Рішення № 31580599, 28.05.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2013 р. Справа № 902/566/13

Провадження № 14/902/40/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1- довіреність №б/н від 27.03.13 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 10.01.2001 р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Томашпільський район, Вінницька область, АДРЕСА_2)

до: приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (вул. Куйбишева, 74-А, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600)

про стягнення 51535,25 грн. заборгованості за договором перевезення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія" Поділля" 51535,25 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.04.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/566/13 з призначенням її до розгляду.

14.05.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 28.05.2013р. через неявку представника відповідача та неподання сторонами витребуваних судом доказів.

В судове засіданні (28.05.2013р.) з'явився представник позивача (ОСОБА_1.), який заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позові.

Натомість, представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, витребуваних документів не надав не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання останній повідомлений належним чином ухвалою, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, котра відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія" Поділля" про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, відтак ухвалив провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.09.2012 року між приватним акціонерним товариством "Продовольча компанія" Поділля" (замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник, позивач) укладено договір №68/05/09/2012 (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 2.1 Договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе обов'язок по перевезенню цукрових буряків з полів на Крижопільський цукровий завод у відповідності до умов Договору на період вивозу цукрових буряків.

Згідно із п. 2.2 Договору замовник замовляє, приймає та оплачує послуги, надані перевізником із розрахунку вартості перевезення за 1т*км у гривнях без ПДВ для перевізника, який не є платником ПДВ: до 20 км. (норма витрат ДП 0,055)= 0,60 грн./т*км.(вартість перевезення); 21-40 км. (норма витрат ДП 0,055)= 0,50 грн./т*км. (вартість перевезення); 41 і більше км. (норма витрат ДП 0,055)= 0,40 грн./т*км. (вартість перевезення).

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість виконаних робіт визначається у актах здачі-приймання виконаних робіт відповідно до розцінок, визначених у п. 2.2 Договору.

Згідно із п. 4.2 Договору оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання по даному договору позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується наступними актами виконаних робіт: №ПУ274-400-0049 від 30.09.2012р. на суму 18338 грн. 51 коп., №ПУ275-400-0181 від 31.10.2012р. на суму 29568 грн. 73 коп., №ПУ275-400-0269 від 12.11.2012р. на суму 1774 грн. 07 коп. (а.с. 8-10).

Натомість, відповідач свої договірні зобов"язання щодо оплати вказаних послуг не виконав, за наданні послуги перевезення цукрових буряків не розрахувався.

В зв'язку із не проведенням відповідачем розрахунків за надані послуги з перевезення цукрових буряків, позивачем на його адресу надсилалася претензія про сплату заборгованості від 26.02.2013р. (а.с. 14).

15.11.2012р. року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 48835 грн. 91 коп. (а.с. 11).

Однак, як стверджує позивач у позові, погашення відповідачем заборгованості за наданні йому послуги здійснено так і не було, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 48835 грн. 91 коп.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З огляду на предмет і характер зобов'язань взятих на себе сторонами договору, між ними виникли правовідносини, які за своєю правовою природою мають елементи договору послуг (ст. 901 ЦК України) та перевезення вантажів (ст. 306 ГК України).

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не надав суду на день розгляду справи належних доказів проведення з позивачем остаточних розрахунків за наданні йому послуги по перевезенню цукрових буряків згідно договору №68/05/09/2012 від 05.09.2012р. у сумі 48835 грн. 91 коп., позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 48835 грн. 91 коп. основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2127 грн. 37 коп. пені, 425 грн. 47 коп.- 3% річних, 146 грн. 50 коп. інфляційних втрат за період 16.12.2012 року по 01.04.2013 року.

Розглянувши дані вимоги судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 5.2.1 Договору у разі прострочення оплати згідно Договору, замовник сплачує на користь перевізника у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Так, суд за допомогою програми "Ліга.Закон" здійснивши перерахунок пені, застосовуючи вказаний позивачем період її нарахування з 16.12.2012р. по 01.04.2013р., встановив наявність у відповідача заборгованість по пені в загальній сумі 2141 грн. 57 коп., яка є дещо більшою ніж та, яка заявлена в позові (2127 грн. 37 коп.). Відтак, враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягає заявлена позивачем в межах позовних вимог сума пені в розмірі 2127 грн. 37 коп.

Перерахунком заявлених позивачем до стягнення 3% річних, суд отримав суму 3% річних в розмірі 429 грн. 49 коп., яка є також дещо більшою ніж та, яка заявлена в позові (425 грн. 47 коп.), а тому враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягає заявлена позивачем в межах позовних вимог сума 3% річних в розмірі 425 грн. 47 коп.

Поряд з цим, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, суд отримав суму інфляційних втрат в розмірі 48 грн. 74 коп., розмір якої в сукупності є менший ніж заявлений позивачем, а тому решта заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 97 грн. 76 коп. задоволенню судом не підлягає.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (вул. Куйбишева, 74-А, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600, код ЄДРПОУ 33143011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Томашпільський район, Вінницька область, АДРЕСА_2, ідент. код. НОМЕР_1) 48835 грн. 91 коп. основного боргу, 2127 грн. 37 коп. пені, 425 грн. 47 коп.- 3% річних, 48 грн. 74 коп. інфляційних втрат та 1717 грн. 24 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні інфляційних втрат в сумі 97 грн. 76 коп. відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 червня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Куйбишева, 74-А, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600)