом 3.3 договору право власності та ризиків переходять до Покупця з моменту передачі йому продукції Постачальником. Продукція вважається переданою Постачальником та прийнятою Покупцем у кількості та якості з моменту підписання сторонами накладних про відпуск продукції ( на підставі довіреності Покупця).

Відповідно до умов договору, позивач поставив партію товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № 1194 від 18.06.2010 року на суму 5 011 грн. 20 коп., № 1240 від 23.07.2010 року на суму 8 160 грн. 00 коп., № 1239 від 23.07.2010 року на суму 6 600 грн. 00 коп. № 1335 від 08.07.2010 року на суму 12 960 грн. 00 коп. № 1381 від 15.07.2010 року на суму 42 708 грн. 58 коп. № 1574 від 13.08.2010 року на суму 6 600 грн. 00 коп. та довіреностями № ЯОЦ 512770 від 18.06.2010 року, № ЯОЦ 512772 від 21.06.2010 року, № ЯОЦ 512774 від 08.07.2010 року, № ЯОЦ 512777 від 14.07.2010 року, № ЯОЦ 512788 від 13.08.2010 року (а.с.18-23).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково здійснив оплату прийнятої партії товару, що підтверджується банківськими виписками (а.с.63-79).

28.02.2011 року на адресу відповідача була направлена претензія № 100 від 24.02.2011 року, в якій позивач просить у добровільному порядку зробити оплату за поставлений товар (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано:

- 3 % річних за період з 25.06.2010 року по 25.09.2012 року у сумі 1 652 грн. 73 коп.;

- інфляційні втрати за період з 25.06.2010 року по 25.09.2012 року у сумі 2 345 грн. 35 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що сума стягнення, яка підлягає задоволенню складає:

- 3 % річних за період з 25.06.2010 року по 25.09.2012 року у сумі 1 647 грн. 46 коп.;

- інфляційні втрати за період з 25.06.2010 року по 25.09.2012 року у сумі 2 345 грн. 35 коп.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 720 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, сума судового збору з відповідача складає 1 720 грн. 19 коп.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Агро" (с. Хуторо-Чаплине, Васильківський район, Дніпропетровська область, 52651; код ЄДРПОУ: 33002235; р/р 26004189515400 в АКИБ „УкрСиббанк", м. Харків; МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТ Біофарм" (пров. Театральний, 5-1а, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ: 23317811; р/р 26007801343499 в АТ „ОТП Банк", м. Київ; МФО 300528) - 25 039 (двадцять п'ять тисяч тридцять дев'ять) грн. 78 коп. основного боргу, 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 46 коп. 3 % річних, 2 345 (дві тисячі триста сорок п'ять) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 19 коп. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.06.2013 р.

Суддя О.О. Ємельянова